І насамкінець: права людини і громадянина можуть бути згруповані за сферами життєдіяльності індивіда. Такого роду класифікація уявляється особливо важливою, бо вона показує межі охорони прав людини і громадянина у різних сферах. Критерієм тут є однорідність матеріального змісту прав, та однотипність норм, що їх закріплюють. За цією класифікацією у Конституції України виділяють три основні групи прав: громадянські права і свободи людини _ця група прав і свобод забезпечує недопустимість посягання державних органів, громадських організацій, службових осіб на життя, здоров'я, свободу, честь і гідність та недопустимість свавільного позбавлення її життя; політичні права і свободи громадян України - право на свободу пересування, вибір місця проживання, вільне залишення територій України належить кожному, хто на законних підставах перебуває в Україні; економічні, соціальні та культурні права свободи людини і громадянина - це можливості людини брати участь у виробництві матеріальних та інших благ, доступ до духовних здобутків свого народу і всього людства, їх засвоєння, використання й участі у подальшому їх розвитку тощо. Отже, виходячи із всього вище зазначеного слід відмітити, що конституційні права є не якимось випадковим, амфорним поєднанням, а внутрішньо узгодженою системою прав громадян, яка охоплює своїм регулюючим впливом всі найважливіші й найістотніші сфери життя і діяльності людини.

2. Поняття, ознаки та принципи правової допомоги

Виходячи із вище зазначеного слід сказати, що права є основним елементам правового статусу людини і громадянина. Тому діставши закріплення в Конституції України. Основного закону нашої держави вони визначають міру можливої поведінки людини і громадянина, відображають певні межі цих прав, можливість користуватися благами для задоволення своїх інтересів. Наділивши громадян широким колом прав Конституція України та інші нормативно-правові акти встановлюють відповідні правові гарантії забезпечення їх реалізації. Це означає, що свої суб'єктивні права людина може ефективно здійснювати переважно за умов надання їй необхідної правової допомоги, право на яку кожному гарантується ч.1 ст.59 Конституції України. Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі про право вільного вибору захисника від 16 листопада 2000року право на правову допомогу - це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Ґрунтуючись на даному визначенні права на правову допомогу автор даної роботи робить спробу визначити саме поняття правової допомоги. Так, правова допомога - це допомога, яка надається визначеним колом суб'єктів у передбачених законом випадках і формах та спрямована на одержання певних юридичних послуг.

Давши визначення правової допомоги автор також виділяє її основні ознаки. До них відносять:

це не будь-яка допомога, а юридична, тобто така, що спрямована на

одержання тільки правових послуг;

це така, що надається у випадках передбачених законом;

така, що надається визначеним колом суб'єктів;

така, що надається лише у формах передбачених законом.

Правова допомога в Україні надається із додержанням її основних принципів. Принцип (від лат. principo - основа, початок) - це основне, вихідне положення теорії, вчення, головне правило діяльності. До принципів правової допомоги відносять:

принцип демократизму - полягає в тому, що надання правової допомоги повинно бути направлено на зміцнення правової держави, соціальної справедливості, забезпечення демократизації;

принцип гуманізму - проявляється у конституційних завданнях правової допомоги і полягає у тому, щоб людина у випадках передбачених законом має право на безоплатну правову допомогу, має право вільного вибору суб'єктів надання правової допомоги тощо;

принцип законності - правова допомога надається у точній відповідності із законом. Дотримання законності при наданні правової допомоги знаходиться у прямому зв'язку із чіткістю формулювання закону, які повинні виключати можливість їх різного трактування. Всі інші принципи, їх реалізація є гарантією принципу законності, оскільки порушення будь-якого із принципів є порушенням принципу законності, адже кожен із них закріплений у законі. принцип дизпозитивності - це головний принцип правової допомоги, оскільки він визначає механізм надання такої допомоги. Можливість вільно розпоряджатися своїм суб'єктивним правом на правову допомогу і є принципом дизпозитивності.

принцип рівності перед законом - означає, що всі громадяни мають рівне право на правову допомогу, незалежно від їх походження, раси, кольору шкіри, політичних, релігійних, та інших переконань, статі, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Гарантіями принципу рівності громадян є встановлення кримінальної відповідальності за обмеження їх у правах залежно від расової і національної належності, право на оскарження і скасування судового рішення (статті 290, 320 цивільно-процесуального кодексу України).

3. Форми надання правової допомоги

Для того щоб повніше розкрити поняття правової допомоги слід виділити форми у яких вона надається. В Україні така допомога надається в різних формах. Автор даної роботи, за характером вчинюваних дій суб'єктами їх надання виділив три форми надання правової допомоги. Так зокрема правова допомога в нашій державі надається:

в формі представництва в суді та інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами;

в формі надання консультацій та роз'яснень з юридичних питань. Представництво в праві має широку сферу застосування. Потреба у ньому виникає тоді коли особа, яку представляють, не має за законом можливості вчиняти юридичні дії. Представництво може мати місце також тоді, коли у особи немає або фізичної можливості здійснити такі дії або бажання особисто реалізовувати належні їй права та обов'язки. Теорія представництва пройшла довгий шлях розвитку, який бере початок ще за часів рабовласництва. Суть представництва полягає в діяльності представника щодо реалізації повноважень в інтересах, від імені особи, яку представляють. Представником є громадянин або юридична особа, які мають повноваження на здійснення юридичних дій від імені особи, яку представляють. Представники громадяни, як правило, мають бути повністю дієздатними. Юридичні особи можуть виконувати функції представника. Якщо це не суперечить їх статутним завданням, визначеним у законі, статуті, або положенні.

Представництво широко застосовується на практиці і може здійснюватися особами, склад яких визначено Цивільно-процесуальним законодавством. Представниками можуть бути:

члени органів управління, працівники державних підприємств, установ, організацій, кооперативних організацій у справах цих підприємств установ, та організацій;

уповноважені профспілок - у справах працівників, а також осіб, захист прав та інтересів яких здійснюється професійними спілками; уповноважені організацій, яким їх статутом чи положенням надано право представляти інтереси членів цих організацій, у справах членів цих організацій; адвокати - в справах громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства. Закон чітко зазначає, що консультації та роз'яснення, які надаються громадянам, можуть стосуватися лише юридичних питань. У своїх відносинах з клієнтом суб'єкт надання консультацій має спиратися виключно на норми законодавства, приписи права , залишаючи поза дужками власні інтереси, політичні чи соціальні вподобання, побутову емоційність. Це означає, що він у своїх усних консультаціях чи документах, які він видає повинен наводити ті чи інші норми законодавства та практику їх застосування. При цьому держава повинна забезпечувати особам, що находяться в економічно несприятливих умовах, можливість отримання необхідної юридичної консультації по всіх питаннях, які можуть зачіпати їх права та інтереси. Юридичні консультації повинні надаватися або безоплатно, або при умові оплати особою, що звернулася законодавство консультацією, суми, що відповідає його фінансовим можливостям. Отже, правова допомога в нашій державі не врегульована належним чином. Хоча даний інститут права є досить необхідним для ефективної реалізації громадянами своїх прав.

4. Види суб'єктів надання правової допомоги

Види суб'єктів надання правової допомоги. Держава в особі відповідних органів визначає певне коло суб'єктів надання правової допомоги та їх повноваження. Аналіз чинного законодавства України з цього питання дає підстави визначити, зокрема, такі види суб'єктів надання правової допомоги: державні органи України, до компетенції яких входить її надання (Міністерство юстиції України, Міністерство праці та соціальної політики України, нотаріат тощо);

адвокатура України як спеціально уповноважений недержавний професійний правозахисний інститут, однією з функцій якого є захист особи від протиправних діянь та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах;

суб'єкти підприємницької діяльності, які надають правову допомогу клієнтам у порядку, визначеному законодавством України;

об'єднання громадян для здійснення і захисту своїх прав і свобод [8]. Так, згідно із Законом України „Про звернення громадян" всі органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані безоплатно надавати громадянам правову допомогу шляхом повідомлення по суті отриманих скарг, пропозицій та заяв. Зокрема, Міністерство юстиції України здійснює інформування населення про діяльність установ юстиції, сприяє поширенню знань про право, роз'ясненню чинного законодавства, забезпечує взаємодію державних органів у проведенні спільних заходів, спрямованих на підвищення правової свідомості населення тощо. Одним із видів підприємницької діяльності, яка здійснюється на підставі ліцензії, є юридична практика. Вказана ліцензія, що видається Міністерством юстиції України, дає право на такі, зокрема, види юридичних послуг: надання консультацій та роз'яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок із законодавства; складання заяв скарг та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів громадян за їх дорученням у судді та інших державних органах у кримінальних, цивільних, господарських справах і справах про адміністративні правопорушення; здійснення представництва громадян та захист їхніх прав та законних інтересів у центральних та місцевих органах виконавчої влади й органах місцевого самоврядування.

Висновок

людина право демократизм адвокатура

Отже, як видно із змісту даної теми права людини і громадянина є невідчужуваними і невід'ємними правами кожної особи. Дані права закріплені в Конституції України. Основному Законі нашої держави, та інших законах та підзаконних нормативних актах. В процесі життєдіяльності, коли особа намагається реалізувати надані їй права, виникають різні обставини, які порушують її права, ускладнюють чи роблять неможливим їх подальше здійснення. В такому випадку дана особа потребує відповідної кваліфікованої правової допомоги. Правова допомога є важливим інструментом у реалізації громадянами своїх суб'єктивних прав та інтересів. Вона також виступає одним із важливих інститутів права. І високий рівень надання правової допомоги громадянам є однією із основних ознак дійсно суверенної, демократичної правової держави.