(ст.28 ЗУ) Це питання більш детально регулюється Угодою між Україною та Європейським співробітництвом про реадмісію осіб, яка ратифікована Законом України від 15 січня 2008 року. Дана Угода регулює процедури, пов'язані з ідентифікацією та поверненням громадян третіх країн та осіб без громадянства, які незаконно в'їхали на територію України або держави-члена ЄС, до держав їхнього походження або постійного проживання. Загальне поняття реадмісії визначають, як передачу за території України або прийняття на територію України іноземців та осіб без громадянства на підставі та в порядку, встановленими міжнародними договорами України. [16, С.55] Зазначена Угода закладає принцип, згідно з яким особи, які без законних підстав перебувають на території України, попередньо прийняті відповідно до цієї Угоди, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської незалежності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію. 5. Примусове видворення іноземців та осіб без громадянства. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави. Рішення суду про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове видворення здійснюється органом, за чиїм позовом суд прийняв рішення про примусове видворення. З метою контрою цей орган здійснює супровід такого іноземця або особи без громадянства. (ст.30 ЗУ) Іноземці та особи без громадянства, які відповідно до рішення суду підлягають примусовому видворенню за межі України, відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням, в установленому законом порядку. Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних з видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок державного бюджету. (ст.32 ЗУ) Незважаючи на законодавче закріплення даного виду юридичної відповідальності, ЗУ "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" не містить визначення і переліку його застосування. В Кодексі України про адміністративні правопорушення законодавцем встановлюється термін "адміністративне видворення". Зокрема, ч.3 ст.24 Кодексу визначає, що Законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок. Отже, відповідно до Кодексу основними ознаками адміністративного видворення є: а) установлення його виключно Законами України; б) застосування тільки до іноземців та осіб без громадянства; в) вчинення зазначеними особами адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок. Інших норм, які б урегульовували порядок реалізації цього адміністративного заходу або конкретизували підстави його застосування, КпАП України не містить. [1, С.55] Але виникає питання: "Чи однаковий зміст законодавець заклав у поняття "адміністративне видворення" та "примусове видворення?" Крім того у Розділі ІІІ зазначеного закону законодавець визначає такий інститут, як добровільне повернення на батьківщину. Він передбачає те, що іноземці та особи без громадянства, які отримали повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що втратили або позбавлені статусу біженця або додаткового захисту і не використали права на оскарження таких рішень, а також особи, які отримали повідомлення про відхилення скарги про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і не використали права на його оскарження до суду, особи, які отримали рішення суду про підтвердження рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, повинні добровільно повернутися в країну походження або третю країну. Але, на мою думку, добровільне повернення іноземця або особи без громадянства не можна віднести до видів юридичної відповідальності, оскільки виникає питання: "Як термін "добровільне" може співвідноситися з адміністративним примусом?" Таким чином, можна сказати, що види юридичної відповідальності іноземців та осіб без громадянства складають цілісну систему заходів примусу, яка має на меті охорону правопорядку, правове виховання і покарання винних за скоєне. Та проблемою даного інституту є недосконала регламентація у законі основних його положень, що, як наслідок, тягне за собою масу законодавчих колізій. Висновок На міграційні процеси в Україні істотно впливає визначення правового статусу іноземців та осіб без громадянства, оскільки від цього залежить передусім суспільно-політична стабільність країни. Державна політика щодо цієї категорії осіб є складовою зміцнення міжнародного авторитету України, налагодження контактів між народами і країнами. Відповідно до чинного законодавства України, "Іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав". В свою чергу, "Особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином". Правовими засадами, якими визначається та конкретизується статус іноземців та осіб без громадянства в Україні, являються міжнародні договори та національне законодавство. Національний режим визначає за можливе існування такого обсягу прав і обов'язків в іноземців, що практично не відрізняється від обсягу прав і обов'язків наданих державою своїм громадянам. Природні права і свободи іноземців та осіб без громадянства, як і будь-якої людини і громадянина, не є вичерпними, вони гарантуються і не можуть бути скасовані. Права і свободи іноземців та осіб без громадянства гарантуються певною системою умов і засобів, юридичних механізмів забезпечення належної реалізації визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина. Таким чином, можна сказати, що види юридичної відповідальності іноземців та осіб без громадянства складають цілісну систему заходів примусу, яка має на меті охорону правопорядку, правове виховання і покарання винних за скоєне. Та проблемою даного інституту є недосконала регламентація у законі основних його положень, що, як наслідок, тягне за собою масу законодавчих колізій. Нова правова система, встановлена Конституцією України та законами України, стає реальною базою подальшого вдосконалення державно-правового статусу особи, включаючи мігранта, що, в свою чергу, має принципове значення для зміцнення демократії, гарантування конституційних прав і свобод людини. Список використаної літератури 1. Адміністративне видворення іноземців та осіб без громадянства. Проблеми правового регулювання в Україні [Текст] /Є.С. Герасименко. // Бюлетень Міністерства юстиції України. - № 1 (87). - 2009. - С.54-60 2. Адміністративно-правовий статус пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України [Текст] / Д.Б. Муратова // Держава і право. Юридичні і політичні науки. Вип.37. - К.: Ін-т держави і права НАН України/ голова ред. Ю.С. Шемшученко, 2007. - С.325-332 3. Видворення іноземних громадян як міра відповідальності за порушення порядку перебування в Україні [Текст] / Т. Мінка // Право України. - 2001. - 9. - с.70-72 4. Відображення в законодавстві України положень міжнародно-правових актів, що стосуються правового статусу іноземців [Текст] / К. Є. Щукіна // Конституційне будівництво в Україні: теорія та практика. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 4-й річниці Конституції України 1-3 червня 2000 року. - Ужгород: Закарпаття / голов. ред.Г.М. Курій; орг. комітет В.Я. Тацій, 2000. - С.283 5. Еволюція поняття іноземців та осіб без громадянства в Україні [Текст] / С.Ф. Константінов // Держава і право. Юридичні і політичні науки. Ви.13. - К.: Ін-т держави і права НАН України/ голова редкоп. Ю.С. Шемшученко, 2001. - С. 209-214 6. Загальна теорія держави та права: (Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів) /Цвік М.В., Петришин О.В., Авраменко Л.В. та ін.; За ред. . д-ра юрид. Наук, проф., акад. АПрН України Цвіка М.В., д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України Петришина О.В. - Харків: Право, 2009. - 584 с. 7. Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/1382-15 8. Закон України ”Про громадянство України" від 18.01.2001 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon1. rada.gov.ua/laws/show/2235-14 9. Закон України ”Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 22.09.2011 року оку [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon1. rada.gov.ua/laws/show/3773-17 10. Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 8.07.2011 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/3671-17 11. Закон України "Про імміграцію" від 07.06.2001 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/2491-14 12. Інститут права притулку як конституційно правова-гарантія захисту прав людини [Текст] / С. Чехович // Право України. - 2000. - 4. - С.14-17 13. Конвенція про статус апатридів від 28.09.1954 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/995_232 14. Конвенція про статус біженців від 28.07.1951 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon1. rada.gov.ua/laws/show/995_011 15. Конституционно-правовой статус иностранцев и беженцев в Украине [Текст]: учеб. пособие / Ю. Н, Тодыка; Национальная юридическая академия Украины имения Ярослава Мудрого. - Х.: Факт, 1998. - 104 с. 16. Конституційне право України. Посібник для підготовки до іспиту / Ю. Г Барабаш, Л.К. Байрачна, ІІ Дахова та ін.; за заг. ред. . Ю.Г. Барабаша. - Х.: Право, 2012. - С.49-59, С. 203-205 17. Конституція України від 28.06.1996 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр 18. Кримінально-правовий статус іноземців відповідно до законодавства європейських країн [Текст] / В. Барановський // Проблеми розбудови громадянського суспільства в Україні: Матеріали міжвузлю наук. - прак. конф. у 2-х кн., 5 черв. 2008р. Кн.2. - К.: Ун-т економіки та права "Крок", 2--8. - С.178-182 19. Ляшко І.В. Поняття адміністративно-правового статусу іноземних громадян та осіб без громадянства: питання теорії [Текст]. - 2010. - (Держава та регіони. Сер. Право) 20. Поняття та особливості адміністративно-правового статусу іноземців в Україні [Текст] / О.Л. Гамалій // Право і Безпека: Науковий журнал. - 2011. - № 2. - С.112-126 21. Порядок продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України / Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 року № 150 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/150-2012-п