Теоретичну базу дисертаційного дослідження склали праці як вітчизняних, так і закордонних учених-юристів, особливо з теорії держави і права, адміністративного права і процесу та теорії управління, цивільного процесу. Дисертацію виконано з урахуванням положень наукових праць        В.Б. Авер'янова, М.Г. Авдюкова, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, А.Т. Боннер, І.Л. Бородина, В.В. Бойцової, В.Я. Бойцова, В.Т. Квіткина,                     Ю.М. Козлова,  А.Т. Комзюка, А.І. Кудрящової, Є.М. Мурадьяна, Є. Носова, Л.І. Пахолока, Ю.C. Педько, Є.Г. Пушкара, В.І. Ремньова, Г.В. Рижкова,                В.В. Сажиної, Н.Г. Салищевої, А.О. Селіванова, Е.Старосцяка,                         В.С. Стефанюка, М.М. Тищенко, Ю.О. Тихомирова, Г.Й. Ткач,                        Є.І. Чесовського, Н.А. Чечиної, Д.М. Чечота,  М.С. Шакаряна, В.І. Шишкіна,             Т.І. Фахрашуі, Б.Н. Юркова, О.В. Яценко та ін.

Автором використовувались також праці дореволюційних та постреволюційних учених Р.Гнейста, В.Гессена, С.Завадського,                    М.Д. Загряцькова, Л.О. Зайдемана, Є.В. Васьковського, О.Ф. Євтіхієва,                  А.І. Єлістратова, М.М. Кобалевського, Н.М. Коркунова, С.А. Корфа,                    А.С. Котляревського, І.Т. Тарасова та ін.

Нормативно-правовою та емпіричною базою дослідження стали Конституція України, міжнародні договори й конвенції, закони  України  і  постанови Верховної Ради України, укази й розпорядження Президента України, акти Кабінету Міністрів України, а також узагальнення практики діяльності судів та управлінських (юрисдикційних) органів щодо розгляду скарг (заяв) на рішення, дії або бездіяльність державних органів у сфері управлінської діяльності. Використано також і власний досвід юридичної практики дисертанта.

Наукова  новизна  одержаних  результатів полягає  в  тому, що дисертація є одним із перших в українській адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням теоретичних і практичних проблем побудови інституту адміністративної юстиції в демократичних умовах розвитку держави. Ґрунтуючись на наукових узагальненнях учених-правознавців, автор пропонує своє вирішення низки дискусійних у теорії адміністративного права питань, формулює пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства і практики його застосування. У дисертації обґрунтовується низка нових положень, висновків і пропозицій, важливих для  юридичної  науки  і  практики, а саме:

- подальше обґрунтування отримала теза про те, що зміна політичного і соціально-економічного устрою в Україні, зміщення пріоритетів у співвідношенні держави й особистості на користь останньої потребують запровадження адекватних новим потребам суспільства державно-правових механізмів у діяльності  із захисту прав і свобод громадян, а найбільш ефективною формою такого захисту від порушень з боку суб'єктів управління є судова процесуальна форма, впровадження якої є важливою їх гарантією, одним  із етапів входження України до спільноти демократичних, правових, соціальних  держав;

- уперше здійснено комплексний науковий аналіз чинного законодавства, що стосуєься судового захисту прав і свобод громадян і юридичних осіб від порушень у сфері державного управління, зроблено висновок про неоднозначність визначення підвідомчості судовим органам справ про порушення прав і свобод громадян і юридичних осіб рішеннями, діями або бездіяльністю адміністративних органів;

- проаналізовано сучасний стан адміністративно-правового регулювання судового оскарження громадянами рішень, дій або бездіяльності адміністративних органів, що порушують їх права; обґрунтовується висновок, що конституційне право громадянина і юридичної особи на судовий захист не одержало ще чіткої законодавчої регламентації, відсутній ефективний механізм реалізації даного права, доступ до правосуддя в достатній мірі не забезпечується;

- на основі порівняльного аналізу багатьох систем адміністративної юстиції висловлено підтримку запровадження в Україні адміністративної юстиції шляхом створення системи спеціалізованих адміністративних судів; зроблено аргументований висновок про необхідність більш глибокого вивчення інститутів адміністративної юстиції з точки зору не тільки інституціонального  підходу (організація адміністративних судів), а й концепції адміністративного судочинства (процесуальні аспекти діяльності, поведінкові орієнтації суддів, їх соціальний статус і установки, доступність адміністративного судочинства).

- дістало подальшого розвитку обґрунтовання позиції відносно наділення адміністративних судів правозахисними функціями щодо прав і свобод громадян та юридичних осіб,  а також недоцільності надання їм повноважень з розгляду справ про адміністративні правопорушення; сформульовано рекомендації щодо вдосконалення і розвитку законодавства, яке регулює адміністративне судочинство, надано пропозиції відносно внесення до нього змін і доповнень, а також прийняття Закону  України "Про  адміністративні  суди ";

- подано авторське бачення проблем спеціалізації судів, зокрема адміністративних судів, взаємодії судів різних юрисдикцій, запобігання перетинанню їх юрисдикції та принципів організації адміністративної юстиції як підсистеми судової влади;

- розвинено положення про те, що необхідними умовами зміцнення і нормального функціонування майбутньої системи адміністративної юстиції є спеціальна підготовка в юридичних вищих навчальних закладах  потенційних кадрів - кандидатів на посади адміністративних суддів, яка включає не тільки  вивчення  програми  за спеціальністю "правознавство", але  й таких дисциплін,  як "теорія управління", "адміністративний процес", "податкове  право" тощо; включення до навчального процесу юридичних вищих навчальних закладів спеціальних навчальних курсів - "Адміністративне процесуальне право", "Адміністративне судочинство" чи  "Адміністративна юстиція"; створення спеціальних установ, які здійснюватимуть перепідготовку і підвищення кваліфікації суддів адміністративних судів.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що винесені на захист положення суттєво доповнюють науки адміністративного права та адміністративного судочинства (адміністративної юстиції), і певною мірою є  підґрунтям  для вдосконалення  законодавства в процесі створення  в Україні системи спеціалізованих адміністративних судів.

Результати дисертаційного дослідження  можуть бути використані:

- у науково-дослідній роботі - для обґрунтування моделі адміністративної юстиції в Україні, яка б відповідала світовим та європейським стандартам у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина;

-  у правотворчості - як теоретичний матеріал для  вдосконалення і систематизації чинного законодавства щодо адміністративного судочинства;

-  у навчальному процесі - при підготовці розділів підручника "Адміністративне право України", навчального посібника "Адміністративно-процесуальне право України", під час викладання в юридичних вузах курсів "Адміністративне право", "Адміністративна юстиція", "Розгляд судами адміністративних справ";

-  у науково-дослідній роботі студентів, слухачів, курсантів;

- у практичній діяльності суддів при розгляді справ за зверненнями громадян та юридичних осіб  за  захистом  прав і свобод.

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана й неодноразово обговорювалася на кафедрі адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Результати розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на: науковій конференції молодих учених та аспірантів "До 50-ї річниці Загальної декларації прав людини" (12 грудня 1998 р., м. Харків); науково-практичній конференції "Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав, свобод та обов'язків" (17 лютого 2000 р., м. Харків); Всеукраїнської науково-практичній конференції молодих учених "Актуальні проблеми формування правової держави в Україні" (27 грудня 2000 р., м. Харків); науково-практичній конференції "Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування" (4 - 5 грудня 2001 р., м. Харків).  Окремі із сформульованих у дисертації положень використовувалися при проведенні практичних занять із курсу "Адміністративне право України", спецкурсу "Адміністративна відповідальність".

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення у трьох статтях, надрукованих у провідних фахових наукових виданнях ВАК України, та трьох тезах.

     Структура дисертації. Відповідно до мети, завдань і предмета дослідження дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (169 найменувань). Повний обсяг дисертації - 173 сторінки (без списку використаної літератури та нормативних актів).