Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, які відповідно до ст.6 Конституції України є самостійною гілкою влади і діють незалежно від законодавчої та виконавчої влади. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного,кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Функція правосуддя - це діяльність суду по дослідженню усіх зібраних у справі доказів і ухвалення рішення про винність або невинність конкретної особи, а також про його покарання (функція вирішення кримінальної справи по суті).

Ст. 6 Конституції України закріплює принцип поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу та судову.

Соціальне призначення судової влади (правосуддя) полягає у тому, що вона:

- розглядає і вирішує певне коло спорів, що мають юридичне значення;

- вирішує питання про винуватість або невинуватість особи у вчиненні злочину;

- визначає міру кримінального покарання особі, яка визнана винуватою у вчиненні злочину.

Уточнюючи це положення, Конституція України (ч. 1 ст. 124) встановлює: "Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються"[1, с.3]

Встановити наявність або відсутність у діянні особи передбачених Кримінальним кодексом ознак складу злочину, тобто визнати особу винною у вчиненні злочину і на цій підставі піддати кримінальному покаранню, може лише суд у своєму вироку по справі.

Саме у стадії судового розгляду проявляються усі принципи судочинства і правосуддя. Неможливо на даний момент, приміром, забезпечити змагальність і рівноправ'я сторін у стадії попереднього розслідування, а в ході судового засідання це цілком реально. У стадії судового розгляду більше прав мають можливість реалізувати обвинувачений, його захисник. Усе це сприяє встановленню істини у справі, проголошенню справедливого вироку. Причому і вирок, і рішення суду може змінити або відмінити тільки вищестоящий суд.

З затвердження обвинувального висновку і передачі справи до суду, починається провадження справи у суді першої інстанції. Спочатку суддя одноособово з обов'язковою участю прокурора здійснює попередній розгляд справи. Справа повинна бути призначена до попереднього розгляду не пізніше десяти діб, а у разі складності справи - не пізніше тридцяти діб з дня надходження її до суду. На цій стадії суддя з'ясовує щодо кожного з обвинувачених такі питання: чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла; чи немає підстав для закриття справи або її зупинення; чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог КПК; чи є підстави для зміни, скасування або обрання запобіжного заходу; чи не було допущено під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства таких порушень вимог КПК, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду та ін..

За наявності достатніх підстав для розгляду справи в судовому засіданні суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість, виносить постанову про призначення справи до судового розгляду.

Рівність процесуальних прав учасників судового розгляду є однією з необхідних передумов реалізації принципу змагальності кримінального судочинства. Цей принцип означає, що в судовому засіданні процесуальний спір між собою ведуть дві сторони - обвинувачення і захист, кожна з яких обстоює свою процесуальну позицію, права і законні інтереси, забезпечуючи таким чином суду можливість повно, всебічно і об'єктивно дослідити всі обставини кримінальної справи, що розглядається, з метою встановлення істини і прийняття правильного рішення.

Кримінальні справи розглядаються в суді першої інстанції, як правило, одноособово суддею, який діє від імені суду.

Можна зробити висновок, що правосуд є дуже важливою ознакою демократичної, правової держави, що забезпечує повне, всебічне і об'єктивне вирішення справи.

Висновок

Під функціями кримінального судочинства в цілому, як єдиної правової системи, слід розуміти головні напрямки кримінально-процесуальної діяльності, в яких проявляється вплив кримінального судочинства на суспільні відносини і визначаються його задачами.

Кримінально - процесуальні функції можна розглядати як в широкому так й вузькому значенні. В Широкому значенні слід розуміти найважливіші напрями в кримінальному провадженні, у вузькому - спеціальне призначення і роль кожного учасника кримінально - процесуальної діяльності.

Розподіл на функції полягає в тому, що напрям діяльності кожного суб'єкта процесу повинен визначатися його об'єктивною потребою в задоволені конкретного інтересу, надання йому прав і надання обов'язків.

У кримінальному процесі протягом тривалого часу панує концепція трьох функцій.

У ч.3 ст.22 Кримінально- процесуального кодексу чітко йдеться про три процесуальні функції: державного обвинувачення, захисту та судового розгляду.

Кримінально-процесуальні функції слугують своєрідними рамками поведінки учасників, розподіляючи увесь об'єм передбачених кримінально-процесуальним законодавством повноважень між певними групами шляхом вказівки як на дії, які група має право здійснювати, так і на дії, які група здійснювати не має права.

Найбільш характерними рисами кримінально-процесуальних функцій є те, що вони: мають законодавче закріплення; репрезентують основні напрями процесуальної діяльності; є домінуючими при визначенні правового статусу суб'єктів кримінального процесу; спрямовані на вирішення завдань кримінального судочинства; здійснюються суб'єктами кримінального процесу.

Також можна зробити висновок, що кримінально-процесуальні функції є взаємопов'язаними між собою, оскільки учасники, чия діяльність зумовлює існування тієї або іншої функції, при здійсненні своїх повноважень не можуть бути абсолютно незалежні один від одного.

Структура роботи. Робота складається з вступу, 4-ьох питань висновку та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи - 21 сторінка. З них сторінок тексту - 21, сторінок списку використаної літератури -

Ключові слова: кримінально - процесуальні функції, обвинувачення, захист, правосуддя, функція, суд, захист, прокурор, прокуратура, досудове розслідування, судовий розгляд, судове засідання.

Список використаної літератури

1. Конституція України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, ст. 141

2. Кримінально-процесуальний кодекс України. Відомості Верховної Ради (ВВР) 1961, зі змінами та доповненнями від 28.12.1960 № 1001-05

3. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Офіційний переклад затверджено Міністерством закордонних справ України 27 січня 2006 року.

4. Закон України «Про прокуратуру». Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 53, ст.793

5. Савонюк Р. Кримінально-процесуальна функція та її зміст у діяльності слідчого як суб'єкта доказування // Право України - 2001 - №2

6. Тушев А.А. Прокурор в уголовном процессе Российкой Федерации / Тушев А.А. [Научн. ред. докт. юрид. наук, проф. И.Ф. Демидов]. - Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2005. - 325 с

7. Кримінальний процес України: Підручник/Є.Г. Коваленко, В.Т Маляренко. - К.: Юрінком Інтер, 2006.

8. Гончаренко В.Г. Onus probandi в контексті процесуальних функцій і етики спілкування. Вісник Академії адвокатури України. - К., 2005. - Вип. 4

9. Е. В. Горбачева: Функция защиты как необходимый элемент состязательного процесса. Сибирский Юридический Вестник. - 2003. - № 4.

10. Пінчук Д.В. Кримінально-процесуальні наслідки фальсифікації доказів: Автореф. дис... канд. юрид. наук. - К., 2009. - С. 8

11. Литвинчук О.І., Гришин Ю.О., Іваиицький C.O. Кримінальний процес України: Загальна частина: Навчальний посібник / МВС України, Луган, держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка; [За заг. ред. М.Й. Курочки]. - Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2010. - 408 с.

12. Гончаров I.Д. Кримінально-процесуальне право України. Досудове слідство: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 248 с.

13. Кримінально-процесуальне право України: Підручник / За загальною редакцією Ю.П. Аленіна. - X.: ТОВ «Одіссей», 2009. - 816 с

14. Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 5-те вид., доп. і перероб. - К.: А.С.К., 2007. - 848 с.

15. Назаров В. В., Омельяненко Г. М. Кримінальний процес України: Навчальний посібник. - Вид. 2-ге, доп. і переробл. - К.: Атіка, 2007. - 584 с.

16. http://jurlugansk.ucoz.org/publ/6-1-0-54 - Гловюк І.В. Деякі аспекти дослідження поняття «кримінально-процесуальна функція»

17.