Розділ 2. Охоронна функція кримінального права

2.1 Сутність і аналіз досліджень охоронної функції кримінального права

Спробу розкрити внутрішній зміст правової функції у свій час розпочав В. Г. Смірнов. Він писав: “…поняття “функція права” синтезує завдання й способи регулювання суспільних відносин… визначає в єдності мету й методи їхнього регулювання, але оскільки завдання й методи правового регулювання не можуть бути зрозумілі без з'ясування структури й змісту предмета, на який впливає право, оскільки поняття функції права фактично відбиває в сукупності предмет, завдання й метод правового регулювання.

Таким чином, тут ми зіштовхуємося з поняттям, що у єдності виражає соціальне призначення правового регулювання (з нього виводяться завдання) і метод регулювання (він визначається предметом і завданнями регулювання)“.

Функцію права потрібно розглядати як із зовнішньої сторони, тобто з урахуванням тієї ролі, яку вона виконує у взаємозв'язку з суспільними відносинами, так і з її внутрішньої сторони, приймаючи до уваги предмет, задачі і метод здійснення нею правового регулювання, заслуговує повної підтримки.

В. Д. Філімонов вважає, що не слід об'єднувати у внутрішню структуру правової функції різнопланові явища - це задачі правового регулювання, які є суб'єктивним елементом і метод правове регулювання - об'єктивний елемент. Вплив права на систему суспільних відносин - об'єктивний процес, тому у внутрішньому змісту функції потрібно розрізняти спрямованість правового впливу і метод його здійснення. По задачам, які стоять перед тією або іншою галуззю права, можна судити про спрямованість правового впливу, але включати їх в зміст функції права, на наш погляд, не потрібно.

Зміст явища - це “єдність всіх складових елементів об'єкта, його властивостей, внутрішніх процесів, зв'язків, протиріч, тенденцій”.

Сутність - це “внутрішній зміст предмета, який виражається в єдності всіх різноманітних і суперечливих форм його буття”.

Таким чином, зміст і сутність - близькі, але не тотожні поняття, які розкривають перш за все внутрішні елементи того чи іншого явища, процесу, предмета, який нерозривно зв'язаний з його структурою.

Одною із головних задач будь-якої науки є пізнання сутності вивчаємих явищ. Сутність представляє собою “вищу сходинку абстрагування від конкретного різноманіття. Разом з тим, будучи результатом сходження від явища до закону, вона сприяє проникненню мислення в досліджуваний об'єкт, визначенню його найважливіших сторін, глибокому й повному відбиттю його природи”.

З приводу структури функцій права в науці висловлювались і висловлюються різні думки, але варто відмітити, що звертатися до дослідження питань, які зв'язані з змістовною стороною правових функцій, стали не так давно. кримінальний право превенція функція

М. П. Трофімова до елементів, які утворюють зміст функцій юридичної відповідальності, відносить “її суб'єктів; об'єктив пливу; способи і засоби здійснення; правопорушення; норми юридичної відповідальності”. Д.А. Липинський до змісту функцій юридичної відповідальності відносить лише “об'єкти впливу, формальні підстави, фактичні підстави, способи здійснення, результати впливу (наслідки)“.

Дані висловленні положення можна віднести і до функцій права в цілому, в тому числі і до охоронної функції кримінального права.

На нашу думку, в зміст функцій права взагалі і охоронної функції зокрема не слід включати такі елементи, як суб'єкти правовідносин, і самі правовідносини. Тому що, функція права - це напрямок права на суспільні відносини. Суб'єкти, на нашу думку, є елементами правовідносин. Саме правовідносини - це те, на що впливає функція права. Тому, якщо визнати суб'єкта елементом функції, то він повинен указувати напрямок поведінки іншим суб'єктам. Взагалі це можливо, якщо один суб'єкт - уповноважена особа, наприклад, законодавець, який формує норми права. Але тут виникає одна проблема, яка заключається в тому, що функція права - категорія об'єктивна і не залежить від волі суб'єкта правотворчості, вона або є, або її немає. Суб'єкти можуть лише впливати на елементи її змісту, але самі при цьому знаходяться під впливом функції права, будучи елементами правовідносин. На мій погляд, не зовсім логічним в позиції М. П. Трофімової, є включення в зміст функцій норм юридичної відповідальності наряду з формальними підставами. Було б доречним підтримувати позицію Д. А. Липинского, який відмічає, що “формальна підстава і заключається в правових нормах”.

Загальним чином охоронна функція кримінального права виражена в ст. 1 КК, де сказано, що Кримінальний кодекс має своїм завданням охорону від злочинних посягань найбільш важливих соціальних цінностей: прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку і громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Охоронна функція знаходить своє втілення в кримінальній політиці, тобто діяльності органів держави в боротьбі зі злочинністю, реалізації завдань кримінального права. Тут слід виділити два основних напрямки: з одного боку, посилення боротьби, застосування суворих заходів відповідальності до організаторів і активних учасників організованих злочинних груп, осіб, що вчиняють тяжкі і особливо тяжкі злочини, рецидивістів, а з іншого - застосування покарань більш м'яких, не пов'язаних з позбавленням волі, або навіть звільнення від кримінальної відповідальності і покарання осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості.

Проте не можна вважати, що кримінальне право обмежується здійсненням лише своєї основної, охоронної функції

2.2 Співвідношення задач і функцій кримінального права

В кримінально-правовій літературі доволі часто задачі як кримінально-правова категорія співвідносяться з іншими категоріями права. Так, можна зустріти співвідношення “задач” і “функцій” кримінального права, з однієї сторони, а з іншої - підхід до функцій і задач як не співпадаючі поняття, розмежування яких має “принципіальне значення як для законотворчості, так і для правозастосовувача”, оскільки функції права є ознакою самого права, а задачі є властивістю суспільства, визначаються ним і знаходяться поза кримінальним правом. Однак ми вважаємо, що задачі і функції співвідносяться по-іншому. Категорії права “задача”, “функція” мають самостійне значення в кримінальному праві, знаходячись в тісному взаємозв'язку.

Задача визначається як те, що потрібно виконати, розв'язати, складне питання, проблема, яка потребує дослідження. Функції права в самій узагальненій формі визначаються як напрямок впливу права на суспільні відносини.

Отже, задачі кримінального права відповідають на питання, навіщо необхідна дана галузь права в правовій системі, а функції покликані відповістити на запитання, як, яким чином право вирішує постановку задач. Звідси слідує, що право, в тому числі і кримінальне, вирішує свої задачі в процесі постійного функціонування в суспільстві. Функція кримінального права - це засоби, способи вирішення кримінально-правових задач, при чому задачі і функції кримінального права можуть співпадати по назві, але це лише термінологічна подібність.

Що ж стосується питання, чи входять задачі кримінального права до внутрішнього змісту правової функції, то, на нашу думку, це не можливо, хоча з тим, що задачі є категорія тільки суб'єктивна погодитися тяжко, оскільки вважаємо, що задачі кримінального права - категорія, не тільки суб'єктивна, а й така, яка має і об'єктивні елементи.

Було б правильно погодитися з В.Д.Флімоновим, що задачі - суб'єктивний елемент права, так як суб'єктивізм задач полягає в тому, що вони є продуктом узагальненої суб'єктивної свідомості законодавця, тобто держави, проявом її волі. Але крім суб'єктивізму, який властивий задачам, існують і об'єктивні ознаки категорії “задача”, які полягають в тому, що ці суб'єктивні посилання законодавця проявляються реально, в об'єктивному житті людини, суспільства й держави. Саме завдяки об'єктивно існуючому процесу функціонування права, тобто його дії в реальному житті, задачі набувають і ознаки об'єктивізму.

Щодо функціональної спрямованості українського кримінального права, то воно полягає в задачах, які ставить перед собою наше чинне кримінальне законодавство в ч. 1 ст. 1 КК України.

2.3 Зміст і підстави охоронної функції кримінального права

Справедливо відмічає С. Л. Федоров, що сутність і зміст охоронної функції кримінального права визначається фактичними і формальними підставами, об'єктом впливу, юридичними і соціально значимими наслідками.

Формальні підстави тої чи іншої функції розкриваються в нормах права, тобто законодавчо закріплених і забезпечених примусовою силою держави правил поведінки. Вступ у силу цих норм і забезпечує функціонування права в цілому. Адже охоронна функція кримінального права має єдину формальну підставу - це норми кримінального закону.

Підтримуючи думку С. Л. Федорова, ми вважаємо, що підставою охоронної функції кримінального права є санкціонні приписи. Не потрібно ототожнювати поняття санкції, санкціонні приписи, елементи структури норми, які відносяться до санкції.

Останнє поняття ширше по своєму змісту і включає в себе санкції в чистому вигляді як елемент структури кримінально-правової норми, більш явно, це можна спостерігати в нормах Особливої частини КК України.

Санкціонні приписи, або, як їх називають в літературі, санкціонні комплекси, утворяться із сукупності нормах Загальної, так й Особливої частин Кримінального кодексу. В санкціонний комплекс включаються норми про кримінальну відповідальність, покарання, засоби кримінально-правового характеру та інше. Без цих норм охоронна функція кримінального права виникнути і здійснюватися не може, оскільки дані норми визначають виникнення і розвиток охоронних правовідносин, в яких і виникає розвиток, реалізація охоронної функції кримінального права.

Фактичною підставою охоронної функції кримінального права є акт людської поведінки. Тобто, можна говорити про збіг підстав виникнення охоронної функції, охоронних кримінально-правових відносин і ретроспективної кримінальної відповідальності. Їх єдиною підставою є факт вчинення діяння, який містить в собі всі ознаки складу злочину, яке передбачається Кримінальним кодексом.

Об'єкт охоронної функції - це охоронювані кримінально-правові відносини, правовідносини кримінальної відповідальності і покарання, а також інші правовідносини, які складаються в процесі реалізації приписів норм санкційного комплексу кримінального права.

Наслідки охоронного впливу можуть носити як правовий, так і соціальний характер. Наприклад, раніше, в період існування СРСР, самим радикальним наслідком впливу охоронної функції можна було вважати фізичну ліквідацію суб'єкта злочину (смертна кара).

Найбільш типовим сучасним наслідком дії охоронної функції кримінального права виступають обмеження, які зв'язані з реалізацією політичних, майнових особистих та інших прав і свобод злочинця.