Методи дослідження. При написанні роботи застосовувались як загальнонаукові, так і спеціальні правові методи дослідження. Зокрема, історичний, діалектичний та порівняльно-правовий методи застосовувалися при вивченні розвитку законодавства України та інших держав щодо регулювання діяльності роботодавця; абстрагування та узагальнення  - у процесі розробки дефініцій таких правових понять і категорій, як  роботодавча правосуб'єктність, підстави та умов відповідальності роботодавця, трудова функція керівника, і т. ін.; системно-структурний  - у процесі виявлення особливостей встановлення, зміни та припинення трудових відносин з керівниками, а також при дослідженні об'єктивної необхідності існування об'єднань роботодавців як представників інтересів певної соціальної групи; соціологічний - при узагальненні судової практики щодо справ про матеріальну відповідальність роботодавця, а також при дослідженні колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин на підприємствах м. Харкова та інших міст України; формально-юридичний - у процесі створення нових правових норм і приписів щодо регулювання правового становища роботодавця та подальшого їх удосконалення.

         Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням правового статусу роботодавця як суб'єкта трудового права.  

         У межах дослідження одержано такі результати, що мають наукову новизну:

1. Здійснено новий підхід до поняття роботодавця як особи, що має право наймати працівників. Обґрунтовано необхідність визнання в законодавчому  порядку роботодавцями відокремлених структурних підрозділів юридичних осіб (філій, представництв).
2. Сформульовано власне визначення роботодавчої правосуб'єктності як організаційно та економічно забезпеченої суспільної властивості.  Встановлено особливості трудової правосуб'єктності для різних видів роботодавців - юридичних чи фізичних осіб.
3. Вперше доведено необхідність нормативного закріплення обов'язку роботодавця відшкодовувати неотриману працівником заробітну плату в усіх випадках незаконного позбавлення працівника можливості працювати з вини роботодавця.
4. Запропоновано передбачити на законодавчому рівні можливість працівника вимагати від роботодавця відшкодування моральної шкоди не тільки в грошовій формі, а й шляхом  спростування відомостей, що ганьблять працівника.
5. Впереше обгрунтовано, що, не зважаючи на різноманіття здійснюваних функцій, діяльність керівника є роботою за певною посадою та визначені характерні ознаки його трудової функції.
6. Вперше аргументовано доцільність застосування повної матеріальної відповідальності керівника за пряму дійсну шкоду, заподіяну власнику майна підприємства, установи, організації.
7. Вперше визначено, що арбітражний керуючий є суб'єктом як цивільно-правових, так і трудових правовідносин. Сформульовано пропозиції по вдосконаленню законодавства з питань банкрутства щодо правового регулювання діяльності арбітражного керуючого.

9. Пропонується власне визначення соціального партнерства як нормативно формалізованої, юридично гарантованої процедури розмежування, узгодження і забезпечення законних інтересів роботодавців та їх об'єднань, трудових колективів, держави у сфері соціально-трудових відносин методом переговорів, взаємних пуступок (компромісів), укладення і виконання колективних договорів і угод з соціально-економічних питань.

1.  Вперше обгрунтовано можливість встановлення на колективно-договірному рівні додаткових санкцій за несвоєчасне або не у повному обсязі  виконання чи невиконання роботодавцем норм колективного договору, угоди у вигляді виплат працівникам компенсацій. 

11. Доводиться необхідність нормативного визнання локауту в межах інституту паритетної відповідальності сторін колективно-договірного регулювання та запропоновано його нове визначення.

            12. Удосконалено визначення організацій роботодавців як суб'єктів соціального партнерства. Головною метою їх створення пропонується вважати захист інтересів членів організації, а не тільки підтримку політики держави у сфері підприємництва. 

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони сприяють поглибленому розумінню правового становища роботодавця як суб'єкта трудового права. Окремі висновки та пропозиції, одержані в роботі, можуть бути враховані при розробці нового Трудового кодексу України, при внесенні змін і доповнень до законів України "Про колективні договори і угоди", "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", підзаконних нормативно-правових актів, а також при розробці та здійсненні довгострокових програм розвитку трудового потенціалу в Україні.

Запропоновані рекомендації можуть бути використані при укладенні генеральних, регіональних та галузевих угод, та для вдосконалення практики локального регулювання трудових відносин в організаціях.

Матеріали дисертації мають пізнавальне значення і можуть бути використані в навчальному процесі, при викладанні курсу трудового права, при підготовці навчальної, інформаційної та методичної літератури.

Апробація результатів дисертації. Робота виконана та обговорена на кафедрі трудового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Результати проведеного дослідження доповідались авторкою на Міжнародній науково-практичній конференції "Судовий захист прав людини: національний та європейський досвід" (м. Одеса, 9 листопада 2001 р.); науково-практичній конференції молодих вчених "Становлення та розвиток правової системи України" (м. Київ, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 21 березня 2002 р.);  Першій обласної конференції молодих науковців "Тобі, Харківщино, пошук молодих" (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 19-20 березня 2002 р.); Науковій конференції молодих вчених "Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті" (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого,  25-26 грудня 2002 р.); Науково-практичній конференції "Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки" (м. Сімферополь, Національний університет внутрішніх справ на базі Кримського юридичного інституту, 19-20 травня 2003 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані у трьох наукових статтях і тезах виступів на п'яти наукових конференціях.

Структура і обсяг дисертації. Структура дисертації відображає мету, задачі і основні напрями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують дев'ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел (252 найменування). Загальний обсяг дисертації 210 сторінок, із яких основного тексу 190  сторінок.