Актуальність теми дослідження. В сучасних умовах демократизації суспільних відносин та соціально-економічних перетворень, вдосконалення організації і діяльності державних інститутів набувають актуальності дослідження  різних аспектів військової служби в Україні, як особливого виду державної служби. Мова йде, насамперед, про зміст військової служби в частині визначення її завдань, функцій і принципів. Важливим є вироблення пропозицій та рекомендацій для суб'єктів права законодавчої ініціативи стосовно визначення місця військової служби у державному механізмі загалом та у державній службі зокрема.

Подоланню недоліків, які мають місце в діяльності виконавчої сфери держави має сприяти проведення повноцінної адміністративної реформи, без здійснення якої неможливе системне та результативне проведення воєнної реформи. Зазначене вимагає постійного пошуку та запровадження нових методів і механізмів, спрямованих на розв'язання проблем правового врегулювання функціонування військової служби як специфічного державного інституту.

Нагальною також є потреба істотного вдосконалення правового врегулювання суспільних відносин, пов'язаних із вступом громадян на військову службу, їх просуванням по службі та припиненням військово-службових відносин.

Актуальною залишається необхідність чіткого визначення та законодавчого закріплення правового статусу військовослужбовця. Свого розв'язання потребує також ряд існуючих проблемних питань щодо вдосконалення правового регулювання просування військовослужбовців по військовій службі; дотримання прав і свобод військовослужбовців; практичної реалізації встановлених для них державою гарантій тощо.

Вирішення цих проблем є важливою складовою загального процесу вирішення завдань щодо побудови правової, демократичної, соціальної держави та впровадження в різні сфери життєдіяльності суспільства принципу верховенства права.

Таким чином, актуальність обраної теми дисертаційного дослідження обумовлюється необхідністю поглиблення концептуальних державно-правових засад функціонування військової служби в Україні, розгляду теоретичних і прикладних проблем військово-службових правовідносин, здійснення комплексного аналізу чинного законодавства України у воєнній сфері, а також формулювання й обґрунтування відповідних наукових висновків та практичних пропозицій і рекомендацій.

За роки незалежності в Україні було опубліковано ряд наукових праць з питань проблем військово-службових відносин, військового управління, правового статусу та юридичної відповідальності військовослужбовців України                   (М.В. Макухіна[141],  В.О. Паламарчук,  А.Л. Панікян,  В.В. Чумак[306],               В.О. Шамрай[307]  та ін.). Однак комплексні дослідження правового регулювання вступу на військову службу, просування по військовій службі та її припинення в Україні досі відсутні.

У роботі над обраною темою використовувалися праці вчених з проблем теорії держави і права, представників науки конституційного права, адміністративно-правової,  державно-управлінської,  військової  та  інших  наук,  зокрема:              В.Б. Авер'янова[2;3;4], С.С. Алексєєва[11], О.Ф. Андрійко[14], Н.В. Артамонова[18; 19], Г.В. Атаманчука[22], В.Г. Афанасєва В.Г.[23], Е.А. Афоніна[24], Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка[29],   Н.В. Вітрука[41],   З.С. Гладуна[50],   В.В. Говорухи[51],          І.П. Голосніченка[54],  О.М. Гончаренка,  Є.В. Додіна[75],  В.В.Зуя,                       С.В. Ківалова[101],  В.Л. Коваленка[103],  Л.В. Коваля[104],  В.К. Колпакова,       В.Г. Короткіна[118],    Є.Я. Кравця,    О.Д. Крупчана[126],     Е.М. Лисицина,        М.Н Марченка[147],     Ю.І. Мігачова,    В.П. Нагребельного, Н.Р. Нижник[162], А.Ф. Ноздрачова[164],   О.В. Петришина [180;181],    В.Ф. Погорілка,                     А.О. Селіванова[271], В.М. Селіванова[270], В.Ф. Сіренка [272], Ю.М. Старілова, М.М. Тищенка[289], В.Є. Чиркина[305], Ю.С. Шемшученка [309]  та інших.

Крім того, в роботі використані праці, присвячені окремим аспектам організації та правового регулювання військової служби у колишньому СРСР    (Д.М. Артамонов,   М.В. Артамонов,   Х.М. Ахметшин,    М.І. Кузнєцов,                І.Ф. Побєжимов, П.І. Романов, Д.В. Смирнов, А.А. Тер-Акопов та ін.), а також відповідні зарубіжні дослідження і правові джерела.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у безпосередньому зв'язку з темами наукових досліджень відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України. Зокрема, дисертація пов'язана з плановою темою  "Проблеми правового забезпечення реформування державного управління (адміністративної реформи) в Україні  (№ державної реєстрації 0102U001602).  В питаннях, що стосуються правового регулювання проходження військової служби, дисертація виконана в межах заходів щодо вдосконалення правового регулювання функціонування воєнної сфери, передбачених  Державною програмою розвитку законодавства України до 2002 року, затвердженою Постановою Верховної Ради України від 15 липня 1999 року № 976-XIV, а також указами Президента України від 7 квітня 2001 року № 239 "Про Концепцію переходу Збройних Сил України до комплектування військовослужбовцями контрактної служби на період до 2015 року" та від 6 грудня 2001 року № 1195/2001 "Про заходи щодо дальшого зміцнення обороноздатності держави".

Мета дисертаційної роботи полягає в з'ясуванні сучасного стану правового регулювання вступу громадян на військову службу, просування по службі та припинення військово-службових відносин; формуванні та обґрунтуванні конкретних висновків та  пропозицій щодо удосконалення правового регулювання військово-службових відносин.

Виходячи з поставленої мети, основну увагу дисертант зосередив на вирішенні таких  основних завдань:

розкритті правової характеристики військової служби та основних рис військово-службових правовідносин; визначенні місця військової служби в системі державної служби України;

аналізі нормативно-правових актів, що регулюють питання організації та функціонування військової служби, та виробленні конкретних пропозицій щодо систематизації та вдосконалення законодавства у воєнній сфері;

розкритті підстав, умов та особливостей виникнення правовідносин між громадянином та державою, пов'язаних зі вступом на військову службу, а також з припиненням військової служби;

визначенні особливостей механізму просування військовослужбовця по службі та напрацюванні пропозицій щодо вдосконалення правового його регулювання.

Об'єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини між державою і громадянином, що виникають, змінюються та припиняються у зв'язку зі вступом громадян на військову службу, просуванням їх по службі та припиненням військово-службових відносин.

Предметом дослідження є система нормативно-правових приписів, якими регулюються відносини щодо вступу громадян на військову службу, просування по службі та її припинення.

Методи дисертаційного дослідження. В основу методології дослідження покладено сукупність загальнотеоретичних принципів та сучасних засобів і методів наукового пізнання. В процесі дослідження застосовувались  діалектичний підхід до розгляду досліджуваних проблем, а також: історичний - при аналізі становлення законодавства про військову службу в Україні; логічний -  при тлумаченні норм права; системний - при дослідженні нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини, пов'язані зі вступом на військову службу, просуванням по службі та її припиненням; формально-юридичний - при аналізі норм чинного законодавства; порівняльно-правовий - при аналізі сучасної практики нормативного регулювання військово-службових відносин в Україні та в деяких інших державах.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вона є одним із перших комплексних монографічних досліджень, присвячених теоретичним і практичним проблемам правового регулювання вступу громадян на військову службу, їх просування по військовій службі та її припинення, визначенню особливостей функціонування цього правового інституту. Дисертантом на концептуальному рівні запропоновано шляхи вдосконалення правового регулювання військово-службових відносин у процесі реформування в Україні військових формувань.

Новизну дисертаційного дослідження відображають його наступні основні результати:

1. Сформульовано й обґрунтовано авторське визначення поняття "військова служба", згідно з яким військова служба розглядається як особливого виду державна служба, яку проходять громадяни України за призовом та за контрактом (добровільно) у військових формуваннях, утворених відповідно до закону, і яка полягає у виконанні завдань та здійсненні функцій держави щодо захисту її суверенітету й територіальної цілісності.

2. Вперше проведено класифікацію військово-службових відносин та запропоновано авторське їх визначення, згідно з яким вони є адміністративно-правовими відносинами, які у відповідності до правової норми та наявності певних юридичних фактів складаються між наділеними конкретними правами і обов'язками їх суб'єктами,  якими  є  держава  в  особі    уповноважених органів та громадяни України, і які пов'язані з організацією та функціонуванням військової служби.

3. Зроблено висновок про недосконалість чинного законодавства в частині  юридичної відповідальності військовослужбовців та наявність в ньому конкретних невідповідностей, колізій та прогалин; обґрунтована доцільність прийняття Дисциплінарного кодексу військовослужбовців України, в якому мають бути визначені діяння, які є адміністративними правопорушеннями. 

4. Обґрунтовано потребу в окремих доктринальних чинниках щодо вдосконалення правового врегулювання функціонування військової служби та військово-службових відносин. Запропоновано науково обґрунтовану схему функціонування системи правових актів у воєнній сфері, спрямованих на врегулювання суспільних правовідносин, пов'язаних з військовою службою: Конституція - Закон про основи національної безпеки -  закони у воєнній сфері - міжнародні угоди у воєнній сфері - Воєнна доктрина - Стратегія національної безпеки - державні програми у воєнній сфері - підзаконні    нормативно-правові акти (включаючи відомчі).

5. Вперше розкрито особливості правового регулювання умов вступу громадян на військову службу та їх відмінності від правового регулювання умов вступу громадян на державну (цивільну) службу; зроблено висновок про адміністративно-правову природу військового контракту, який є адміністративно-правовим договором особливого характеру і являє собою вироблений за узгодженим волевиявленням сторін акт, який встановлює (змінює, припиняє) взаємні права та обов'язки сторін.