3) продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо). У такому випадку дефініцією «тваринний світ» не охоплюються свійські (домашні) тварини та певні предмети, що з ними пов'язані, які можуть бути, зокрема, предметом злочину, передбаченого ст. 251 КК України («Порушення ветеринарних правил») [12, c. 114].

О.О. Дудоров, В.М. Комарницький і Д.В. Каменський доречно вважають, що предметом цього злочину є:

1) тварини (свійські, дикі, сільськогосподарські (велика рогата худоба, коні, свині, вівці, кози), зоопаркові, циркові, лабораторні тощо), птиця, інші представники фауни, здоров'я яких охороняється спеціальними правилами (зокрема, бджоли, риби, раки, молюски, шовкопряди), їхні ембріони, запліднена ікра;

2) продукти тваринного походження (наприклад, м'ясо і м'ясопродукти, молоко і молокопродукти, рибопродукти, яйця, продукти бджільництва);

3) сировина тваринного походження (шкіра, кістки, кров, хутро, пух, пір'я, роги, копита, кишки, кокони шовкопрядів тощо);

4) корми тваринного походження (в т. ч. борошно м'ясне, рибне, кров'яне, кісткове, живі корми для риб, молочні продукти та їхні похідні) і кормові добавки (зокрема білки, амінокислоти, кормові дріжджі та їхні суміші) [6, с. 274].

Згідно із преамбулою Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 р. №2456-XII природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 цього ж Закону до природно-заповідного фонду України належать: природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва [10, c. 19].

Таким чином, проаналізувавши висловлені точки зору на цю проблему, враховуючи, що видовий об'єкт злочинів повинен охоплювати основні безпосередні об'єкти суспільно небезпечних діянь, що входять до цього виду (цієї групи) злочинів, зважаючи на класифікацію розглядуваних злочинів залежно від безпосереднього об'єкта посягання, пропонується визначити такі видові об'єкти екологічних злочинів:

1) суспільні відносини у сфері забезпечення екологічної безпеки (ст. 236, 237, 238, 253 КК України);

2) суспільні відносини у сфері охорони, використання та відтворення неживої природи: землі, надр, континентального шельфу України, атмосферного повітря та вод (ст. 239, 239-1, 239-2, 240, 241, 242, 243, 244, 254 КК України);

3) суспільні відносини у сфері охорони, використання та відтворення живої природи: рослинного світу та тварин (ст. 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251, 252 КК України).

Висновки

Аналіз чинного законодавства, теоретичних розробок науковців надали можливість зробити наступні висновки:

1. Злочини проти довкілля мають своїм родовим об'єктом суспільні відносини, що забезпечують охорону довкілля, його наукове обгрунтоване раціональне використання і відтворення природних ресурсів, охорону нормального екологічного стану біосфери.

За своїм безпосереднім об'єктом всі злочини проти довкілля можуть бути поділені на:

1) злочини проти екологічної безпеки (статті 236, 237, 238 і 253),

2) злочини у сфері землевикористання, охорони надр, атмосферного повітря (статті 239, 240, 241 і 254),

3) злочини у сфері охорони водних ресурсів (статті 242, 243 і 244),

4) злочини у сфері лісовикористання, захисту рослинного і тваринного світу (статті 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251 і 252).

2. За порушення екологічного законодавства можлива кримінальна відповідальність. Вона передбачена чинним Кримінальним кодексом і застосовується тільки в судовому порядку за вчинення суспільно небезпечних екологічних правопорушень, тобто злочинів. Відповідні статті, якими встановлена кримінальна відповідальність за конкретні порушення екологічного законодавства, зосереджені в розділі 9 «Злочини проти довкілля» Кримінального кодексу України. Серед цих злочинів розрізняються злочини проти екологічної безпеки, у сфері землевикористання, охорони надр, атмосферного повітря, у сфері охорони водних ресурсів, лісовикористання, захисту рослинного і тваринного світу та ін.

3. Проведений автором системний аналіз проблем пеналізації посягань екологічного характеру дозволив виявити та обґрунтувати наявність неузгодженості санкцій окремих норм розділу VIII Особливої частини КК України «Злочини проти довкілля» із розробленими кримінально-правовою наукою правилами конструювання санкцій, а також окреслити шляхи їх подолання. Зважаючи на необхідність врахування системних властивостей системи покарань, забезпечення співвідношення між ступенем тяжкості екологічних злочинів та суворістю виду і розміру покарання, що передбачається за його вчинення, а також з метою підвищення запобіжного потенціалу пеналізації екологічних злочинів як складової протидії екологічній злочинності, вважається за доцільне законодавче коригування відповідних норм.

Список використаних джерел

1. Гавриш С.Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні: проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства / С.Б. Гавриш // Верховна Рада України; Інститут законодавства. - К.: Книга, 2002. - 634 с.

2. Конституція України. 28 червня 1996 року (із змінами та доповненнями) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/254% D0% BA/96-%D0% B2% D1% 80.

3. Кримінальний кодекс України: чинне законодавство із змінами та доповненнями (станом на 1 листопада 2018 року). - К.: «Алерта», 2018. - 184 с.

4. Кримінальне право. Загальна частина: Підручник / За ред. А.С. Беніцького, В.С. Гусланського, О.О. Дудорова, Б.Г. Розовського. - К.: Істина, 2011. - 1112 с.

5. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / [Баулін Ю.В., Борисов В.І., Гавриш С.Б. та ін.] за заг. ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - 2-ге вид. переробл. та допов. - X. Одіссей, 2004. - С. 580-590.

6. Кримінальне право (Особлива частина): [підручник] / За ред. О.О. Дудорова, Є. О. Письменського. - Т. 1. - Луганськ: видавництво «Елтон-2», 2012. - 780 с.

7. Матвійчук В.К. Кримінально-правова охорона навколишнього природного середовища: проблеми законодавства, теорії та практики: дис. на здоб. наук. ступ. д-ра юрид. наук: 12.00.08 / В.К. Матвійчук. - К.: Вищий навчальний заклад «Національна академія управління», 2008. - 511 с.

8. Мельник О.В. Запобігання злочинам щодо забруднення довкілля в Україні: [монографія] / О.В. Мельник, Г.С. Поліщук, Ю.О. Левченко. - К., ТОВ «НВП» Інтерсервіс, 2014. - 178 с.

9. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - 3-тє вид. переробл. та доповн. - К.: Атіка, 2004. - 1056 с.

10. Панов М., Панов М. Об'єкт і система злочинів у сфері господарської діяльності / М. Панов, М. Панов // Юридична Україна. - 2010. - №5. - С. 13-19.

11. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991 р. №1264-XII (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №41. - Ст. 546.

12. Савченко А.В. Кримінальне право України: [посіб. для підгот. до держ. екзаменів] / Савченко А.В., Кузнєцов В.В. - К.: Ліпкан О.С., 2011. - 182 с.

13. Тихонова С.С. Особенности конструирования санкций в уголовном законе: теория и законодательная практика / С.С. Тихонова // Юридическая техника. - 2013. - №7 (ч. 2). - С. 752-761.