Істотним елементом соціально-економічної реформи, що відбувається в Україні, є створення принципово нової правової системи регулювання торговельних відносин з іншими державами. Актуальною стала необхідність перегляду існуючих міжнародно-правових зобов'язань та нормативно-правових актів внутрішнього законодавства України. В основі концептуально нового підходу до побудови торговельно-політичного механізму в Україні має лежати принцип ринкової ефективності у поєднанні з державним регулюванням, а не управлінням цією сферою. При цьому важливим є питання про міру та напрями державного регулювання зовнішньої торгівлі.

Проведене у даній роботі дослідження дає змогу зробити такі основні висновки.

1. Зовнішньоторговельне регулювання залишається однією з істотних та необхідних функцій будь-якої держави. Проведене у роботі дослідження ще раз підтверджує концепцію взаємодії, що склалася у науковій доктрині. Ринкова система господарювання не означає абсолютного панування стихії вільної торгівлі. В основі сучасних міжнародних економічних відносин лежить система загальнообов'язкових правил поведінки суб'єктів міжнародного економічного права та суб'єктів зовнішньоторговельних операцій. Ця система являє собою торговельно-політичний режим - сукупність різноманітних інструментів державного регулювання зовнішньоторговельного обігу, закріплених у формі норм національного права та механізмів їх узгодженого застосування, відповідно до норм та принципів міжнародного права.
2. На думку автора, поряд з тенденцією до лібералізації торговельного життя, сучасну зовнішньоторговельну політику більшості країн світу можна охарактеризувати як помірно протекціоністську. Держава має право і повинна регулювати економічні відносини з метою захисту інтересів національних виробників та експортерів, використовуючи при цьому увесь арсенал інструментів торговельної політики, дозволених у міжнародному економічному праві.
3. Узгодженість у регулюванні торговельних операцій досягається за рахунок комплексу багатосторонніх угод, що утворюють загальну уніфіковану систему зовнішньоторговельної діяльності. Провідна роль у цьому процесі належить Світовій організацій торгівлі та системі договірно-правових актів, що створюють її правову основу. Угоди Уругвайського раунду, закріплені в правовому плані, є консолідованим документом, усі інструменти якого взаємопов'язані. ГАТТ - це кодекс універсальних імперативних принципів, правил та норм міжнародної торгівлі, на основі яких побудовані торговельно-політичні системи більшості країн світу. Сформовано комплекс багатосторонніх домовленостей, що детально регламентують різні аспекти міжнародної торгівлі товарами, у тому числі ті, що раніше традиційно перебували в національній компетенції держав (питання визначення митної вартості, антидемпінг, технічні бар'єри, санітарні та фітосанітарні норми тощо).
4. Спираючись на викладені у дисертації положення, можна зробити висновок про те, що інтенсивний розвиток міжнародних економічних зв'язків на сучасному етапі став можливим тому, що національні торговельно-політичні системи більшості країн світу формувалися з урахуванням загальних правових та організаційних принципів. Відбулася уніфікація правових, адміністративних та організаційно-технічних правил і практики регулювання зовнішньої торгівлі державами. На цій основі сформувалася сучасна міжнародна торговельна система, триває інтенсивний процес створення єдиного правового простору, в рамках якого існують та розвиваються торговельні системи окремих країн.
5. Сумісність спеціальних торговельно-політичних систем із системою СОТ означає одночасну їх сумісність та ув'язування між собою, що зводить перешкоди в міжнародній торгівлі до мінімуму.
6. Усе різноманіття існуючих зараз інструментів зовнішньоторговельного регулювання, залежно від механізму їх впливу на торгівлю, можна класифікувати в дві основні групи - тарифні та нетарифні. Незважаючи на те, що положення ГАТТ/СОТ передбачають пріоритет тарифного регулювання і вимагають спростування практики застосування нетарифних інструментів як бар'єрів для доступу імпортних товарів, і ті, й інші є невід'ємними елементами торговельно-політичного режиму сучасної держави, що в сукупності забезпечують ефективну зовнішньоторговельну політику.
7. Основними ознаками нетарифних обмежень, що зумовлюють підвищення ролі нетарифних заходів у регулюванні міжнародної торгівлі, є:

• висока регулююча та захисна ефективність;
• економічна невизначеність впливу на міжнародну торгівлю внаслідок неможливості кількісної оцінки;
• простота механізму введення в дію;
• різноспрямованість та прихованість інструментів даної групи тощо.

1. Автор вважає доцільним виокремити митний тариф в окрему категорію з характерними властивостями, що визначають його провідну роль у державній зовнішньоторговельній політиці. Тарифу властивий найвищий серед усіх відомих зовнішньоторговельних інструментів ступінь стабільності та транспарентності нормативно-правового забезпечення. Тарифне регулювання в різних державах має багато спільного, бо базується на єдиних принципах та нормах, що значно полегшує процес міжнародної торгівлі.
2. Сукупність усіх нетарифних інструментів дає змогу здійснювати досить гнучке, оперативне та цілеспрямоване регулювання імпорту в широкому діапазоні. Вони служать ефективним засобом торговельної політики, що дає змогу отримати поступки у тому, що стосується торговельних обмежень на умовах взаємності або відміни дискримінаційних заходів у країнах - торговельних партнерах. Необхідно посилити роль нетарифної складової у регулюванні зовнішньоторговельних операцій, що базуються на вивченні загальновизнаної світової практики.
3. Децентралізація зовнішньої торгівлі, що відбулася не так давно, відміна монополії держави на вихід на зовнішні ринки, складний фінансово-економічний стан країни, проблема зберігання економічної цілісності України висувають на перший план завдання створення ефективного торговельно-політичного механізму, що може захищати економічні інтереси, цілісність, незалежність та безпеку України. Потрібно сформувати організаційну та правову базу (торговельно-політичний механізм) для використання усього комплексу інструментів тарифного та нетарифного регулювання, максимально враховуючи міжнародну практику їх застосування та регламентації. Це пов'язано з тим, що накопичено колосальний практичний та теоретичний досвід у застосуванні торговельно-політичних інструментів, відпрацьовано усі деталі їх законодавчого та договірного закріплення.
4. Вступ до СОТ є невід'ємною умовою повноправної інтеграції України у міжнародну торговельно-економічну систему. Формування в країні сучасного торговельно-політичного механізму та вступ до СОТ за своєю суттю нерозривно пов'язані. Вони можливі лише при наявності стратегії, що включає у себе два основні напрями - формування правової бази та інституційного механізму торговельно-політичного регулювання.
5.  Формування правової бази торговельно-політичного механізму нерозривно пов'язане з необхідністю створення організаційно-технічної структури її реалізації та застосування на практиці, яка має включати в себе:

• систему державних органів влади, що здійснюють функції держави з регулювання зовнішньої торгівлі, і юрисдикційних органів, що забезпечують застосування судових та адміністративних процедур;
• систему юридичних агентів та консультантів, що діють на комерційні основі, для надання правової допомоги українським експортерам;
• систему громадських організацій підприємців, у тому числі асоціацій підприємств однієї галузі, експортерів, що акумулювали б фінансові, інформаційні, організаційні можливості для представлення інтересів своїх засновників у питаннях торговельної політики;
• систему інформаційного забезпечення зовнішньоторговельної діяльності, яка містила б різні відомості: законодавство України та іноземних країн, існуючі торгові бар'єри в інших країнах, організаційно-технічну інформацію, пов'язану з торговельною політикою;
• систему, яка забезпечила б взаємодію всіх вищеназваних елементів для максимального врахування інтересів підприємств, ефективного реагування на їх запити, вироблення єдиної зовнішньоторговельної стратегії, націленої на підтримку розвитку національної економіки.

1.  До часу приєднання до СОТ українське законодавство, що регулює взаємовідносини у сфері застосування угод СОТ, має бути приведене у повну відповідність до норм ГАТТ/СОТ.

За результатами проведеного відповідно до поставлених завдань дослідження автор підготував пропозиції щодо внесення змін та доповнень до законодавчих актів, які необхідно розробити та прийняти для безумовного забезпечення виконання зобов'язань України як члена СОТ. Приведення українського зовнішньоторговельного законодавства у відповідність до світових норм торговельного права необхідне не тільки для інтеграції України у світове торговельне співтовариство, а й для інтенсифікації процесу розвитку національної зовнішньої торгівлі. Основними недоліками системи адміністративно-правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності є: громіздкість, поверховість, відсутність стабільності, чіткості та гнучкості. Нормативна база, що регламентує зовнішньоекономічну діяльність, потребує кардинальних перетворень.

Для України як незалежної держави, яка сьогодні стикається із серйозними економічними проблемами, важливим завданням є вирішення питання про те, яким чином міжнародна торговельна система може допомогти вийти на шлях стабільного розвитку. У світі, де окремі держави дедалі більше залежать у своєму економічному розвитку від стану всієї економічної системи, кожна країна відіграє певну роль у вирішенні сьогоднішніх глобальних економічних проблем. Україна може й повинна зайняти належне, гідне місце у міжнародній торговельній системі і світовій економіці в цілому, увійти в універсальну торговельну систему, яка об'єднує високорозвинені країни, країни, що розвиваються і країни з перехідною економікою на основі базових міжнародних правил і дисципліни. Цей перспективний шлях для нашої держави не має розумної альтернативи.

Раціональне застосування інструментів торговельної політики покликане поширити можливі межі вибору між підвищенням ефективності та динамічності економіки. Завдяки використанню спеціальних інструментів - інструментів торговельної політики стає можливим послабити найбільш негативні наслідки загострення конкуренції, запобігти несприятливим викривленням конкурентного середовища. Це досягається за рахунок того, що застосування інструментів торговельної політики дає змогу впливати на умови доступу на внутрішній ринок, а також створювати сприятливіші умови для проникнення на іноземні ринки.

Структурне регулювання зовнішньоекономічної політики, у тому числі зовнішньоторговельної, необхідне, з одного боку, для сприяння розвитку галузей та підгалузей, що можуть найбільш ефективно увійти у світогосподарські зв'язки, а з другого - для сприяння просуванню їх продукції на іноземні ринки, і створює умови для розвитку виробничо-технологічної кооперації. При цьому слід укріплювати цілісність національної економіки, підвищувати її збалансованість.

Державне правове регулювання української економіки має бути не ізольованими заходами з вирішення тих чи інших економіко-правових проблем, а комплексом взаємопов'язаних заходів, спрямованих на одну мету - включення української економіки до системи світогосподарських зв'язків на високому технологічному рівні забезпеченню її стійкості та динамічної рівноваги, перетворення її на високоорганізований самовідновлюваний організм, що діє в межах визначеного правового поля.