10

Кримінальна відповідальність за екологічні злочини

Вступ

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку суспільства існує велика небезпека антропогенного впливу (діяльності людини), що спричиняє чи може спричинити шкоду довкіллю. Посягання на навколишнє природне середовище є одними з найбільш небезпечних видів злочинної поведінки людини, оскільки в результаті їх скоєння вичерпуються природні ресурси, змінюються якісні характеристики природних об'єктів, знищуються ліси, води, землі й інші об'єкти природного світу, що, зрештою, може різко погіршити умови існування людства, а згодом і зовсім припинити його існування. Узагальнення кримінальної статистики свідчить, що у 2016 р. збільшилася кількість засуджених осіб за злочини проти довкілля на 0,6%, усього їх скоєно 854 (у 2015 р. - 850).

У літературі питанню кримінальної відповідальності за злочини проти довкілля приділялася певна увага. Відповідні проблеми, так чи інакше, досліджували такі вчені, як: В. Андрейцев, С. Гавриш, В. Глушков, О. Дудоров, Є. Жевлаков, Ю. Ляпунов, В. Матвіпчук, В. Мунтян, В. Пакутін, В. Присяжний, В. Розовський, В. Сасов, В. Таціп, С. Трофімов, Ю. Шемшученко, А. Шульга та ін.

Комплексному ж дослідженню склад злочину, передбачений ст. 251 КК України не піддавався, що і зумовило вибір теми дослідження.

Об'єктом дослідження є правовідносини, які виникають у зв'язку із злочинами, вчинюваних проти навколишнього середовища.

Предметом дослідження роботи є кримінальна відповідальність за екологічні злочини.

Методи дослідження. У процесі дослідження застосувалися загальнонаукові методи та спеціальні методи: вивчення нормативних актів, дослідження літературних джерел, аналіз та синтез отриманої інформації, її співставлення, виділення головного, висунення припущень та побудова висновків.

1. Кримінально-правова характеристика екологічних злочинів

кримінальний екологічний злочин законодавство

Злочини проти довкілля - це суспільно небезпечні й протиправні діяння, що посягають на навколишнє природне середовище та його компоненти, раціональне використання й охорона яких забезпечує оптимальну життєдіяльність людини, а також на екологічну безпеку населення та територій, і полягають в безпосередньому незаконному використанні природних об'єктів як соціальних цінностей, що призводить до їх негативних змін. Ідентифікаційні ознаки екологічних злочинів: порушення прав особи на безпечне навколишнє середовище та достовірну інформацію про його стан, безпосередня якісна та кількісна зміна певних природних ресурсів, спрямованість на використання природних об'єктів, що прямо заборонено кримінальним законом [4, с. 180].

Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. (розділ VIII) передбачає наступні екологічні злочини:

- порушення правил екологічної безпеки (стаття 236) - порушення порядку проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів, якщо це спричинило загибель людей, екологічне забруднення значних територій або інші тяжкі на слідки;

- невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (стаття 237) - ухилення від проведення або неналежне проведення на території, що за знала забруднення небезпечними речовинами або ви промінюванням, дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення особою, на яку покладено такий обов'язок, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки;

- приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення (стаття 238) - приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний, у тому числі радіаційний, стан, який пов'язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини й такий, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний і тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою;

- забруднення або псування земель (стаття 239);

- порушення правил охорони надр (стаття 240);

- забруднення атмосферного повітря (стаття 241);

- порушення правил охорони вод (стаття 242);

- забруднення моря (стаття 243);

- порушення законодавства про континентальний шельф України (стаття 244);

- знищення або пошкодження лісових масивів (стаття 245);

- незаконна порубка лісу (стаття 246);

- порушення законодавства про захист рослин (стаття 247);

- незаконне полювання (стаття 248);

- незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (стаття 249);

- проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів (стаття 250);

- порушення ветеринарних правил (стаття 251);

- умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду (стаття 252);

- проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (стаття 253);

- безгосподарське використання земель (стаття 254) [3].

До екологічних злочинів слід віднести й злочини, передбачені іншими розділами Кримінального кодексу України. Це, зокрема, заготівля, переробка або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції (стаття 327), жорстоке поводження з тваринами (стаття 299), порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення радіоактивних матеріалів (267), незаконне придбання, зберігання, використання, передача або руйнування радіоактивних матеріалів (стаття 265).

Залежно від безпосереднього об'єкта, злочини проти довкілля можуть бути класифіковані на такі чотири види (групи):

- злочини проти екологічної безпеки (статті 236, 237, 238 і 253),

- злочини у сфері землевикористання й охорони надр (статті 239, 240 і 254);

- злочини у сфері охорони водних ресурсів і атмосферного повітря (статті 241-244);

- злочини у сфері лісовикористання, захисту рослинного та тваринного світу (статті 245-252) [7, c. 168-169].

Таким чином, охорона довкілля є важливою функцією нашої держави. Кримінальний кодекс України встановлює відповідальність за найнебезпечніші правопорушення в галузі довкілля.

2. Кримінальна відповідальність за екологічні злочини

Родовим об'єктом екологічних злочинів є охоронювані кримінальним законом природоохоронні відносини, які охоплюють екологічну безпеку, інформування про стан довкілля, санітарно-гігієнічний захист населення, поліпшення довкілля, раціональне використання й відтворення природних ресурсів, збереження природного стану об'єктів природи.

Безпосередній об'єкт цих злочинів - певні суспільні відносини, що забезпечують нормальне функціонування системи довкілля. Наприклад, безпосереднім об'єктом забруднення моря (ст. 243) є встановлений порядок використання водних ресурсів. При вчиненні такого злочину, як проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253), безпосередній об'єкт - суспільні відносини у сфері екологічної безпеки Додатковими факультативними безпосередніми об'єктами екологічних злочинів можуть бути життя та здоров'я особи, власність, інші блага тощо.

Усі без винятку злочини проти довкілля є предметними. Предметом екологічних злочинів є різноманітні об'єкти як природного походження, так і створені чи змінені людиною, але які зберігають екологічні зв'язки з біосферою, життя та здоров'я людини. Предметами аналізованих злочинів можуть бути:

- підприємства, споруди, пересувні засоби та інші об'єкти, у зв'язку з проектуванням, експлуатацією яких існує небезпека негативного впливу на людину (ст. 236),

- землі (статті 239 і 254),

- атмосферне повітря (ст. 241),

- континентальний шельф і його природні багатства (ст. 244);

- рослини, а також їхні плоди (ст. 247);

- території, взяті під охорону держави й об'єкти природно заповідного фонду (ст. 252);

- проекти, інша аналогічна документація, в якій відсутні дані про обов'язкові інженерні системи захисту довкілля для споруд, що вводяться в експлуатацію, а також споруди без зазначених систем (ст. 253) тощо [4, c. 145]. Об'єктивна сторона екологічних злочинів включає суспільно небезпечні діяння (дії чи бездіяльність), які полягають у знищенні (пошкодженні) або захопленні (привласненні) об'єктів природи чи іншого порушення порядку користування ними. У багатьох складах екологічних злочинів обов'язковою ознакою є певний спосіб посягання, знаряддя і засоби вчинення злочину: наприклад, знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень вогнем чи іншим загально небезпечним способом; забруднення атмосферного повітря речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок порушення спеціальних правил; приховування або умисне перекручення відомостей про екологічний стан. Об'єктивна сторона екологічних злочинів охоплює також:

- учинення діяння (дії чи бездіяльності), що полягає в порушенні правил охорони навколишнього природного середовища, раціонального природокористування чи екологічної безпеки;

- настання передбачених законом наслідків (шкода здоров'ю людини чи довкіллю, загибель людей або інші тяжкі наслідки);

- причиновий зв'язок між ними.

У багатьох випадках об'єктивна сторона екологічного злочину вимагає наявності значної шкоди чи тяжких наслідків (створили небезпеку для життя, здоров'я людей, тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, а також спричинило загибель людей, їх масове захворювання, екологічне забруднення значних територій, масову загибель об'єктів тваринного та рослинного світу, тривале зниження або втрату родючості земель, виведення їх з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту тощо [9, c. 213].

Більшість складів екологічних злочинів є матеріальними. Деякі диспозиції статей сконструйовано таким чином, що порушення спеціальних правил або відповідного законодавства вважається злочином тільки за умови, якщо це спричинило небезпеку для життя чи здоров'я людей або настання інших тяжких наслідків (статті 239-244, 253) [6]. Одночасно деякі статті розділу VIII Особливої частини КК (ст. 238, ч. 2 ст. 244, ст. 250) містять формальні склади злочинів, інші - формально-матеріальні (наприклад, ч. 1 ст. 238, ч. 1 ст. 240, ч. 1 ст. 248 тощо). У деяких нормах обов'язковими ознаками об'єктивної сторони згадуваних злочинів можуть бути засоби (наприклад, шкідливі для життя, здоров'я людей або довкілля речовини, відходи чи інші матеріали промислового або іншого виробництва - ст. 241), місце (наприклад, певна ділянка чи район континентального шельфу України - ст. 244) або спосіб (наприклад, вогнем чи іншими загальнонебезпечним способом - ст. 245) учинення діяння тощо [8, c. 109-111].