Становлення громадянського суспільства, розбудова правової держави передбачає узгодженість інтересів суспільства і держави, місцевого самоврядування й окремих соціальних груп громадян, потребує гармонії централізованої влади та децентралізованого самоврядування. У таких умовах потребує оновлення зміст і спрямованість державного управління, підвищення його ефективності в різних сферах життєдіяльності.

У вирішенні складних питань щодо реформування державного управління особливе місце займає розв'язання проблем забезпечення правопорядку, яке, на наш погляд, повинне здійснюватися шляхом удосконалення механізму адміністративно-правового реґулювання діяльності міліції громадської безпеки.

Комплексний системний аналіз існуючого організаційного та правового забезпечення чинної системи органів, служб і підрозділів міліції громадської безпеки свідчить, що його стан не відповідає вимогам сьогодення.

Тому проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки:

1. Організація діяльності міліції громадської безпеки як управлінської системи являє собою процес утворення такого її стану, який у сучасних умовах і конкретній ситуації є найбільш доцільним та ефективним щодо належної охорони правопорядку та забезпечення громадської безпеки.
2. Міліція громадської безпеки повинна виступати цілісною структурою (а не блоком служб) у системі органів внутрішніх справ України. Її підрозділи на місцевому рівні з урахуванням зарубіжного досвіду, еволюційного розвитку та національних особливостей повинні бути підпорядковані територіальним органам внутрішніх справ і підконтрольні органам місцевого самоврядування.
3. Компетенція міліції громадської безпеки визначається державою, передбачає повноваження щодо охорони правопорядку, забезпечення громадської безпеки, виконання актів органів місцевого самоврядування, у тому числі з надання допомоги, управлінських і консультативних юридичних послуг населенню. Тому забезпечення прав, свобод і обов'язків людини та громадянина треба переорієнтувати з виконання міліцією суто каральних функцій на функції правового обслуговування.
4. Адміністративно-правовий статус міліції громадської безпеки - це вреґульоване сукупністю норм адміністративного права її юридичне положення щодо реалізації компетенції апарату, служб й підрозділів з охорони правопорядку, забезпечення прав і свобод громадян і безпеки в суспільстві. Діяльність місцевої міліції громадської безпеки має здійснюватися на підставі Положення про управління (відділ), яке передбачає порядок його утворення, підпорядкованість і підконтрольність, основні напрями діяльності, компетенцію й особливості проходження працівниками служби.
5. Модель механізму адміністративно-правового реґулювання діяльності міліції громадської безпеки слід визначити як цілісну систему правових засобів, за допомогою яких здійснюється імперативно-нормативне впорядкування організації й функціонування її підрозділів та об'єктів управління, вплив на суспільні відносини у сфері охорони правопорядку з метою захисту прав і свобод громадян, виконання суб'єктами встановлених обов'язків, забезпечення громадської безпеки в умовах спеціальних адміністративно-правових режимів. Під останніми слід розуміти встановлену законодавством сукупність заходів, засобів, процедур, правил діяльності, дій чи поведінки осіб щодо реалізації ними своїх прав у певних ситуаціях, нагляд за дотриманням яких покладено на спеціальні органи з метою зміцнення правопорядку, забезпечення громадської та особистої безпеки.
6. До складових механізму адміністративно-правового реґулювання діяльності міліції громадської безпеки слід віднести: норми адміністративного законодавства, у тому числі відомчих нормативних актів; адміністративно-правові відносини управлінського та правоохоронного характеру; практичну діяльність апаратів, служб та окремих працівників і правозастосовчі акти. Бачиться доцільним відзначити, що істотно впливають на дієвість цього механізму загальні й галузеві принципи права, правосвідомість, правова культура та правова активність працівників, адміністративно-правові режими.
7. Правову активність працівників слід визначити як ініціативну діяльність у сфері правопорядку, їх прагнення керуватися виключно правовими приписами та, безумовно, моральними нормами. При цьому вона має поєднуватися з психологічною готовністю до виконання норм права, стійкою впевненістю кожного працівника міліції у високому призначенні права. Орієнтиром для правової активності працівників місцевої міліції є загальнолюдські цінності.
8. Важливу роль у функціонуванні механізму адміністративно-правового реґулювання діяльності міліції громадської безпеки в сучасних умовах відіграє правопорядок, під яким слід розуміти систему чітко нормованих правом правил поведінки, забезпечення дотримання котрих покладено на відповідні органи під загрозою відповідальності за їх порушення.
9. У предметі адміністративного права доцільно виокремити три групи відносин, що реґулюються нормами його відповідних підгалузей: управлінського права, міліцейського (поліцейського) права та права адміністративної юстиції. До міліцейського (поліцейського) права слід віднести правові інститути правопорядку й громадської безпеки, провадження в справах про адміністративні правопорушення, ліцензійно-дозвільної системи, спеціальних адміністративно-правових режимів та інші, які реґламентують основні напрями міліцейської (поліцейської) діяльності.
10. Необхідно передбачити подальший розвиток права органів місцевого самоврядування в частині визначення компетенції та змісту діяльності місцевої міліції як з охорони правопорядку, установленого порядку місцевого самоврядування, так і з підтримання порядку громадського в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Тому функціонування місцевої міліції повинне бути реґламентовано не тільки законодавчими актами, але й рішеннями органів місцевого самоврядування.
11. Доцільно законодавчо закріпити основи організаційної побудови, фінансування та матеріально-технічного забезпечення підрозділів і служб міліції громадської безпеки різного підпорядкування, конкретизувати підстави та порядок використання ними заходів примусового впливу на правопорушників. З цією метою запропоновано зміни та доповнення до Законів України "Про міліцію", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації", Кодексу України про адміністративні правопорушення, Бюджетного кодексу України.
12. Кінцевим продуктом поступової систематизації існуючої нормативно-правової бази діяльності міліції громадської безпеки повинен стати єдиний Міліцейський (Поліцейський) кодекс України.
13. У процесі реформування системи правоохоронних органів важливим є виокремлення міліцейського (поліцейського) відомства, у структурі якого функціонуватиме самостійний департамент міліції (поліції) громадської безпеки, статус якого має визначатися на рівні Президента чи Кабінету Міністрів України. До департаменту буде входити й місцева міліція, яку складатимуть органи, установи та підрозділи міліції громадської безпеки, що утворюються та здійснюють свою діяльність у межах районів, міст чи селищ.
14. Напрямами вдосконалення правоохоронної діяльності міліції громадської безпеки слід уважати поширення самостійності територіальних підрозділів, комплексний підхід до забезпечення правопорядку за оптимальної оперативної готовності підрозділів міліції громадської безпеки.
15. Серед головних чинників підвищення авторитету органів внутрішніх справ, формування позитивного іміджу міліції, про що піклується Президент, Верховна Рада, МВС України, великого значення набуває вдосконалення адміністративної діяльності міліції, що, у свою чергу, потребує оновлення адміністративно-правового статусу та посилення соціального захисту працівників міліції громадської безпеки.
16. Сучасний адміністративно-правовий статус особового складу міліції громадської безпеки не відповідає рівневі та характеру злочинності, а захист прав і свобод самого працівника міліції є недостатнім і потребує посилення. Оскільки діяльність працівників міліції громадської безпеки пов'язана з професійним ризиком, то законодавство повинно наділяти їх правом на службову помилку, що потребує відповідного нормативного закріплення.
17. Адміністративно-правовий статус працівника міліції громадської безпеки можна визначити як зумовлену реально існуючими суспільними відносинами сукупність спеціальних юридичних прав, обов'язків і законних інтересів працівників, пов'язану з завданнями й функціями повсякденної службової діяльності та їх соціальним призначенням.

Завершуючи дисертаційне дослідження, необхідно відзначити, що в сучасних умовах організацію діяльності підрозділів міліції громадської безпеки треба переорієнтувати на виконання суспільних, соціально корисних функцій, на підтримання міцного, стабільного й належного правопорядку, забезпечення особистої та громадської безпеки. Тому, на нашу думку, настав час, коли спільними зусиллями політиків, учених і практиків ідеї вдосконалення правового статусу, функцій і структури міліції громадської безпеки повинні бути втілені в життя.