Актуальність теми дослідження. Метою судово-правової та адміністративної реформи, що здійснюється в Україні, є формування демократичної правової держави, де гідність особи, її здоров'я, права і свободи, недоторканість і безпека є найвищою соціальною  цінністю та гарантуються Конституцією. Визнання нашою країною найважливіших міжнародних стандартів у галузі захисту прав людини потребує відповідного юридичного механізму забезпечення захисту прав і свобод громадян,  юридичних осіб, що обумовлює актуальність проблеми утворення в Україні адміністративної юстиції.

Час засвідчив недостатню ефективність існуючих в Україні органів і процедур вирішення правових спорів, де однією стороною виступає громадянин (або юридична особа), а іншою - орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Не є повною  система захисту прав громадян в Україні і з точки зору її відповідності світовим стандартам. Одна з причин такого становища, як уявляється, полягає в тому, що законодавство про оскарження в судовому порядку рішень і діяльності органів управління, посадових осіб, які порушують права і свободи громадян і юридичних осіб, як і раніше відносить справи даної категорії до підсудності судів загальної  юрисдикції. 

Судовий контроль у сфері діяльності виконавчої влади і органів місцевого самоврядування в Україні, як уявляється, є обмеженим, і це при тому, що порушення органами публічної влади прав і свобод громадян допускаються досить часто.

Розвиток сучасного суспільства також обумовив збільшення кількості звернень до судових органів як громадян, так і юридичних осіб. Це визначається процесами становлення ринкової економіки, ускладненням соціально-економічних зв'язків та багатьма іншими факторами.

Відповідно до статистичних данних Верховного Суду України за 2002 рік в Україні протягом 1991 - 2000 р.р. невпинно збільшується кількість справ цієй категорії. Так, якщо в 1991 р. було закінчено провадженням 1043 справ, то у 1996 р. їх було вже 7726, а в 2000 р. - 29952 справи. При цьому процент скарг, які були задовільнені також зростав: у 1991 р. - 222 з 1043; в 1996 р. 5164 з 7726; в 2000 р. 18260 з 29952.

До судів Харківської області тільки за перше півріччя 2003 року надійшло 862 заяви (скарги) із справ, що виникають з адміністративно-правових відносин. З них 426 - скарги на рішення, дії чи бездіяльність державних органів у сфері управлінської діяльності.

За результатами вказаного періоду судами прийнято рішення по 459 справах, у тому числі - 215 по справах зі скаргами на рішення, дії чи бездіяльність державних органів у сфері управлінської діяльності. 138 скарг по справах цієй категорії судами було задоволено. Судами Харківської області залишено без розгляду 100 скарг, а 19 скарг передано по підвідомчості до господарського суду.

По результатах першого півріччя 2003 року в судах залишок справ, що виникають з адміністративно-правових відносин, складає 533, з них 314 - справи по скаргах на рішення, дії чи бездіяльність державних органів у сфері управлінської діяльності, у тому числі по 104 скаргах - провадження  зупинено. 

Наведена статистика свідчить про навантаженість судів загальної юрисдикції справами, що виникають з адміністративно-правових відносин, а, насамперед, справами по скаргах на рішення, дії чи бездіяльність державних органів у сфері управлінської діяльності.  

Важливу роль у справі забезпечення законності і захисту порушених прав  і свобод у процесі діяльності державних органів та їх службовців має відігравати адміністративна юстиція - інститут, який характеризується наявністю спеціалізованих адміністративних судів, що відокремлені від судів цивільної та кримінальної юрисдикції. Відповідно до Указу Президента України "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні" від 22.07.1998 р., повноцінне запровадження в Україні такої форми судового захисту прав і свобод громадян у сфері виконавчої влади, як адміністративна юстиція, має нагальне значення.

Враховуючи перенавантаженість судів цивільними справами, численні адміністративні правопорушення та зростаючу кількість спорів громадян і юридичних осіб з державними органами у сфері управління, що виникають  внаслідок порушення прав і свобод особи, стає все більш необхідним фактичне створення інституту адміністративної  юстиції  в Україні. 

Таким чином, актуальність обраної теми дослідження визначається необхідністю розробки теоретичних проблем адміністративної юстиції, що дозволить остаточно визначити її роль і значення в нашій державі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах комплексної цільової програми № 0186.0.070865 "Права людини та проблеми становлення організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування  в Україні", яка розробляється в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого. Тему дисертації затверджено вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 23.01.1998 р. (протокол № 6).  

Метою і задачами дисертаційного дослідження є з'ясування сутності  інституту адміністративної юстиції, його оцінка у світлі демократизації українського суспільства, виявлення відповідності існуючого інституту адміністративної юстиції до сучасних вимог захисту проголошених в Конституції України прав та свобод людини і громадянина; аналіз  законодавства, що регулює дані правові відносини; теоретичне осмислення змісту та особливостей адміністративної юстиції та вироблення на цій основі пропозицій щодо утворення в Україні адміністративної юстиції, системи спеціалізованих адміністративних судів. Головна мета дослідження  -   визначення та обгрунтування місця інституту адміністративної юстиції в системі державно-правових інститутів України, його значення для забезпечення режиму законності, дотримання конституціїних гарантій прав та свобод людини і громадянина у сфері виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Реалізація  поставленої мети обумовлює необхідність розв'язання низки принципових задач, а саме:

-  проаналізувати причини появи адміністративної юстиції  як однієї з головних ознак демократичної, соціальної, правової держави і висвітлити її сутність;

- розглянути існуючі форми захисту прав та свобод громадян та юридичних осіб, у  загальному вигляді проаналізувати можливості їх практичного  використання; 

-  дослідити питання та обгрунтувати критерії визначення  підвідомчості  суду  справ, що виникають  з  адміністративно-правових  відносин;

- здійснити аналіз визначень поняття адміністративної юстиції, що наводяться в сучасній юридичній літературі, та на основі виявлених додаткових закономірностей сформулювати  авторське  бачення  цього  правового  інституту;

- встановити співвідношення між адміністративною юстицією та адміністративною юрисдикцією, визначити місце і значення адміністративної юстиції в адміністративно-юрисдикційній діяльності;

- висвітлити світовий досвід побудови та функціонування моделей (систем) адміністративної юстиції з метою запозичення позитивних наробок в Україні;

- проаналізувати та оцінити історичний розвиток адміністративної юстиції в Україні, його вплив на формування цього інституту на сучасному етапі державотворення; 

- визначити ознаки, завдання та елементи адміністративного судочинства, а також основні вимоги, які на думку автора будуть сприяти законодавчому формуванню  системи  спеціалізованих адміністративних судів;

- опрацювати рекомендації, спрямовані на вдосконалення чинного законодавства  у сфері захисту прав і свобод громадян у державному управлінні та стосовно адміністративного судочинства.

Об'єкт дослідження - сутність і  зміст адміністративної юстиції  як однієї з основних  рис правової держави та  суспільні відносини, що виникають у  процесі формування і розвитку цього інституту громадянського суспільства, а також при розгляді і вирішенні в судовій процесуальній формі спорів у сфері державного управління між громадянами чи юридичними особами, з одного боку, й  адміністративними органами  -  з іншого.

Предмет дослідження - особливості адміністративної юстиції, її співвідношення з адміністративної юрисдикцією, а також теоретичні питання створення та функціонування (діяльності) інституту адміністративної юстиції в Україні, системи спеціалізованих  адміністративних судів.

Методологічну основу дослідження складають теорія пізнання соціально-правових явищ, а також наукові принципи і концептуальні положення, розроблені спеціалістами в галузі теорії держави і права, конституційного, адміністративного та інших галузей права і процесу. На всіх етапах дослідження використовувалися такі методи наукового пізнання, як діалектичний, формально-юридичний, статистичний, логічний, порівняльний  та  ін.  Так,  для з'ясування причин появи та сутності адміністративної юстиції використовувався діалектичний метод наукового пізнання. Адміністративна юстиція досліджується в її єдності і протиріччі, що дає можливість сформулювати всебічно обмірковані узагальнення й висновки, які мають важливе теоретичне і прикладне значення. Формально-юридичний метод використовувався  для аналізу  дослідження існуючої системи правових норм, які регулюють адміністративне судочинство, що у комплексі з методом логічного аналізу дозволяє сформулювати рекомендації щодо вдосконалення законодавства в цій сфері. Порівняльно-правовий та системно-структурний методи  використовувалися при дослідженні існуючих систем адміністративної юстиції в деяких  зарубіжних країнах, наданні рекомендацій щодо запозичення світового досвіду в процесі реформування судової системи в Україні. З метою визначення історичного розвитку інституту адміністративної юстиції в Україні перевага надавалась таким методам, як історико-правовий та наукового узагальнення. У процесі виконання дисертаційної роботи здійснено  аналіз наукової літератури та нормативних актів, які відносяться до теми дослідження, що дозволяє говорити про його об'єктивність і обгрунтованість. Використано результати попередніх розробок, а також  публікації автора.