Зміст

Вступ

1. Поняття трудових спорів, їх види та причини виникнення

2. Характеристика законодавства регулюючого вирішення колективних трудових спорів(конфліктів)

3. Органи по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів)

4. Порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)

5. Право на страйк та його реалізація

6. Відповідальність за порушення законодавства про колективні трудові спори (конфлікти)

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

Трудові спори як суперечки між працівниками і роботодавцями виникають з різних причин, серед яких найбільш поширеними є порушення трудового законодавства (неправомірне звільнення працівника, несплата заробітної платні у певному обсязі, недотримання умов праці, неправильне оформлення посади, несплата премій чи винагород, переведення на іншу роботу, та інші).

В наш час, коли роботодавцями в великому обсязі стали приватні власники, що встановлюють свої умови та порядок роботи, які не завжди відповідають належним до трудового законодавства та час, коли законодавство України переживає серйозних реформувань,зокрема і трудове право, вирішення трудових спорів набуло особливого значення.

Актуальність роботи зумовлено важливістю регулювання трудових відносин у суспільстві як основних на правовій основі, чималим зростанням числа трудових спорів в останні роки, порушеннями трудового законодавства.

Мета дослідження - розглянути поняття трудових спорів, розкрити класифікацію трудових спорів, процедуру розв'язання трудових спорів: індивідуальних та колективних, дослідити порядок їх розгляду. Порівняти норми діючого Кодексу законів про працю з проектом нового Трудового кодексу, де це можливо.

Об'єктом дослідження є колективні трудові спори.

Предметом дослідження виступають правові приписи, які визначають правове регулювання колективних трудових спорів за законодавством України.

Методологічною основою є такі методи: порівняльно-правовий, системно-структурний методи, а також метод аналізу чинного законодавства тощо.

Структура даної роботи включає в себе:

ь Вступ

ь Поняття трудових спорів, їх види та причини виникнення

ь Характеристика законодавства регулюючого вирішення колективних трудових спорів(конфліктів)

ь Органи по вирішенню колективних трудових спорів(конфліктів)

ь Порядок вирішення колективних трудових спорів(конфліктів)

ь Право на страйк та його реалізації

ь Відповідальність за порушення законодавства про колективні трудові спори(конфлікти)

ь Висновок

ь Список використаної літератури

Завданням даного дослідження є: повно і всебічно дослідити колективні трудові спори, розкрити всі питання визначені змістом роботи, порівняти діючі норми з можливими нововведеннями та зробити необхідні висновки.

1. ПОНЯТТЯ ТРУДОВИХ СПОРІВ, ЇХ ВИДИ ТА ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ

Статтею 2 Закону України « Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» зазначено, що колективний трудовий спір (конфлікт)-- це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо:

а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;

б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;

в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;

г)невиконання вимог законодавства про працю.

Умови виникнення трудових спорів поділяються на два види:

1) організаційно-виробничого характеру;

2) правового.

До першого виду належать: недоліки в організації виробництва і праці, зокрема, простої; залучення до надурочних робіт, роботи у вихідні дні тощо; недоліки в нормуванні праці, організації оплати праці на підприємстві; погані умови праці; недоліки в організації охорони праці та ін.

Серед умов правового характеру слід виділити недосконалість чинного законодавства про працю (наявність прогалин у праві, нечітких формулювань, що дають підстави для різного їх тлумачення), а також невідповідність чинних норм трудового законодавства новим суспільним і економічним відносинам.

Класифікувати трудові спори по видах можна за такими підставами:

1) за суб'єктами : індивідуальні та колективні трудові спори.

Суб'єктами колективних трудових спорів є:

-- на виробничому рівні -- наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та власник підприємства або уповноважений ним орган чи представник;

на галузевому, територіальних рівнях -- наймані працівники підприємств, установ, організацій однієї або декількох галузей (професій), або адміністративно-територіальних одиниць чи профспілки, їх об'єднання або інші уповноважені цими найманими працівниками органи та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники;

на національному рівні -- наймані працівники однієї або декількох галузей (професій) чи профспілки або їх об'єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи (представники) на території більшості адміністративно-територіальних одиниць України.

Слід зауважити, що представниками працівників згідно із законом можуть бути як профспілки, так й інші уповноважені найманими працівниками органи чи організації. Уповноважений найманими працівниками на представництво орган визнається єдиним повноважним представником найманих працівників від моменту виникнення спору до моменту його припинення;

2) за характером і порядком розгляду.

За порядком розгляду всі колективні трудові спори поділяються на два види:

спори, які вирішуються в загальному порядку;

спори, стосовно яких встановлено особливий порядок їх вирішення.

3)за предметом колективні трудові спори поділяються на:

· спори у зв'язку із встановленням нових або зміною існуючих соціально-економічних умов праці;

· спори у зв'язку з невиконанням законодавства про працю, умов колективного договору чи угод.

Перша група спорів виникає з приводу встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та побуту, які встановлюються роботодавцем одноособово або за погодженням з профспілковим органом, але при цьому колективний договір не укладений. До цієї групи належать спори з приводу укладення чи зміни колективного договору чи угоди, в яких також встановлюються соціально-економічні умови праці та виробничого побуту. Під соціально-економічними умовами праці, з приводу яких можуть виникати колективні трудові спори, розуміють встановлення або зміну норм праці, систем і розмірів оплати праці, режиму і тривалості робочого часу, тривалості й порядку надання відпочинку, правил внутрішнього трудового розпорядку, переліків працівників з повною матеріальною відповідальністю, з ненормованим режимом робочого часу, для надання пільг тощо.

Колективні трудові спори про встановлення або зміну умов праці можуть стосуватись як об'єму і змісту трудових прав працівників, так і порядку прийняття локально-правових актів, які визначають ці права. Зокрема, це стосується випадків, коли в законодавстві врегульовано порядок прийняття локально-правового акта, а роботодавець встановленого порядку не дотримується.

Щодо укладення колективного договору чи угоди як предмета колективного трудового спору, то під ними слід розуміти не тільки колективні договори і угоди, які укладаються відповідно до Закону України “Про колективні договори і угоди”, а й інші колективні угоди, наприклад про охорону праці.

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАКОНОДАВСТВА РЕГУЛЮЮЧОГО ВИРІШЕННЯ КОЛЕКТИВНИХ ТРУДОВИХ СПОРІВ

трудовий спір колективний відповідальність

Першим нормативно - правовим актом, що регулює вирішення колективних трудових спорів є Конституція України. Статтею 44 проголошено - ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей. Тобто регулювання колективних трудових спорів здійснюється на конституційному рівні.