Організована група - це стійке об'єднання декількох осіб (трьох і більше суб'єктів злочину), які попередньо зорганізувалися для готування або вчинення злочинів. Ознаками організованої групи є: 1) наявність декількох осіб (трьох або більше); 2) попередня їх зорганізованість у спільне об'єднання для готування або вчинення двох чи більше злочинів; 3) стійкість такого об'єднання; 4) об'єднаність злочинів єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану; 5) обізнаність всіх учасників такої групи з цим планом. Організована група є більш небезпечним різновидом групи з попередньою змовою. Вона відрізняється від групи з попередньою змовою: 1) стійкістю (для групи з попередньою змовою ця ознака не є обов'язковою); 2) спрямованістю на вчинення двох або більше злочинів (група з попередньою змовою може бути створена і для вчинення одного злочину); 3) кількістю учасників - організована група складається з трьох і більше учасників, тоді як група з попередньою змовою - з двох і більше.

Стійкість об'єднання осіб є визначальною рисою організованої Групи. Групу слід вважати стійкою за умови, якщо вона є стабільною і згуртованою, а особи, які до неї входять, мають єдині наміри щодо вчинення злочинів.

Згуртованість групи виражається у її спаяності та одностайності. Ці ознаки як правило проявляються у наявності; постійних міцних внутрішніх зв'язків між учасниками групи, загальних правил поведінки, організатора (керівника), чіткого визначення ролі кожного учасника, високого рівня узгодженості дій учасників, єдиного плану, в якому передбачено розподіл функцій учасників групи і який . доведений до їх відома. Важливою ознакою згуртованості є суб'єктивний момент - єдність наміру учасників групи щодо вчинення злочинів, що передбачає усвідомлення кожним з учасників факту об'єднання його з іншими особами в одну групу і прагнення тісно поєднати свої зусилля з іншими учасниками для досягнення єдиного злочинного результату. Мотиви учасників групи можуть не збігатися між собою.

Стабільність групи виражається у її міцності та постійності. Ці ознаки проявляються у; тривалості, системності та детальній організації функціонування групи, здатності до заміни вибулих учасників, у т.ч. шляхом перекваліфікації тих, що залишились, вербуванні нових, прикритті своєї діяльності як своїми силами, так і з допомогою сторонніх осіб (у т.ч. шляхом підкупу службових осіб), наявності необхідних для функціонування групи фінансових та інших матеріальних засобів, зброї, приміщень тощо.

Таким чином, стійкість організованої групи означає, що вона має відносно постійний склад учасників з наявністю сильних зв'язків між ними і високого ступеня організованості, одностайності при прийнятті рішень і послідовності у здійсненні злочинних дій.

Діяльність учасників організованої групи може характеризуватися як розподілом ролей, так і співвиконавством або ж поєднанням цих форм співучасті. [9, с.78]

4. Особливості змісту обтяжуючих обставин, які передбачені для окремих корисливих посягань на власність

Шляхом аналізу кваліфікуючих ознак складів корисливих злочинів проти власності встановлено, що для окремих цих злочинів кваліфікуючими ознаками є: 1.вчинення злочину поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи (ст. 187, ч. 3 ст. 189 КК); 2) вчинення злочину із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження (вимагання)

1) вчинення злочину поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи (ст. 187, ч. 3 ст. 189 КК) ;

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 06.11.2009 р «Про судову практику у справах про злочини проти власності» роз'яснив,що небезпечне для життя чи здоров'я потерпілого насильство-- це заподіяння йому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або короткочасну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. До останніх, зокрема, слід відносити насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, здушення шиї, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.

Такий підхід є не зовсім правильним, бо поняття небезпечності тілесних ушкоджень для життя та здоров'я людини, як і поняття їх тяжкості, здебільшого медичне. Тому в кожному конкретному випадку слід індивідуально підходити до кваліфікації дій обвинуваченого за кваліфікуючою ознакою «насильство» [11].

Трапляються випадки, коли суди в результаті неправильного встановлення характеру заподіяного до потерпілих осіб фізичного насильства допускають помилки при кваліфікації дій винних осіб.

Краматорський міський суд Донецької області вироком від 10 квітня 2006 р. визнав винними А. та П. за ч. 3 ст. 187 КК і призначив їм покарання у виді позбавлення волі строком на дев'ять років із конфіскацією майна. Із матеріалів справи вбачається, що винні незаконно проникли до помешкання потерпілого Д., де, застосувавши до нього насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я, заволоділи майном на суму 3 тис. 883 грн. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи, потерпілому було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я. Проте суд помилково кваліфікував дії А. та П. як розбій. Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 22 вересня 2006 р. змінив цей вирок та перекваліфікував дії засуджених із ч. 3 ст. 187 КК на ч. 3 ст. 186 КК.

Заподіяння в процесі розбою чи вимагання легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або короткочасну втрату працездатності, а також середньої тяжкості тілесного ушкодження, позбавлення волі, вчинене способом, небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, нанесення побоїв, що мало характер мордування, охоплюється ст. 187 або ч. 4 ст. 189 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребує.

Умисне заподіяння при розбої тяжкого тілесного ушкодження, що не призвело до смерті потерпілого, не потребує додаткової кваліфікації за відповідними частинами ст. 121 КК, оскільки повністю охоплюється ч. 4 ст. 187 КК.

Висновки Відносини власності становлять економічну основу існування будь-якого суспільства. На якій би стадії розвитку не знаходилося людство, які б відносини не панували у сфері суспільного виробництва, одним із завдань публічної влади було і залишається регулювання і охорона відносин власності. Без цього неможлива відносна стабільність розвитку продуктивних сил в суспільстві. Охорона власності за допомогою кримінально-правових заходів також цілком традиційна і властива практично всім правопорядкам. При цьому форми злочинної поведінки і, відповідно, конструкція складів злочинів розвиваються слідом за відповідними змінами в змісті відносин власності та їх регулювання в праві. Зміни, які відбулися в Україні за останні роки і суттєво вплинули на кримінально-правову охорону власності. Злочини проти власності традиційно займають провідне місце в структурі злочинності. Звідси і пильна увага, з якою вчені досліджують дану проблематику. В умовах розвитку і зміни соціально-економічних відносин все більш гострою стає проблема захисту власності. Кримінальне законодавство України виділяє злочини проти власності в окрему групу. Суспільна небезпека даних злочинів полягає в порушенні конституційного правила, що полягає в недоторканності чужої власності, будь то приватна, державна, муніципальна або інша. Право власності займає особливе місце в системі прав людини, тому воно є показником благополуччя громадян і регулятором економічних відносин. Підвищена суспільна небезпека злочинів проти власності визначається тим, що вони підривають основи економіки, дестабілізують ринкові відносини, роблять негативний вплив на громадян, схильних до скоєння протиправних діянь. Злочин проти власності, у будь-якій формі, передбаченій кримінальним законом, є діянням, що заподіює шкоду як економічним відносинам власності (суб'єктно-об'єктним, суб'єктно-суб'єктним), так і правомочностям власника. Вони порушують як фактичну сторону відносин, що характеризують належність об'єкта власності певному суб'єкту, так і юридичний зміст цих відносин. Шляхом аналізу кваліфікуючих ознак складів корисливих злочинів проти власності нами було встановлено, що для більшості цих злочинів кваліфікуючими ознаками є 1) вчинення злочину повторно; 2) вчинення за попередньою змовою групою осіб Також досить поширеними кваліфікуючими ознаками є: 1) вчинення злочину з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище ; 2) вчинення злочину організованою групою.