Завдання

Кожна з країн має встановити карне переслідування за відмивання грошей на основі Конвенції ООН проти незаконного обігу наркотиків та психотропних речовин (Віденська конвенція) 1998 р. та Конвенції ООН про транскордонну організовану злочинність (Палермська конвенція) 2000 р.

Кожна країна має застосовувати поняття злочину відмивання грошей до всіх значних правопорушень, з метою покриття якомога ширшого спектру предикатних правопорушень. Предикатні правопорушення можуть описуватися шляхом посилання на всі правопорушення чи на поріг, пов'язаний з категорією серйозних правопорушень або з покаранням у вигляді ув'язнення, що встановлено за предикатне правопорушення (пороговий підхід), чи на перелік предикатних правопорушень, або шляхом комбінації цих підходів.

Якщо країни застосовують пороговий підхід, предикатні правопорушення мають принаймні включати в себе всі правопорушення, які вважаються значними відповідно до їхнього національного законодавства, або включати в себе правопорушення, які караються максимальним покаранням у вигляді позбавлення волі строком більш ніж один рік або для тих країн, які мають мінімальний поріг для правопорушень, встановлений в їхній правовій системі, предикатні правопорушення мають включати в себе всі правопорушення, що караються мінімальним покаранням у вигляді позбавлення волі більш ніж на шість місяців.

Незалежно від того, який підхід до встановлення предикатних правопорушень застосовується, кожна країна має принаймні включити до них номенклатуру правопорушень в рамках кожної з визначених категорій правопорушень.

Предикатними правопорушеннями для цілей відмивання грошей має вважатися також таке діяння, що мало місце в іншій країні, яке є правопорушенням в такій країні, і яке б вважалося предикатним правопорушенням, якщо б воно мало місце в країні. Країни можуть передбачити, що єдиною умовою є те, що таке діяння вважалося б предикатним правопорушенням, якщо воно мало місце на їх території.

Країни можуть передбачити, що поняття злочину відмивання грошей не застосовується до осіб, які скоїли предикатне правопорушення, якщо цього вимагають фундаментальні принципи їхнього внутрішньодержавного законодавства.

Пояснити як вище сказане відбувається в Україні.

Відповідь

Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, посідає важливе місце в злочинній діяльності.

Одним із актуальних питань щодо інтеграції в Європу є протидія фінансовим злочинам, відмивання грошей та злочини у транснаціональній сфері. Інтеграція нашої держави у світовий економічний простір практично неможлива без створення ефективної національної системи протидії легалізації кримінальних доходів.

Аби інтегруватися у світовий економічний простір, Україні необхідно усвідомлювати, що успіх попередження і переслідування злочинів з відмивання "брудних" коштів значною мірою залежить від налагодження співробітництва і зв'язків між правоохоронними, контролюючими органами та приватним фінансовим сектором з метою виявлення найслабкіших місць у фінансовій системі.

Протидія фінансовим злочинам є однією з найактуальніших соціальних проблем сучасності, вирішення якої для України є надзвичайно важливою і складною справою, що загрожує національній безпеці та конституційному ладу держави.

Група держав Ради Європи проти корупції (ОКЕСО) на чолі з його президентом Драго Кос у Києві, зауважили, що Україна не бере в рахунок попередніх рекомендацій ОКЕСО і не виконала жодних ыз 28 висновків, які затвердили у звіті міжнародні експерти для боротьби з корупцією в країні.

Рада Європи тепер сумнівається за доцільність розміщення коштів на другий Проект антикорупційної ЦРАС України. Для цього пропонується закликати іноземних інвесторів для створення Альянсу бізнесу, уряд України і розвідку, які будуть реагувати на дії проявів корупції. Група держав проти корупції (GRECO) була створена більш ніж десять років тому на Раді Європи. Ця структура допомагає ідентифікувати недоліки національної антикорупційної політики. Вона також забезпечує форум для обміну досвідом роботи у сфері профілактики та виявлення корупції.

Досліджуючи різні аспекти суспільних відносин через призму корумпованості владних структур, М.І. Мельник виділив низку показників, в яких проявляється корелятивний зв'язок між певними процесами, явищами тощо та рівнем, структурою і динамікою корупції. Це, зокрема: рівень тінізації економіки; обсяг неофіційних доходів населення; частка готівки, яка перебуває у позабанковому обігу; існуючі "ножиці" між обсягом та характером господарської діяльності та її офіційними результатами; масштаби та динаміка ведення іноземного бізнесу в країні, іноземного інвестування, надання їй іншої фінансової допомоги; стан із дотриманням прав і свобод людини і громадянина; рівень довіри громадян до влади; їх психологічне ставлення до корупції як явища [16, с. 28].

Головним напрямком України як правової держави щодо свого розвитку є інтеграція до Європи. Безумовно, одним із перших кроків на цьому шляху є адаптація законодавства України до законодавства країн Європейського Союзу.

Передумови поширення тінізації економічних відносин в Україні виникли ще за часів колишнього СРСР. Особливо стрімким було нагромадження тіньових капіталів за роки так званої перебудови (1985-1991 рр.). Внаслідок зі здобуттям незалежності Україна отримала у спадок уже сформований тіньовий сектор. Додаткові умови для розвитку тіньової кримінальної діяльності створювали спотворена галузева та регіональна структура економіки, її надмірна монополізація. Позначилися й відчутні помилки у здійсненні реформ, зокрема тих, що стосувалися прискореної лібералізації та приватизаційних процесів, розбудови фінансового сектору.

Сьогодні проблема протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, стає для України особливо актуальною. Зростаючі масштаби відмивання грошей, загроза економічній системі нашої держави сигналізують про незадовільний стан боротьби в цьому напрямі, а це вимагає від держави прийняття адекватних рішень. За даними аналітиків Міжнародного валютного фонду за один рік, відмивання грошей у світі сягає 5 % загального внутрішнього валового продукту або 1,5 трлн доларів. В Україні ця сума становить до 5 млрд грн щорічно [13, с. 54].

У цьому аспекті наше суспільство переживає етап становлення, особливо після вступу України в СОТ, де необхідно враховувати характерні ознаки самої системи протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, яка має координуватися не тільки з національною системою законодавства та економічним порядком держави, а й з міжнародною системою протидії, яка вже сформувалася і має свої принципи функціонування і розвитку.

Одним із проблемних питань протидії відмиванню доходів, здобутих злочинним шляхом, є імплементація національного законодавства у міжнародне право.

Інтеграція України у міжнародний простір зумовлює адаптацію її законодавства до норм міжнародного права. Особливо це актуально щодо міжнародних договорів з протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом (конвенцій, протоколів тощо), які підписані від імені України та ратифіковані Верховною Радою України. Відповідно до ст. 9 Конституції України такі договори стають частиною національного законодавства.

Термін „відмивання грошей" позначає процес перетворення нелегально отриманих грошей на легальні. Теорією і практикою запропоновано багато визначень цього поняття. Президентська комісія США з протидії організованій злочинності 1984 року використала таке формулювання: відмивання грошей - це процес, за допомогою якого приховується незаконне походження доходів, які маскуються відповідним чином і мають вигляд законного походження [12, с. 20].

У міжнародному праві визначення легалізації (відмивання) доходів було подано у Віденській конвенції ООН „Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин" від 19.12.1988 р., що значно вплинула на розвиток відповідного законодавства західних країн. Вона визнала як злочин відмивання грошей, отриманих від незаконного обігу наркотиків.

Водночас посилення позицій організованої злочинності призвело до зростання доходів злочинних організацій, одержуваних ними з різних сфер протиправною діяльністю. На основі цього Конвенція Ради Європи „Про відмивання, виявлення, вилучення і конфіскацію доходів від злочинної діяльності" від 08.11.1990 р. № 141 визнала злочином дії, пов'язані з відмиванням грошей, отриманих не тільки від наркобізнесу, але й від інших видів злочинної діяльності. Так, стаття 6 Конвенції визначає перелік правопорушень, пов'язаних із відмиванням грошей.

Розбіжності в законодавстві окремих країн пов'язані з визначенням переліку діянь, які є джерелом походження коштів, що легалізуються.

Вживання словосполучення „незаконним шляхом" значно розширює коло протиправних діянь. До сфери формування доходів, що легалізуються, відносять і доходи, отримані внаслідок скоєння не лише злочинів, а й інших правопорушень.

Ситуація щодо протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, в Україні є надзвичайно складною. Проникнення „брудних" коштів у легальну економіку з подальшим встановленням фінансового контролю за діяльністю підприємницьких структур призводить до подальшої криміналізації економіки й суспільства, підпорядкування економічних важелів та політичної влади злочинним угрупованням.

В Україні легалізацією грошей, одержаних злочинним шляхом, відповідно до Закону України „Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. вважається внесення на рахунки банку грошей чи іншого майна, здобутих із порушенням вимог законодавства України, або переказ таких грошей чи майна через банківську систему України з метою приховування джерел їх походження чи створення видимості їх легальності.

Стаття 209 Кримінального кодексу України визначає, що легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, - це процес фінансової операції чи укладення угоди з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок скоєння суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а також набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

Предметом злочинного посягання легалізації виступають одержані злочинним (а не просто незаконним) шляхом доходи у розумінні майна, тобто будь-яка річ матеріального світу, щодо якої можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. ст. 179, 190 ЦК України). Це наприклад:

- нерухоме майно (нерухомість): земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (споруди, будинки тощо), переміщення і знецінення яких є неможливим, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації (ст. 181 ЦК України), а також майнові права на цю нерухомість та майнові вигоди;

- рухоме майно: грошові кошти (національна або іноземна валюта у готівковій чи безготівковій формах, що перебуває на банківському рахунку, а її облік регулюється зобов'язальним правом), цінні папери, банківські метали та інше рухоме майно, що має визначену вартість (транспортні засоби, твори мистецтва, ювелірні вироби, дорогоцінні метали, товарно-матеріальні цінності тощо), а також майнові права на цю рухомість та майнові вигоди;