Із заявою про визнання страйку незаконним власник або уповноважений ним орган (представник) звертається до суду. Справа щодо цієї заяви повинна бути розглянута судом, включаючи строки підготовки справи до судового розгляду, не пізніш як у 7-денний строк. Рішення суду про визнання страйку незаконним зобов'язує учасників страйку прийняти рішення про припинення або відміну оголошеного страйку, а працівників розпочати роботу не пізніше наступної доби після дня вручення копії рішення суду органові (особі), що очолює страйк.

Згідно зі статтею 24 Закону "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" забороняється проведення страйку за умов, якщо припинення працівниками роботи створює загрозу життю і здоров'ю людей, довкіллю або перешкоджає запобіганню стихійному лиху, аваріям, катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків.

В Україні діє близько 20 законів, які забороняють проведення страйків. Забороняється проведення страйку працівників (крім технічного та обслуговуючого персоналу) органів прокуратури, суду, Збройних Сил України, органів державної влади, безпеки та правопорядку. У разі оголошення надзвичайного стану Верховна Рада України або Президент України можуть заборонити проведення страйків на строк, що не перевищує 1 місяця. Подальша заборона має бути схвалена спільним актом Верховної Ради України і Президента України. У разі оголошення військового стану автоматично настає заборона проведення страйків до моменту його скасування. У випадках, коли проведення страйку загрожує життю і здоров'ю людей, довкіллю або перешкоджає запобіганню стихійному лиху, аваріям, катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків, коли оголошено надзвичайний або військовий стан, а рекомендації Національної служби посередництва і примирення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) сторонами не враховано, Національна служба посередництва і примирення звертається із заявою про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) відповідно до Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів.

Законом передбачені гарантії для працівників під час страйку. Участь працівників у страйку, за винятком страйків, визнаних судом незаконними, не розглядається як порушення трудової дисципліни і не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності. За рішенням найманих працівників чи профспілки може бути створено страйковий фонд з добровільних внесків і пожертвувань.

За працівниками, які не брали участі у страйку, але у зв'язку з його проведенням не мали можливості виконувати свої трудові обов'язки, зберігається заробітна плата у розмірах, не нижчих від установлених законодавством та колективним договором, укладеним на цьому підприємстві, як за час простою не і не з вини працівника.

Згідно з ст. 22 Закону України « Про порядок вирішення колективних трудових спорів» незаконними визнаються страйки:

а) оголошені з вимогами про зміну конституційного ладу, державних кордонів та адміністративно-територіального устрою України, а також з вимогами, що порушують права людини;

б) оголошені без додержання найманими працівниками, профспілкою, об'єднанням профспілок чи уповноваженими ними органами положень статей 2, 4, 6, частин першої і п'ятої статті 12, частин першої, третьої і шостої статті 19 цього Закону;

в) розпочаті з порушенням найманими працівниками, профспілкою, об'єднанням профспілок чи уповноваженими ними органами вимог статті 20, частин другої та третьої статті 24 цього Закону;

г) які оголошені та/або проводяться під час здійснення примирних процедур, передбачених цим Законом.

Організація страйку, визнаного судом незаконним, або участь у ньому є порушенням трудової дисципліни. Час страйку працівникам, які беруть у ньому участь, не оплачується і не зараховується до загального і безперервного трудового стажу.

6. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО КОЛЕКТИВНІ ТРУДОВІ СПОРИ (КОНФЛІКТИ)

Розділ 4 Закону України «Про вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) присвячений даному питанню.

Особи, винні в порушенні законодавства про колективні трудові спори (конфлікти), несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

Працівники, які беруть участь у страйку, визнаному судом незаконним, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Особи, винні у виникненні колективних трудових спорів (конфліктів) або які затримують виконання рішень примирних органів, утворених відповідно до цього Закону, а також рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування чи їх посадових осіб, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, кримінальну або адміністративну відповідальність згідно із законодавством.

Особи, які представляють інтереси сторін і які допустили порушення положень статей 5, 6, частин першої, третьої, четвертої і п'ятої статті 9, частини п'ятої статті 12, частини першої статті 13, частин третьої та четвертої статті 16, частин п'ятої, восьмої, дев'ятої статті 19, частини третьої статті 23, а також посадові особи, які допустили порушення положень частини другої статті 5, частини четвертої статті 16 цього Закону, притягаються до дисциплінарної або адміністративної відповідальності згідно із законодавством.

Особи, які є організаторами страйку, визнаного судом незаконним, або які не виконують рішення про визнання страйку незаконним, а так само особи, які перешкоджають припиненню незаконного страйку, притягаються до дисциплінарної або адміністративної відповідальності згідно із законодавством. До зазначених осіб не застосовуються порядок і гарантії, передбачені статтями 43 і 252 Кодексу законів про працю України.

Особи, які примушують працівників до участі у страйку або перешкоджають участі у страйку шляхом насильства чи погрозою застосування насильства, або шляхом інших незаконних дій, покарання за які передбачено законодавством, притягаються до кримінальної відповідальності згідно із законодавством.

Збитки, заподіяні в результаті страйку іншим підприємствам, установам, організаціям чи громадянам, відшкодовуються за рішенням суду згідно із законодавством.

Збитки, заподіяні роботодавцю страйком, який був визнаний судом незаконним, відшкодовуються органом, уповноваженим найманими працівниками на проведення страйку, у розмірі, визначеному судом (у межах коштів і майна, що йому належать).

Роботодавець, який порушив закони України, внаслідок чого склалися умови для страйку, і страйк закінчився повним чи частковим задоволенням вимог найманих працівників, компенсує збитки учасникам страйку в розмірі, визначеному судом (у межах коштів і майна, що йому належать).

ВИСНОВОК

Колективні трудові спори виникають щодня. В Україні це досить поширене явище, яке з кожним роком буде зростати і зростати. Це природно, адже власник майже завжди турбується про власну вигоду незважаючи на потреби працівників, а вони в той час завжди бажають кращих умов для себе. Якщо буде прийнятий новий Трудовий кодекс, то суперечки будуть тільки розпалюватися з кожним днем зростатиме їх кількість.

У курсовій роботі я досліджував стан сучасного законодавства щодо вирішення колективних трудових спорів та з'ясовував чи готове воно такі зміни? Проаналізувавши та дослідивши питання колективних трудових спорів, я можу зробити для себе наступні висновки:

1) поняття колективних трудових спорів визначено законодавством чітко, що допомагає відразу зрозуміти суть питання;

2) треба сказати про нормативне регулювання даного питання : на мою думку, воно здійснюється на достатньому рівні, відповідає сучасним вимогам та не потребує ніякого реформування, про що свідчить той факт, що в проекті нового Трудового кодексу відсутні нововведення та зміни що стосувалися б цього питання ;

3) в Україні передбачена і діє розгалужена система вирішення колективних трудових спорів, вона складається з декількох етапів, які забезпечують повне та всебічне з'ясування спору та сприяє його вирішенню;

4) також діють різноманітні органи,що допомагають у попередженні,з'ясуванні та вирішенні спорів, з різними повноваженнями та складають певну ієрархію;

5) у порівнянні з досвідом зарубіжних країн у вирішенні колективних трудових спорів, Україна знаходиться на достатньому рівні;

6) позитивною стороною також є те,що законодавством України передбачені гарантії працівникам які, беруть участь у страйку та власнику, які вберігають і тих і інших від несприятливих наслідків.

Найбільш поширеними підставами виникнення колективних трудових спорів на даний момент є не виплата заробітної плати, порушення строку виплати заробітної плати,примусове запровадження неповної зайнятості, надання відпусток без збереження заробітної плати або часткове її збереження, зміна істотних умов праці , праця інвалідів та молоді, залучення до надурочних робіт і т д.

Підсумувавши все вищевикладене можна сказати наступне:

- дана тема була,є і буде залишатися актуальною завжди, тому що є підстави виникнення колективних трудових спорів зустрічаються нам кожного дня;

- механізм вирішення колективних трудових спорів в Україні є, нормативно - правова база даного питання відповідає сучасним вимогам, але не треба стояти на місці, треба рухатися разом із розвитком трудових відносин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

І - Нормативний матеріал:

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року - К., 1996.

2. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. - ВВР УРСР, 1971р.

3. Про колективні договори і угоди. Закон України від 1 липня 1993 р. - Відомості ВРУ.

4. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності. Закон України від 15 вересня 1999р. - Зібрання законодавства України.

5. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів). Закон України від 3 березня 1998 р. - Зібрання законодавства України.

6. Положення про арбітра, затвердженого наказом Національної служби посередництва і примирення від 11 листопада 1999 p. №105.

7. Положення про порядок підготовки і прийняття рішення трудового арбітражу при вирішенні колективного трудового спору (конфлікту), затвердженого наказом Національної служби посередництва і примирення від 20 вересня 1999 p. №88.

8. Положення про посередника, затверджене Наказом Національної служби посередництва і примирення від 11 листопада 1999 p. №106.

9. Положення про примирну комісію від 4 травня 1999 p. №36

10. Положення про трудовий арбітраж, затверджене наказом Національної служби посередництва і примирення від 4 травня 1999 p. №37.

11. Проект нового трудового кодексу України, прийнятий ВРУ у І читанні 20.05.2008р.

ІІ- Спеціальна література:

1. Бурак В.Я. Правове регулювання вирішення трудових спорів в Україні: Посіб. для студ. -- Л., 2000. -- 183 с.

2. Бойко М.Д. Трудове право України. Навчальний посібник. - К.:Олан, 2002.

3. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. - К.: Вікар, 2003.

4. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. -- 4-те вид., стер. -- К.: Вікар, 2006. -- 669с.

5. Гончарова Г.С., Жернаков В.В., Прилипко С.Н. Трудовое право: в вопросах и ответах: Учеб.-справочное пособие. -- X.: Одиссей, 2000.

6. Національна служба посередництва і примирення: рік діяльності // Праця і зарплата. -- 2000. -- № 11. -- Березень.

7. Прокопенко В.І. Трудове право: Курс лекцій. - К., 1996

8. Чанишева Г.І. трудове право України. Підручник - Х.: Одіссей, 2002.

9. Яресько А. Розгляд колективних трудових спорів (конфліктів) // Право України. -- 1998. -- № 4.