Тоді рано або пізно стає необхідним роздержавлення економіки, рятування її від надмірної державної активності. 4. Конституційні права громадян України у сфері власності та економічної діяльності Ефективність державного регулювання економіки в першу чергу зв'язана з проблемою правової основи функціонування економіки, тому що законодавча база в Україні недостатньо розроблена. Багато прийнятих законів не відповідають реаліям сьогоднішнього дня. Законотворчий процес гальмується як малоефективною роботою Верховної Ради, її крайньою політизацією, протистоянням Президентові й Урядові, так і низькою якістю внесених у Верховну Раду законопроектів. Недостатнє пророблення законів стримує процес реформування економіки, розвиток підприємництва, інвестиційний процес, залучення закордонного капіталу в економіку України. Тому розробка і прийняття економічних законів залишається найгострішою проблемою державного регулювання. В умовах переходу до ринку важливу роль в економіці України грає антимонопольне законодавство і державне регулювання, що видобувних галузей паливно-енергетичного комплексу, електрозв'язку, залізничного транспорту, житлово-комунального господарства й інших природних монополій, зокрема, стримування цін на їхню сировину, продукцію і послуги. Актуальним для України є рішення проблем адекватного оподатковування, наповнення бюджету, ефективної кредитно-грошової політики. В умовах переходу економіки України до ринкових відносин і величезних значень набуває проблема формування і реалізації програм державного рівня. Загальна кількість таких програм в Україні зараз близько 70, однак для їхнього виконання не створений діючий механізм фінансування й економічного стимулювання, відсутні грошові кошти для їхньої реалізації, система пільг і т.д. Реалізація програм державного рівня повинна сприяти подоланню економічної кризи в Україні і технічному переозброєнні виробництва на основі новітніх досягнень науки і техніки. Взявши економічний курс на ринкові відносини, Україна, як і інші постсоціалістичні країни зі сформованою централізованою економічною системою, намагаються в ході роздержавлення відродити за допомогою приватного інтересу, без якого не може бути ринку. Державне регулювання економіки повинне стати, діючим фактором економічних реформ, спрямованих на перехід до ринкової економіки. Підвищеня ефективності економіки повинно досягатися шляхом збільшення інвестицій. [9] 4.1 Положення Конституції України щодо власності та економічної діяльності У Конституції України передбачені право власності Українського народу (ст.13), право державної власності (ст.14), право комунальної власності як власність територіальних громад (ст.142) та право приватної власності як невід'ємне право людини (ст.41) [4]. Поділ на зазначені види права власності використано законодавцем і при створенні ЦК. Виходячи зі змісту статей 324-327 ЦК, самостійними суб'єктами права власності виступають український народ, юридичні й фізичні особи стосовно об'єктів права приватної власності, держава та територіальна громада відповідного села, селища, міста [1]. Суб'єктами права власності на землю визначаються: народ України, громадяни, юридичні особи, держава. Конституція надала право кожному громадянину володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, визнала право приватної власності непорушним. Отже, можемо казати про відокремленість права державної власності від права власності українського народу та від права комунальної власності. Право власності в Україні регулюється статтями 13, 14, 41 та 143 Конституції України. Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Стаття 14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Стаття 143. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції. Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності. Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади. У статтях 42 та 43 регулються підприємницькі права щодо набуття власності та права на працю. Згідно з цими статтями, Конституція України гарантує право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом і кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. 4.2 Положення Цивільного кодексу України щодо власності та економічної діяльності В Україні найголовнішою формою права власності є приватна власність. Законодавець остаточно визначає: суб'єктами права приватної власності є не лише особи фізичні, а й юридичні. При цьому фізична особа (зокрема підприємець) є власником майна і відповідає ним за своїми зобов'язаннями. У разі ж, якщо фізична або юридична особа передає належне їй майно як вклад або частку в господарське товариство чи виробничий кооператив (членом останнього має бути фізична особа - ст.163 ЦК), ця нова юридична особа стає власником такого майна так само, як і набутого за іншими підставами. Зокрема, згідно з п.1 ч.1 ст.115 ЦК господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Навіть якщо 100 відсотків акцій акціонерного товариства належить державі чи територіальній громаді або в іншому виді господарського товариства досягається стовідсоткова державна участь або участь територіальної громади, майно, котре належить такому господарському товариству, є об'єктом права приватної власності. У цій ситуації між господарським товариством і державою чи територіальною громадою виникають корпоративні відносини, пов'язані з правами участі в управлінні, на отримання дивідендів тощо. Це правило поширюється на всіх юридичних осіб, крім створених розпорядчим актом органу державної влади або місцевого самоврядування і за якими майно закріплюється на праві повного господарського відання чи оперативного управління [5]. Висновки В даній курсовій роботі увага приділилася конституційним засадам власності та економічній діяльності в Україні. В роботі розглянуто форми власності (власність народу України, приватна власність, колективна власність, державна власність) та її регулювання (Власність в Україні регулюється Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про власність" від 7 лютого 1991 р. та іншими законодавчими й нормативними актами). Визначено проблему співвідношення різних форм власності, що виникли після прийняття Декларації "Про державний суверенітет України", пов'язану з переходом землі у власність українського народу і подальшим її використанням. Розглянуто гарантування Україною як конституційною державою розбудови приватної власності і як наслідок - розбудови конституційної держави в Україні. Зазначено, що України як Правова держава може стати не завдяки проголошенню в конституції верховенства права, прав і свобод людини, а тоді, коли відповідно до конституційних декларацій проходить повсякденне життя рядових громадян, коли влада існує для громадян, а не навпаки. Зазначені форми економічних відносин і зазначено їх регулювання та межі втручання держави у власність та обґрунтовано необхідність такого втручання. Максимальні границі втручання держави в економічні відносини складають виконання державою організації грошового обігу, надання суспільних товарів і усунення наслідків зовнішніх ефектів. Розглянуті Конституційні права громадян України у сфері власності та економічної діяльності, положення Конституції України і Цивільного кодексу України щодо власності та економічної діяльності. Нормативні акти та література 1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. Відомості Верховної Ради. - 2003. - №№ 40-44. - с.356 (з подальшими змінами та доповненнями). 2. Тодика Ю.М. Основи конституційного строю України. 1999 р. 3. Носік В.В. Право власності на землю Українського народу: Монографія. - К.: Юрінком Інтер, 2006. 4. Конституція України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, с.141). 5. Актуальні проблеми юридичної науки: Зб. тез міжнар. наук. конф. "Восьмі осінні юридичні читання" (м. Хмельницький, 13-14 листопада 2009 року): У 4-х ч. / Хмельницький ун-т управління та права. - Хмельницький, 2009. - 507 с. 6. Хайек Ф. "Право, законодавство та свобода". - М., 2008 - 480с. 7.