ВИСНОВКИ

 

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоноване нове вирішення проблеми вдосконалення механізму правового регулювання земельно-процесуальних правовідносин, проведено самостійне цілісне дослідження правових приписів, які регулюють правозастосовчу діяльність суб'єктів земельно-процесуальних правовідносин, що дозволяє зробити наступні висновки, які можуть мати як теоретичне, так і практичне значення.

Тест дисертації максимально розкриває поняття правових відносин в сфері земельних ресурсів. Це питання особливо актуальне в Україні сьогодні, коли планується запсук ринку землі. Як зазначає джерело http://www.moscow.akademik.su/uslugi/kandidatskaya-dissertacziya, власники землі в Україні в наступному році зможуть купувати-продавати свої земельні маєтки в межах нового земельного закону.

 

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоноване нове вирішення проблеми вдосконалення механізму правового регулювання земельно-процесуальних правовідносин, проведено самостійне цілісне дослідження правових приписів, які регулюють правозастосовчу діяльність суб'єктів земельно-процесуальних правовідносин, що дозволяє зробити наступні висновки, які можуть мати як теоретичне, так і практичне значення:

1) земельно-процесуальні правовідносини - це врегульовані земельно-процесуальними нормами суспільні відносини, що складаються між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними і юридичними особами та іншими суб'єктами земельно-процесуальної діяльності, пов'язаної з реалізацією належних їм функцій, повноважень, прав і юридичних обов'язків у сфері застосування земельно-правових матеріальних норм;

2) земельно-процесуальні правовідносини характеризуються тим, що: можуть існувати тільки як врегульовані нормами права суспільні відносини; забезпечують реалізацію земельно-матеріальних правовідносин; виникають, змінюються та припиняються у сфері державного управління земельним фондом; побудовані на засадах субординації; є публічними; взаємопов'язані із земельно-процесуальною діяльністю; їх правовому складу притаманна наявність кількох суб'єктів; мають "подвійну" юридичну природу;

3) правове регулювання земельно-процесуальних правовідносин відбувається за такими процесуальними стадіями: встановлення та аналіз фактичних обставин індивідуально-конкретної земельно-правової справи, що потребує вирішення; визначення юридичної основи індивідуально-конкретної земельно-правової справи; прийняття рішення та документальне оформлення в індивідуально-конкретній земельно-правовій справі; оскарження або опротестування рішення у індивідуально-конкретній земельно-правовій справі, що має факультативний характер; виконання прийнятого рішення;

4) земельно-процесуальні правовідносини варто підрозділяти за такими критеріями: функціональна спрямованість земельно-процесуальних норм (регулятивні, охоронні); рівень індивідуалізації суб'єктів земельно-процесуальних правовідносин (відносні, абсолютні); правовий характер діяльності суб'єктів земельно-процесуальних правовідносин (публічно-правові, приватноправові); число суб'єктів земельно-процесуальних правовідносин (прості, складні); розподіл функцій, повноважень, прав і обов'язків між суб'єктами земельно-процесуальних правовідносин (одно-, двосторонні); характер дій зобов'язаного суб'єкта земельно-процесуальних правовідносин (активні, пасивні); волевиявлення суб'єктів земельно-процесуальних правовідносин (договірні, управлінські);

5) суб'єктами земельно-процесуальних правовідносин є громадяни, юридичні особи, у тому числі іноземні, держава, органи державної влади та місцевого самоврядування, іноземні держави та міжнародні організації, які реалізують права на землю, а також забезпечують регулювання земельних правовідносин;

6) суб'єкти земельно-процесуальних правовідносин поділяються на дві групи: громадяни, юридичні особи та держава, які безпосередньо заінтересовані у вирішенні земельно-правової справи; органи державної влади та місцевого самоврядування, які забезпечують державно-правове регулювання у сфері земельних відносин;

7) основним об'єктом земельно-процесуальних правовідносин виступає послідовно здійснювана земельно-процесуальна діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб та інших суб'єктів земельно-процесуальних правовідносин, спрямована на реалізацію їх функцій, повноважень, прав і юридичних обов'язків щодо конкретної земельної ділянки, яка розглядається як додатковий елемент у структурі об'єкта цих правовідносин;

8) зміст земельно-процесуальних правовідносин складають передбачені законом функції, повноваження, права і юридичні обов'язки відповідних суб'єктів земельно-процесуальних правовідносин у сфері здійснення прав на землю і регулювання земельних відносин;

9) у змісті земельно-процесуальних правовідносин слід розрізняти основні, допоміжні та додаткові функції, повноваження, права і юридичні обов'язки;

10) за різними ознаками юридичні факти земельно-процесуальних правовідносин можна поділити на певні видові групи: за юридичними наслідками (правоутворюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі); за складом (прості, складні); за тривалістю в часі (одноактні, триваючі); залежно від волі суб'єктів земельно-процесуальних правовідносин (події, земельно-процесуальні дії);

11) земельно-процесуальна норма - це встановлене або санкціоноване державою загальнообов'язкове правило поведінки, що визначає порядок діяльності уповноважених суб'єктів земельно-процесуальних правовідносин із застосування матеріальних норм земельного права;

12) земельно-процесуальна правосуб'єктність - це така властивість суб'єктів земельно-процесуальних правовідносин, що дозволяє їм бути носіями функцій, повноважень, прав і юридичних обов'язків та надає можливість вступати в земельно-процесуальні правовідносини;

13) земельно-процесуальна діяльність є діяльністю спеціально уповноважених на те державних органів управління земельним фондом та інших суб'єктів земельного права, урегульована процесуальними нормами земельного права;

14) земельно-процесуальне провадження - особливий вид земельно-процесуальної діяльності з вирішення певних, якісно однорідних земельно-правових справ на підставі земельно-процесуальних норм;

15) на підставі аналізу земельно-процесуальних правовідносин, що виникають, змінюються та припиняються у сфері державної реєстрації прав на земельні ділянки та позасудового вирішення земельних спорів, обґрунтовані та сформульовані пропозиції щодо внесення змін до деяких законодавчих та інших нормативно-правових актів (зокрема, до ряду статей Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 р., Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1 липня 2004 р.) стосовно процесуальної регламентації юридичної діяльності суб'єктів земельного права.