Також слід зазначити, що більшість статей розділу VIII Особливої частини КК мають бланкетні диспозиції. Суб'єктами екологічних злочинів можуть бути фізичні осудні особи, котрі досягли 16-річного віку. Значна частина аналізованих злочинів може бути вчинена лише спеціальними суб'єктами, тобто особами, до обов'язків яких за нормативними актами належить виконання певних дій з організації робіт, контролю, впровадження заходів безпеки, стосовно яких встановлено спеціальний порядок діяльності, пов'язаний із службовим становищем або дорученням (наприклад, у статтях 236-239, 241, 243, 244, 253 тощо).

Суб'єктивна сторона екологічних злочинів характеризується переважно необережною чи змішаною формами вини. Передусім, це стосується всіх злочинів, передбачених у статтях із бланкетною диспозицією. Злочини, передбачені статтями 238, 240, 246 КК, а також ч. 1 ст. 243, ч. 2 ст. 244, ч. 1 ст. 252 КК, вчиняються з умисною формою вини. Деякі посягання на довкілля можуть бути вчинені як умисно, так і через необережність (наприклад, злочини передбачені ч. 1 ст. 245, статтями 248-250).

Отож, кримінальна відповідальність за екологічні злочини є важливим складовим елементом правового забезпечення раціонального природокористування, відновлення екологічних об'єктів і охорони довкілля.

3. Актуальні проблеми встановлення видових об'єктів екологічних злочинів

У теорії кримінального права існують різні точки зору на сутність і зміст об'єкта злочину, відповідно до яких ними можуть виступати суспільні відносини, цінності, правове благо, інтереси, норма права в її реальному бутті, людина, сфери життєдіяльності людей.

Розглянувши все різноманіття існуючих думок з приводу того, що є об'єктом злочину, схиляємося до тієї, згідно з якою об'єктом злочину є «суспільні відносини, на які посягає злочин, завдаючи їм певної шкоди, і які поставлені під охорону кримінальному закону». Крім вже традиційної трьохланкової систематизації об'єктів злочинів, по вертикалі, уже багато років виділяють і так званий видовий об'єкт злочину. Цей об'єкт у такій системі перебуває, умовно кажучи, між родовим і безпосереднім об'єктами.

Видовий об'єкт містить у собі групу суспільних відносин, що за своїм обсягом менша, ніж група, що входить у родовий об'єкт злочинів, але більша, ніж ті суспільні відносини, на які посягають при вчиненні конкретного злочину. Поняття видового об'єкта дуже часто визначається як складова у загальній назві відповідної назви розділу Особливої частини. Це також використовується для подальшої систематизації суспільних відносин вже усередині кожного розділу Особливої частини [5, с. 200].

Визначення характерних ознак видових об'єктів дозволяє правильно зрозуміти особливості, що вирізняють злочинне порушення, зокрема довкілля, серед інших злочинних посягань, адже згідно загальновизнаного постулату кримінально-правової теорії, у тому числі видовий об'єкт є для певного виду однорідних злочинів критерієм, який відображає його специфіку, дає змогу правильно класифікувати норми кримінального права та відмежувати один вид злочинів від інших. Оскільки видовий об'єкт злочинів, зокрема проти довкілля, визначається видами відповідних злочинів, то ключовим при визначенні видових об'єктів є систематизація або класифікація цих злочинів. Зважаючи на науково-обґрунтовані теоретичні передумови дослідження суспільних відносин, які за певних умов стають об'єктом злочину, проаналізуємо підходи та існуючі точки зору щодо систематизації або класифікації екологічних злочинів. Потужне дослідження у цій сфері здійснив у своїх роботах В.К. Матвійчук, який пропонує поділити злочини проти навколишнього природного середовища, відомі чинному КК України, на 10 груп:

1) злочини, що посягають на суспільні відносини, які забезпечують умови раціонального використання, охорони, відтворення та оздоровлення землі (ст. 239. Забруднення або псування земель; ст. 254. Безгосподарське використання земель);

2) злочини, що посягають на відносини, що забезпечують умови з охорони, раціонального використання, відтворення та оздоровлення надр (ст. 240. Порушення правил охорони надр);

3) злочини, що посягають на суспільні відносини, що забезпечують умови для охорони відносин щодо захисту суверенних прав України над континентальним шельфом України з метою розробки і розвідки його природних багатств, а також проведення досліджень, розвідки, розробки природних багатств та інших робіт на континентальному шельфі (ст. 244 КК України);

4) злочини, що посягають на відносини, які забезпечують умови з охорони, раціонального використання, відтворення та оздоровлення рослинного світу (ст. 245 КК. Знищення або пошкодження лісових масивів; ст. 246. Незаконна порубка лісу; ст. 247. Порушення законодавства про захист рослин);

5) злочини, що посягають на відносини, які забезпечують умови з охорони, раціонального використання, відтворення та оздоровлення водних об'єктів (ст. 242 КК. Порушення правил охорони вод; ст. 243. Забруднення моря); 6) злочини, що посягають на відносини, які забезпечують умови з охорони, раціонального використання, відтворення та оздоровлення атмосферного повітря (ст. 241 КК. Забруднення атмосферного повітря);

7) злочини, що посягають на відносини, які забезпечують умови з охорони, раціонального використання, відтворення та оздоровлення тваринного світу (ст. 248. Незаконне полювання; ст. 249. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом; ст. 250. Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів; ст. 251. Порушення ветеринарних правил);

8) злочини, що посягають на відносини, які забезпечують умови з охорони від умисного знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 252 КК. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду);

9) злочини, що посягають на відносини, які забезпечують умови з охорони екологічної безпеки (ст. 236. Порушення правил екологічної безпеки; ст. 253. Проектування чи експлуатація споруд без системи захисту довкілля);

10) злочини, що посягають на відносини, які забезпечують умови для протидії приховуванню або перекрученню відомостей про екологічний стан або захворюваність населення, невжиттю заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст. 237. Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення; ст. 238. Приховування або перекручування відомостей про екологічний стан або захворюваність населення) [12, с. 123-125].

Але такий поділ певною мірою є дрібним для визначення видових об'єктів у нашому дослідженні, вміщує певні групи, що можуть бути поєднані в один вид. О.О. Дудоров, В.М. Комарницький і Д.В. Каменський на підставі узагальнення існуючих у теорії кримінального права підходів до класифікації екологічних злочинів і залежно від безпосереднього об'єкта посягання пропонують такий поділ досліджуваних злочинів:

1) злочини проти екологічної безпеки (ст. 236, 237, 238, 253 КК);

2) злочини, що посягають на встановлений порядок використання землі та її надр (ст. 239, 239-1, 239-2, 240, 254 КК);

3) злочини, що посягають на встановлений порядок охорони атмосферного повітря та водних ресурсів (ст. 241, 242, 243, 244 КК);

4) злочини, що посягають на встановлений порядок лісокористування, використання рослинного і тваринного світу (ст. 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251, 252 КК) [9, с. 697]. Проте, цей поділ екологічних злочинів вміщує у певних видах декілька безпосередніх об'єктів злочину різного порядку.

Пропонується злочини проти довкілля за критерієм (ознакою) безпосереднього об'єкта класифікувати на такі два великі види:

1) злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері екологічної безпеки (ст. 236, 237, 238, 253 КК України);

2) злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері охорони, використання та відтворення природних ресурсів (ст. 239, 239-1, 239-2, 240, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251, 252, 254 КК України); у свою чергу останній вид поділяється на такі підвиди:

а) злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері охорони, використання та відтворення неживої природи: землі, надр, континентального шельфу України, атмосферного повітря та вод (ст. 239, 239-1, 239-2, 240, 241, 242, 243, 244, 254 КК України):

- злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері охорони, використання та відтворення землі (ст. 239, 239-1, 239-2, 254 КК України);

- злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері охорони та використання надр та континентального шельфу України (ст. 240, 244 КК України); - злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері охорони атмосферного повітря (ст. 241 КК України);

- злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері охорони, використання та відтворення вод (ст. 242, 243 КК України);

б) злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері охорони, використання та відтворення живої природи: рослинного світу та тварин (ст. 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251, 252 КК України):

- злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу (ст. 245, 246, 247 КК України);

- злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері охорони, використання та відтворення тварин (ст. 248, 249, 250, 251 КК України);

- злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері охорони, використання та відтворення територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 252 КК України).

Розглянемо поняття, що складають основний зміст видів екологічних злочинів. Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 р. №1264-XII екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей [8, с. 120].

Природні ресурси - це сукупність об'єктів та систем живої та неживої природи, компоненти природного середовища, що оточують людину, які використовуються в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини та суспільства. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави [3].

Згідно зі ст. 1 Кодексу України про надра надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.1992 р. №2707-XII атмосферне повітря - життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень [1, c. 121].

Згідно з абз. 12 ст. 1 Водного кодексу України води - усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води [1]. Відповідно до абз. 2 ст. 3 Закону України «Про рослинний світ» від 09.04.1999 р. №591-XIV рослинний світ - сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території. Застосовувати поняття «тваринний світ» в нашому випадку недоцільно, оскільки згідно зі ст. 3 Закону України «Про тваринний світ» від 13.12.2001 р. №2894-III об'єктами тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону, є лише:

1) дикі тварини;

2) частини диких тварин (роги, шкіра тощо);