1.      Структура адміністративно-правових відносин, що виникають у діяльності органів прокуратури, складається з таких елементів: 1) суб'єкти адміністративно-правових відносин; 2) об'єкти адміністративно-правових відносин; 3) зміст адміністративно-правових відносин; 4) юридичні факти як підстави для виникнення, зміни та припинення адміністративно-правових відносин. Вважаємо, що саме ці елементи структури правовідносин дозволяють найповніше розкрити специфіку досліджуваного явища, зумовлену тими суттєвими ознаками, які дають можливість вирізнити ці правові зв'язки з усього різноманіття відносин, що складаються у діяльності органів прокуратури.

2.      Суб'єктів адміністративно-правових відносин, які виникають у діяльності органів прокуратури, визначено як індивідуальних чи колективних осіб, одні з яких, як правило, наділені владними повноваженнями (правами та обов'язками), що реалізуються ними у сфері владно-управлінської діяльності стосовно інших суб'єктів цих відносин.

3.      Під об'єктами адміністративно-правових відносин, які виникають у діяльності органів прокуратури, ми розуміємо поведінку учасників цих відносин, тобто суб'єктів (дії, утримання від дій), які можуть мати як зовнішній, так і внутрішньоорганізаційний характер, здійснюються заради різноманітних правових інтересів та одним з учасників яких є прокуратура (працівник прокуратури).

4.      Зміст адміністративно-правових відносин, які виникають у діяльності органів прокуратури, визначено як вид і міру можливої (дозволеної) та належної (необхідної) поведінки, що передбачені адміністративно-правовими нормами, перебувають у тісному взаємозв'язку, тобто є взаємозалежними, і забезпечуються державою.

5.      Під юридичними фактами в ракурсі нашого дослідження ми розуміємо життєві обставини, з якими адміністративно-правові норми пов'язують виникнення, зміну, перешкоджання, призупинення, припинення чи відновлення адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури.

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретико-правових основ адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України. До основних результатів, отриманих у результаті проведеного дослідження, можна віднести:

1.                Беручи до уваги те, що прокуратура в Україні є одним з найважливіших елементів правової системи зі специфічним, притаманним тільки їй правовим статусом (завдання, функції, повноваження, відповідальність), що не дозволяє віднести її до жодної з класично визначених і перелічених у ст. 6 Конституції України гілок влади, зроблено висновок, що вона є представником самостійної та незалежної гілки влади - прокурорської.

2.                Адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури України визначено як урегульовані адміністративно-правовими нормами суспільні відносини, які складаються під час як зовнішньої, так і внутрішньо-організаційної діяльності органів прокуратури, один з учасників яких - прокуратура (прокурор) є носієм владних повноважень та які перебувають під охороною держави.

3.                До особливостей адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України віднесено такі: 1) вони регулюються адміністративно-правовими нормами, які визначають межі належної, допустимої та рекомендованої поведінки учасників цих відносин; 2) наявність як зовнішніх, так і внутрішніх адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури, де переважають останні; 3) особливий суб'єктний склад, оскільки однією зі сторін цих відносин виступає прокурор, наділений владними повноваженнями у зовнішньо-адміністративних відносинах, та керівник (начальник) - у внутрішньо-організаційних відносинах; 4) вольовий характер адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України, який полягає у тому, що в них через норми права відображається загальна державна владна воля, яка, у свою чергу, є підставою для можливого вираження (конкретизації) державної волі під час діяльності працівників прокуратури; 5) учасники адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України можуть бути як юридично нерівними, так і юридично рівними, однак нерівність є домінуючою у цих відносинах, що виражається у підпорядкованості волі одного суб'єкта іншому; 6) адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури України пов'язані з практичною реалізацією завдань, функцій і владних повноважень їх працівників; 7) як зовнішні, так і внутрішні адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури можуть виникати з приводу матеріальних та нематеріальних благ, однак вони є предметом публічного інтересу; 8) визначальним методом адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України є імперативний, що випливає з прав та обов'язків прокурорів, наділених для цього відповідними владними функціями (накладення дисциплінарних стягнень) або правом ініціативи порушення процесу адміністративного провадження (розгляд скарг громадян, порушення справи про адміністративне правопорушення); 9) головною підставою виникнення конкретного правового зв'язку між суб'єктами адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України є управлінське рішення, яке може бути нормативним або індивідуальним, правовим чи неправовим, усним чи письмовим тощо; 10) суб'єкти адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України є носіями адміністративних прав та обов'язків, які охороняються і захищаються нормами адміністративного права (у деяких випадках - нормами інших галузей права, наприклад кримінального, цивільного тощо); 11) захист прав суб'єктів адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України і спонукання до виконання адміністративних обов'язків здійснюється за допомогою як специфічних адміністративних заходів впливу, так і в загальному судовому порядку; 12) адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури України можуть виникати з ініціативи будь-якої з їх сторін. Згода чи бажання іншої сторони не є в усіх випадках обов'язковою умовою їхнього виникнення (наприклад, порушення прокурором у встановленому законом порядку дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення; розгляд скарги громадянина тощо). Вони можуть виникати також і всупереч бажанню іншої сторони чи незалежно від її згоди (прокурори мають право викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону; зажадати пояснень, давати вказівки, відмовити в проханні, накласти дисциплінарне стягнення тощо); 13) виникнення адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України складається з трьох послідовно здійснюваних етапів.

4.                Адміністративно-правові відносини у діяльності органів прокуратури України класифіковано за такими критеріями: 1) за місцем здійснення (реалізації): зовнішні та внутрішні; 2) залежно від виконуваних органами прокуратури функцій: регулятивні й охоронні; 3) за змістом: матеріальні та процесуальні; 4) залежно від адміністративно-правового статусу суб'єктів, які беруть участь у цих правовідносинах: між вищестоящим органом (посадовою особою) і нижчестоящим органом (посадовою особою); між не підпорядкованими суб'єктами однакового організаційно-правового рівня (наприклад, відносини між двома районними чи обласними прокуратурами, між двома прокурорами, які обіймають однакові посади; між органами прокуратури (прокурорами) та фізичними чи юридичними особами (розгляд звернень, порушення справи про адміністративне правопорушення тощо); 5) за характером обов'язку: активного типу та пасивного типу.

5.                У діяльності органів прокуратури України виникають, розвиваються та припиняються різні правовідносини, що, насамперед, залежить від характерних особливостей суспільних відносин, врегульованих певною групою правових норм. Проте мають місце випадки, коли деякі суспільні відносини тією чи іншою мірою регулюються правовими нормами декількох галузей права, що створює певні проблеми у їх розмежуванні. Зокрема, в органах прокуратури до проблем розмежування адміністративних та інших правовідносин ми відносимо ті, які: пов'язані з правотворчістю; виникають під час проходження служби; пов'язані з реалізацією повноважень працівниками прокуратури; виникають під час розгляду звернень громадян; пов'язані з розглядом справи про правопорушення, під час якого має місце заміна одного виду відповідальності на інший; виникають під час реалізації контрольних та наглядових повноважень прокурорів.

6.                Структура адміністративно-правових відносин, що виникають у діяльності органів прокуратури, складається з таких елементів: 1) суб'єкти адміністративно-правових відносин; 2) об'єкти адміністративно-правових відносин; 3) зміст адміністративно-правових відносин; 4) юридичні факти як підстави для виникнення, зміни чи припинення адміністративно-правових відносин. Вважаємо, що саме ці елементи структури правовідносин дозволяють найповніше розкрити специфіку досліджуваного явища, зумовлену тими суттєвими ознаками, які дають можливість вирізнити ці правові зв'язки з усього різноманіття відносин, що складаються у діяльності органів прокуратури.

7.                Запропоновано ст. 4 Закону України "Про прокуратуру" доповнити таким завданням, як "охорона та захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб", яке слід закріпити у п. 1 ст. 4 цього Закону, адже у ст. 3 Конституції України зазначено: "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю", що, звичайно, повинно бути і головним завданням прокуратури, органи якої наділені широким колом повноважень для захисту цих прав, свобод і законних інтересів. Крім того, беручи до уваги те, що в ст. 4 Закону України "Про прокуратуру" визначено мету (цілі) та завдання всієї діяльності органів прокуратури, а не тільки прокурорського нагляду, вважаємо доцільним назву цієї статті викласти у такій редакції: "Мета та завдання органів прокуратури".

8.                Беручи до уваги те, що вжиття заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення, визначено одним з принципів діяльності прокуратури та обов'язком прокурорів усіх рівнів, вважаємо доцільним у ст. 6 КПК України передбачити норму такого змісту: "При виявленні ознак адміністративного правопорушення прокурор зобов'язаний винести мотивовану постанову про провадження адміністративного правопорушення та в найкоротші терміни направити її органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про таке адміністративне правопорушення". Подібну норму слід передбачити у ст. 99 КПК України та ст. 250 КУпАП.