Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

ВСТУП

Сторінки матеріалу:

2. Визначено поняття пайового внеску як обов'язкового внеску засновника, члена (асоційованого члена) кооперативу, що має вартісний вираз і здійснюється шляхом передачі до пайового фонду кооперативу належного особі на праві власності майна, у тому числі грошей, майнових прав, та/або земельної ділянки.

3. Сформульовано поняття паю члена (асоційованого члена) кооперативу як частини пайового фонду сільськогосподарського кооперативу, яка пропорційна розміру здійснених членом кооперативу внесків (пайового внеску, додаткових пайових внесків, нарахованих відсотків на паї), існує у вартісному виразі, при виході (виключені) з кооперативу може бути витребуваний у натурі, грошах або, за бажанням, цінними паперами.

4. Зроблено висновок про те, що право на пай можна охарактеризувати наступними ознаками: 1) засноване на членстві у кооперативі; 2) посвідчується пайовою (членською) книжкою; 3) носить зобов'язальний характер, який полягає у забезпеченні кооперативом права вимоги його членів про щорічне нарахування часток доходу на паї, виділення паю в натурі, грошах або, за бажанням цінними паперами при виході з кооперативу і отриманні майна кооперативу у разі його ліквідації пропорційно вартості паю; 4) може бути переуступлене іншому членові кооперативу, або третій особі за згодою кооперативу; 5) може успадковуватись.

5. Внесено пропозиції щодо закріплення у Земельному кодексі України серед переліку підстав набуття юридичними особами у власність земельних ділянок, підстави, яка характерна тільки для кооперативів - внесення земельних ділянок засновниками/членами кооперативу до їх пайового фонду. З метою усунення протиріч між нормами Господарського та Земельного кодексів України, а також Законів України "Про кооперацію" та "Про сільськогосподарську кооперацію" пропонується внести зміни до Господарського кодексу України шляхом закріплення положення щодо  можливості засновників (членів) кооперативу передавати земельну ділянку, яка належить їм на праві власності, до пайового фонду кооперативу у якості пайового внеску (частини пайового внеску) та/ або здавати її кооперативу в оренду, у порядку, визначеному законодавством України.

6. Зроблено висновок про те, що права членів на участь у загальних зборів, повинні забезпечуватись наступними правовими гарантіями: 1) закріпленням у Законі України "Про кооперацію" необхідності письмового повідомлення членів (асоційованих) кооперативу про дату, місце, час проведення, порядок денний таких зборів; 2) своєчасним скликанням загальних зборів і дотриманням порядку денного їх роботи; 3) прийняттям до компетенції загальних зборів будь-якого питання, що стосується діяльності кооперативу і одночасно неможливість передання питань, які відносяться до виключної компетенції загальних зборів, на вирішення іншим органам управління; 4) визначенням у законодавстві мінімальної кількості членів, яка необхідна для правомочності загальних зборів; 5) дотриманням правил голосування - відкритого чи таємного; 6) визначенням у законодавстві та статутах кооперативів переліку рішень, які повинні прийматись кваліфікованою більшістю голосів членів, присутніх на загальних зборах; 7) правом членів вимагати припинення виконання або скасування незаконних рішень загальних зборів.  

7. Обґрунтовується положення про те, що особливості праці членів сільськогосподарських виробничих кооперативів мають бути врегульовані Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію" та в їх локальних нормативно-правових актах. Встановлення зазначених особливостей на локальному рівні не повинно погіршувати правове становище членів таких кооперативів або сприяти зменшенню обсягу їх трудових прав порівняно з трудовим законодавством.

Практичне та теоретичне значення одержаних результатів полягає у тому, що одержані висновки та рекомендації можуть бути використані при вдосконаленні Законів України "Про сільськогосподарську кооперацію", "Про кооперацію", Земельного та Господарського кодексів України та іншого законодавства, що регулює кооперативні відносини. Наукові положення дослідження також можуть використовуватись у практиці застосування норм чинного законодавства в сфері кооперації; в процесі підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників; при викладені курсу "Аграрне право", спецкурсів з аграрного права; при захисті в процесі реалізації майнових, земельних, управлінських та трудових прав членів сільськогосподарських виробничих кооперативів. Деякі положення, викладені в дисертації, мають дискусійний характер і можуть послужити базою для подальших наукових розробок.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані у навчальному процесі на юридичному факультеті Національного аграрного університету, відображені у 9 наукових статтях (із них 4 у фахових виданнях) та 6 доповідях на наукових засіданнях та конференціях, таких як: "Круглий стіл", присвячений Всесвітньому Дню прав людини "Права людини в Україні: проблеми і перспективи" (м. Київ, 2002 р.); Третя Міжнародна конференція "Глобальні реформи вищої аграрної освіти і досліджень - відповідь на світові проблеми якості і безпеки сільськогосподарської і харчової продукції (м. Київ, 2003 р.), Міжвузівська науково-теоретична конференція професорсько-викладацького складу та студентів, присвячена Всесвітньому Дню прав людини "Права людини в Україні: проблеми і перспективи" (м. Київ, 2003 р.); науково-практична конференція "Проблеми соціально-економічного розвитку села та шляхи їх вирішення" (м. Київ, 2004 р.), державна наукова конференція "Проблеми вдосконалення земельного та аграрного законодавства України в умовах ринкової економіки" (м. Біла Церква, 2004 р.), міжнародна науково-практична конференція "Європейські інтеграційні процеси та транскордонне співробітництво: міжнародна відносини, економіка, політика, історія, право" (м. Луцьк, 2004 р.). 

Публікації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження відображені у 15 публікаціях у збірниках наукових праць та наукових журналах, у тому числі: 9 - у наукових статтях, 4 - у фахових виданнях та 6 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 226 сторінок, у тому числі список використаних джерел на 29 сторінках (314 найменувань).