Проведене дослідження чинного законодавства та спеціальної літератури, що регулюють основні питання права членства в сільськогосподарських виробничих кооперативах, дає можливість коротко сформулювати основні висновки.

1. Сільськогосподарська виробнича кооперація є традиційною формою господарювання українського селянства і в умовах кризового стану аграрного сектору економіки України у найбільшій мірі сприяє соціальному захисту своїх членів. Об'єднуючись у виробничі кооперативи особи, насамперед, прагнуть реалізувати своє право на працю, а не вигідно вкласти свій капітал і отримати на нього прибуток. Тому, основною метою діяльності таких кооперативів є створення сприятливих умов для праці своїх членів, задоволення їх економічних, соціальних, культурно-побутових потреб, підвищення їх професійного рівня тощо.

2. Вирізняльними ознаками сільськогосподарських виробничих кооперативів можна вважати: 1) те, що вони утворюються з метою отримання прибутку; 2) основний вид діяльності - виробництво продукції сільського, рибного і лісового господарства; 3) є персональними об'єднаннями, членство в яких передбачено для фізичних осіб (юридичні - можуть бути лише асоційованими членами); 4) засновники (члени) таких кооперативів повинні бути сільськогосподарські товаровиробниками; 5) члени таких кооперативів зобов'язані приймати в них трудову участь.

3. Під правом членства в сільськогосподарському кооперативі необхідно розуміти урегульовану нормами права можливість осіб вступати до кооперативу, набувати відповідні членські права і нести членські обов'язки та припиняти юридичний зв'язок з ним. Воно характеризується такими основними рисами: 1) є загальним правом, охоплює всіх без винятку громадян України 2) є рівним правом; 3) є особистим правом; 4) є добровільним; 5) носить економічний (майновий) характер; 6) повинно носити безперервний характер.

4. З метою належного врегулювання відносин членства у сільськогосподарському виробничому кооперативі, пропонуємо в Законі України "Про сільськогосподарську кооперацію" закріпити випадки збереження членства для таких категорій осіб, як: пенсіонери; призвані для проходження строкової військової або альтернативної служби; направлені підприємством для навчання; обрані на виборні посади, а також в інших випадках, передбачених статутом кооперативу.

5. Зважаючи на визначальну роль особистісного фактору в сільськогосподарських виробничих кооперативах, їм необхідно надати право встановлювати в своїх статутах додаткові умови членства. З цією метою пропонуємо статтю 8 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" доповнити пунктом 4 такого змісту:

"4. Кооператив має право внести в статут додаткові відомості щодо умов прийняття своїх членів. Ці відомості мають сприяти досягненню мети кооперативу, передбаченої його статутом, та не суперечити чинному законодавству.

Кооператив може припинити прийняття нових членів на термін і на умовах, визначених у його статуті".

6. В залежності від обсягу прав та обов'язків необхідно розрізняти три категорії осіб, які можуть брати участь в діяльності кооперативу. Це: засновники, дійсні (повні) члени та асоційовані члени. Для того, щоб стати дійсним (повним) членом сільськогосподарського виробничого кооперативу, особа повинна відповідати наступним вимогам: досягти шістнадцятирічного віку; належати до громадянства України; бути ознайомленою із статутом та дотримуватись його вимог; виявити бажання своєю працею брати участь у діяльності кооперативу, здійснити вступний та пайовий внески. До засновників законодавством висуваються ті ж самі вимоги, що і для дійсних членів. Асоційованими членами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Обов'язковими умовами для них є визнання статуту кооперативу та здійснення пайового внеску. Оскільки Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію" для асоційованих членів - фізичних осіб не передбачені спеціальні умови, то можна зробити висновок, що ними можуть стати: 1) особи, які досягли 14 років, (якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи); 2) особи, визнані в судовому порядку обмежено дієздатними, за згодою піклувальника; 3) громадяни України, а також, іноземні особи та особи без громадянства.

7. З метою забезпечення належних гарантій для членів кооперативу, у Законі України "Про сільськогосподарську кооперацію" доцільно встановити вичерпний перелік підстав виключення з кооперативу, якими можуть бути: несплата внесків у порядку та в терміни, передбачені статутом кооперативу; систематичне невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків, рішень правління і загальних зборів; недотримання статуту кооперативу; випадки, коли особа не мала права на вступ до кооперативу чи втратила право бути його членом.

8. Порядок виключення з членів сільськогосподарського виробничого кооперативу має включати: 1) попередній розгляд питання про виключення з членів кооперативу правлінням; 2) затвердження рішення правління 2/3 голосів членів, присутніх на загальних зборах кооперативу; 3) обов'язкове завчасне повідомлення правлінням члена кооперативу про причини винесення питання на загальні збори; 4) запрошення такого члена для участі у засіданні загальних зборів; 5) пред'явлення у обов'язковому порядку документального підтвердження (письмове попередження тощо) вини члена кооперативу у порушеннях, які передбачені законом; 6) доведення правлінням рішення про виключення з членів кооперативу до відома особи у письмовій формі.

9. Права і обов'язки членів сільськогосподарського виробничого кооперативу є такими, що зумовлені членством у зазначеному типі кооперативів, відбивають особливості внутрішніх відносин в таких кооперативах, гарантуються Конституцією України, регулюються аграрним законодавством і закріплюються у статутах та інших локальних актах цих суб'єктів господарювання. У повному обсязі вони виникають з моменту затвердження загальними зборами рішення правління про прийняття особи в члени кооперативу, а припиняються - як правило, з припиненням членства.

10. Зважаючи на особливе значення статуту, як локального акту в якому основне місце повинно відводитись закріпленню прав та обов'язків членів, а також на нестабільність та суперечливість законодавства, правову незахищеність селян у процесі реформування, вважаємо за необхідне розроблення та прийняття  Примірного статуту сільськогосподарського виробничого кооперативу, який носив би рекомендаційний характер і затверджувався представницькими органами зазначених суб'єктів господарювання (з'їздами або зборами представників тощо).

11. З метою належного правового регулювання трудових відносин в сільськогосподарських виробничих кооперативах, пропонуємо прийняти Примірні Правила внутрішнього розпорядку сільськогосподарського виробничого кооперативу, Примірне Положення про оплату праці в агропромисловому виробництві, Положення про атестацію основних категорій працюючих в сільському господарстві. Зазначені нормативно-правові акти доцільно було б затвердити спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства аграрної політики України.

12. Зважаючи на особливе правове становище членів виробничих кооперативів, яке обумовлене включенням їх у майнові відносини з цими підприємствами, а також здійснення ними особисто і безпосередньо функцій управління, правовий режим праці в них набуває істотних відмінностей порівняно з умовами, передбаченими трудовим законодавством. Саме ці відмінності і повинні бути відображені у Законі України "Про сільськогосподарську кооперацію" та в локальних нормативно-правових актах таких кооперативів. Встановлення зазначених особливостей на локальному рівні не повинно погіршувати правове становище членів кооперативів або сприяти зменшенню обсягу їх трудових прав порівняно з трудовим законодавством.

13. Наявність рішення правління про прийняття у члени кооперативу згідно із заявою працівника (якщо в ньому визначена трудова функція особи, її місце роботи та час початку роботи) свідчить про те, що трудовий договір з особою укладено в усній формі на невизначений термін. Зважаючи на те, що трудові відносини в сільськогосподарських виробничих кооперативах випливають з членства, укладення трудових контрактів суперечить їх правовій природі.

14. Визначено поняття пайового внеску як обов'язкового внеску засновника, члена (асоційованого члена) кооперативу, що має вартісний вираз і здійснюється шляхом передачі до пайового фонду кооперативу належного особі на праві власності майна, у тому числі грошей, майнових прав, та/або земельної ділянки.

15. Сформульовано поняття паю члена (асоційованого члена) кооперативу як частини пайового фонду сільськогосподарського кооперативу, яка пропорційна розміру здійсненних членом кооперативу внесків (пайового внеску, додаткових пайових внесків, нарахованих відсотків на паї), існує у вартісному виразі, при виході (виключені) з кооперативу може бути витребуваний у натурі, грошах або, за бажанням, цінними паперами. Форми повернення паю (натурою, грішми) є рівнозначними.

16. Право на пай можна охарактеризувати наступними ознаками: 1) воно засноване на членстві у кооперативі; 2) посвідчується пайовою (членською) книжкою; 3) носить зобов'язальний характер, який полягає у забезпеченні кооперативом права вимоги його членів про щорічне нарахування часток доходу на паї, виділення паю в натурі, грошах або, за бажанням цінними паперами при виході з кооперативу і отриманні майна кооперативу у разі його ліквідації пропорційно вартості паю; 4) може бути переуступлене іншому членові кооперативу, або третій особі за згодою кооперативу; 5) може успадковуватись.

17. Основним документом, який підтверджує право члена кооперативу на пай повинна бути його пайова (членська) книжка. В Законі України "Про кооперацію" доцільно передбачити основні відомості, які повинні міститись в таких книжках. Для цього пропонуємо доповнити вищеназваний закон статтею 10-1 наступного змісту:

"10-1. Порядок ведення пайової книжки члена кооперативу.

На кожного члена кооперативу в обов'язковому порядку ведеться пайова книжка, в якій зазначається:

вид членства (повне або асоційоване), термін внесення обов'язкового пайового внеску та його розмір, розмір та кількість додаткових пайових внесків; їх форма (грошова, земельна, майнова), терміни та форми здійснення виплат часток доходу на паї (грішми, майном, цінними паперами, збільшенням паю тощо), розмір кооперативних виплат та дати їх проведення.

Пайова книжка завіряється головою кооперативу, головним бухгалтером, скріплюється печаткою кооперативу і підписується власником книжки, а щорічні записи завіряються підписами бухгалтера та власника книжки".

18. Пропонуємо викласти пункт 2 статті 100 Господарського кодексу України в такій редакції:

"2. Засновники (члени) кооперативу можуть передавати земельну ділянку, яка належить їм на праві власності, до Пайового фонду кооперативу у якості пайового внеску (частини пайового внеску) та/ або здавати її кооперативу в оренду, у порядку, визначеному законодавством України. За земельну ділянку, передану в оренду, справляється відповідна плата згідно з договором, у розмірах, визначених загальними зборами".