Концепція розвитку системи технічного регулювання в Україні

Зміст

1. Перехідний період системи технічного регулювання в Україні (1990-2000)

2. Реформування технічного регулювання в Україні

3. Політика адаптації національного законодавства до європейських вимог

3.1 Закон України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури підтвердження відповідності»

3.2 Технічні регламенти

3.3 Про політику адаптації вітчизняного законодавства в області норм і стандартів до Європейських вимог (сутність Білої, Зеленої й Червоної книг)

4. Перспективи розвитку системи технічного регулювання

технічний регулювання законодавство стандарт

1. Перехідний період системи технічного регулювання в Україні (1991 - 2000)

З 1991 по 2000 рр. в Україні сформувалася своя система технічного регулювання, побудована за зразком СРСР. Із проголошенням незалежності України, стало гострим питання про створення власної системи технічного регулювання.

Національна система технічного регулювання розбудовувалася згідно з Концепцією державних систем стандартизації, метрології й сертифікації, прийнятої Кабінетом Міністрів України в травні 1992 р. З тих пір Україна стала членом міжнародних організацій по стандартизації ISO і IEC, членом-кореспондентом Міжнародної організації законодавчої метрології (OIML) і Європейського комітету зі стандартизації (CEN). Україна приєдналася до Кодексу добровільної практики по підготовці, прийнятті й впровадженню стандартів у рамках Угоди про технічні бар'єри в торгівлі Всесвітньої торговельної організації.

У липні 1993 р. була введена в дію Українська державна система сертифікації продукції - УкрСЕПРО, були створені:

· серія стандартів з сертифікації ДСТУ 3410-3420 ( 1996 р.);

· органи з сертифікації;

· акредитовані випробувальні лабораторії;

· затверджений перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації.

Система сертифікації продукції УкрСЕПРО дозволила обмежити доступ на український ринок великої кількості потенційно небезпечних вітчизняних і імпортних товарів, захистивши людей від збитку, а виробників - від несумлінної конкуренції.

Крім реформування системи технічного регулювання, були випущені декрет КМУ « Про стандартизацію й сертифікацію» від 10 травня 1993 р., Закони України «Про захист прав споживачів» і «Про рекламу.

Організаційну основу УкрСЕПРО становлять стандарти, випущені в період з 1996 по 2000 р.:

· ДСТУ 3410-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення;

· ДСТУ 3411-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів із сертифікації продукції;

· ДСТУ 3412-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до випробувальних лабораторій;

· ДСТУ 3413-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції;

· ДСТУ 3414-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Атестація виробництва. Порядок проведення;

· ДСТУ 3415-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Реєстр Системи;

· ДСТУ 3417-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Процедура визнання результатів сертифікації продукції, яка імпортується;

· ДСТУ 3418-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до аудиторів і порядок їх атестації;

· ДСТУ 3419-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Сертифікація систем якості. Порядок проведення;

· ДСТУ 3420-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів із сертифікації систем якості й порядок їх акредитації;

· ДСТУ 3498-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Бланки документів. Форма й опис;

· ДСТУ 3957-2000. Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок обстеження виробництва під час проведення сертифікації продукції.

Для системної роботи в період з 1991 по 2000 рр. УкрСЕПРО були розроблені основні принципи технічного регулювання для внутрішнього ринку. Вони передбачають наступне:

· Сертифікація в системі передбачає підтвердження показників, характеристик і властивостей продукції, процесів і послуг третьою стороною на основі випробувань, атестації виробництва й сертифікації систем якості.

· Система призначена для проведення обов'язкової й добровільної сертифікації продукції (процесів, послуг).

· Сертифікація на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів і вимогам законодавства України проводитися винятково в Системі.

· Система відкрита для вступу в неї органів із сертифікації й випробувальних лабораторій інших держав ( при наявності двосторонніх угод про взаємне визнання результатів робіт із сертифікації) і доступу до неї будь-яких підприємств і організацій.

· Право на проведення робіт із сертифікації продукції надається органам із сертифікації, випробувальним лабораторіям (центрам) і аудиторам, акредитованим у Системі й занесеним до реєстру Системи.

· Органами із сертифікації в Системі можуть бути акредитовані організації й підприємства державної форми власності, випробувальними лабораторіями (центрами) - будь-якої форми власності.

· Якщо в Системі акредитовано кілька органів із сертифікації однієї й тієї ж продукції, то замовник може провести сертифікацію продукції в кожному із цих органів.

· Система встановлює наступний розподіл відповідальності:

o виробник (постачальник, виконавець) відповідає за невідповідність сертифікованої продукції вимогам нормативних документів і застосування сертифікатів і знаків відповідності з порушенням правил Системи;

o продавець відповідає за відсутність сертифіката або знака відповідності на реалізовану продукцію, якщо вона підлягає обов'язковій сертифікації;

o випробувальна лабораторія (центр) відповідає за недостовірні й необ'єктивні результати випробувань сертифікованої продукції;

o орган із сертифікації відповідає за необґрунтовану або неправомірну видачу сертифікатів відповідності, атестатів виробництва й підтвердження їх дії, а також за порушення правил Системи;

o органи, лабораторії, аудитори, підприємства й організації, що порушують правила Системи виключаються з Реєстру Системи й несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України;

o визнання органів із сертифікації й випробувальних лабораторій (центрів), сертифікатів відповідності, а також знаків відповідності інших держав здійснюється на підставі багато- і двосторонніх угод про взаємне визнання результатів робіт із сертифікації. Свідченням про визнання закордонних сертифікатів відповідності є сертифікат, виданий у Системі, або свідчення про визнання сертифіката;

o роботи із сертифікації в Системі проводяться органами по сертифікації згідно з вимогами Системи й з урахуванням правил діючих міжнародних систем сертифікації;

o на сертифіковану в системі продукцію видається сертифікат відповідності й наноситься знак відповідності;

o роботи із сертифікації продукції, систем якості, атестації виробництв, акредитації органів із сертифікації й випробувальних лабораторій виконуються на основі договорів;

o технічний нагляд за виробництвом сертифікованої продукції в Системі виконує орган із сертифікації цієї продукції або з його доручення інші організації (органи із сертифікації систем якості, територіальні органи стандартизації, метрології й сертифікації Держстандарта), при цьому враховується інформація щодо якості продукції, отримана від органів держнагляду, товариств споживачів і інших зацікавлених організацій;

o основою інформаційного забезпечення Системи є Реєстр Системи (ДСТУ 3415), дані якого періодично публікуються в інформаційних виданнях Держстандарта;

o система передбачає конфіденційність інформації про результати робіт із сертифікації;

o апеляції щодо застосування сертифікатів відповідності й виконання правил Системи розглядаються апеляційними комісіями органів із сертифікації. Для усунення можливих розбіжностей Національним органом по сертифікації утворюється комісія з апеляцій із залученням представників органів по сертифікації й інших зацікавлених сторін;

o офіційною мовою Системи є державна мова. У випадку потреби документи можуть супроводжуватися автентичними текстами на будь-якій іншій мові, при цьому тексти повинні мати однакову силу.

В Україні існує розуміння, що механізм обов'язкової сертифікації необхідно заміняти іншими схемами оцінки відповідності, які передбачені в директивах ЄС. І такі кроки разом з відповідними органами виконавчої влади вже здійснені. Досить сказати, що на даний момент прийнято 36 технічних регламентів на певні види продукції, які розроблені на основі відповідних директив ЄС.

2. Реформування технічного регулювання в Україні

Перехід від обов'язкової сертифікації до європейської (міжнародної) моделі оцінки відповідності повинні супроводжуватися скоординованою роботою щодо створення на законодавчому, нормативному й інфраструктурному рівні ефективної системи контролю якості й безпекою продукції, у тому числі й харчової. 2 грудня 2010 прийнятий Закон України «Про державний ринковий нагляд», який повинен ураховувати положення директив Євросоюзу про загальну безпеку продукції й щодо юридичної відповідальності за дефектну продукцію.

Коли йде мова про те, що в Європі не існує сертифікації, насправді це не так: там діють куди більш тверді, ніж наша обов'язкова сертифікація, механізми, просто вони інакше називаються. Це справедливо й щодо добровільності стандартів: серед європейських виробників немає майже жодного, хто б не користувався ними - такі сміливці просто не мають перспектив. Потрібно, використовуючи досвід розвинених країн, удосконалювати власні механізми захисту ринку, розумно користуючись ними як нетарифними важелями підтримки позицій національного виробника в умовах відкритого ринку. Так робить увесь цивілізований світ, і немає ніяких причин, які перешкодили б Україні запозичити цей досвід.