6. Дістали подальший розвиток теоретичні обґрунтування щодо необхідності дотримання у військових формуваннях України існуючих юридичних критеріїв, які  забезпечують просування військовослужбовця по службі за його  особистими якостями, професіоналізмом, компетентністю, бажанням, умінням тощо; зроблено висновок, що основною процедурою, за допомогою якої передбачалося б справедливе вирішення зазначеного, має стати конкурс з відбором претендентів на посаду методом проведення іспитів, тестів. 

7. Вироблено пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання  процесу призначення військовослужбовця на посаду та присвоєння йому військового звання, проведення атестації та формування резерву кадрів нормами закону; аргументується доцільність збереження такого виду військової служби, як кадрова служба офіцерського складу.

8. Визначено критерії розмежування понять "військова посадова особа" та "військова службова особа", запропоновано авторські їх визначення: військова посадова особа - це військовослужбовець, наділений законодавством державно-владними повноваженнями щодо підлеглих йому військовослужбовців, можливістю вчиняти юридично значимі дії та видавати адміністративні акти; військова службова особа - це військовослужбовець, який здійснює у встановленому законом порядку спеціальні повноваження стосовно юридичних чи фізичних осіб, незалежно від їх службової підпорядкованості, і правомочний вчиняти щодо них заходи юридичного примусу. 

9. Запропоновано формалізувати наступні підстави для звільнення військовослужбовця з військової служби: припинення перебування у громадянстві України, набуття подвійного громадянства або громадянства іншої держави; прийняття на військову службу з порушенням встановленого порядку, якими можуть бути факти прийняття на військову службу осіб, що перебувають між собою в близькій спорідненості чи свояцтві, якщо їх служба пов'язана з безпосередньою підпорядкованістю або підконтрольністю одного з них іншому; подання особою неправдивих або приховування певних відомостей про себе чи своїх родичів, наявність яких перешкоджають  укладенню контракту з цією особою (перебування на посаді, пов'язаної з допуском до державних секретів чи до матеріальних цінностей).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані у подальшому науковому опрацюванні загальнотеоретичних питань, пов'язаних з вирішенням правових проблем  функціонування військової служби в Україні. Фактичний матеріал, що міститься в дисертації, її основні оцінки і висновки дозволяють більш детально і об'єктивно оцінити ситуацію, яка склалася у воєнній сфері, виявити причинно-наслідкові зв'язки існуючих негативних явищ, визначити ефективність правових заходів щодо їх усунення, вдосконалення чинного військового законодавства.

Дисертація може мати практичне значення для навчального процесу, зокрема при викладанні спецкурсів "Державна служба в Україні", "Національна безпека України" "Військове право" тощо, а також при підготовці відповідних підручників, навчальних посібників, довідкової літератури із зазначених дисциплін.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Висновки і положення дисертації обговорювались на засіданні відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Результати дослідження оприлюднені у доповідях та повідомленнях автора  на таких конференціях, "круглих столах" і семінарах (у тому числі, міжнародних): "Розвиток цивільного та демократичного контролю над збройними силами. Розробка концепції національної безпеки", 20 березня 2001 р., Київ (Матеріали міжнародних "круглих столів" на підтримку воєнної реформи в Україні. Парламентське видавництво. К., 2002., С. 28-37); "Соціальні, економічні та правові наслідки воєнної реформи. Роль парламенту в опрацюванні результатів оборонної реформи", 8 травня 2001 р., Київ (тези не публікувалися); "Підвищення якості реформування Збройних Сил України: проблеми та напрямки діяльності", 20 вересня 2002 р., Київ (Наука і оборона. -Вип.1 -К.,2003. -С. 21-26); "Демократичний контроль над збройними силами", 17 грудня 2002 р., Київ (тези передані до президії конференції); "Проблеми правового визначення основ національної безпеки", 19 грудня 2002 р., Київ (тези використані в закритій публікації); "Майбутнє співробітництва в галузі безпеки", 23-27 червня 2003 р., м. Гарміш-Партенкірхен, Німеччина (тези передані до президії конференції); "Реформа сфери безпеки в Україні: проблеми та пріоритети", 18 листопада 2003 р., Київ(тези  використані в закритій публікації).

Крім того, дисертантом як працівником секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони здійснено супровід законодавчих актів, самостійно або у складі робочих груп внесено пропозиції до низки законопроектів, зокрема: "Про правовий режим надзвичайного стану", "Про правовий режим воєнного стану", "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб", "Про державну таємницю", "Про основи національної безпеки України", "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави", "Про контррозвідувальну діяльність", "Про боротьбу з тероризмом", "Про Державну прикордонну службу України"  та ін.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені в 10 індивідуальних публікаціях автора (шість  з них опубліковані  у фахових наукових журналах і виданнях).

Структура дисертаційного дослідження визначається її метою і завданнями. Робота складається із вступу, двох розділів, які містять шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 222 сторінки, в т.ч. список джерел - 28 сторінок (313 найменувань).