Актуальність теми дослідження.  Трудове право є однією із провідних галузей у системі вітчизняного права. Саме у сфері застосування праці, де створюються матеріальні й духовні блага, знаходиться зона переплетіння життєво важливих інтересів різних соціальних груп, інтересів державних,  суспільних і особистих. Соціальний захист працівника завжди був характерною рисою трудового права, яке спрямоване на захист прав та створення умов для реалізації законних інтересів працівника, встановлює різноманітні гарантії та пільги багатьом категоріям працівників, які цього потребують. В умовах загальнонародної власності фінансові витрати, необхідні для їх компенсації, вважались витратами держави.

З розвитком ринкової економіки виникла необхідність корегування політики держави у сфері регулювання трудових відносин. Конституція України, закріпивши свободу економічної діяльності, визнання та захист різноманітних форм власності, вільне використання власних здібностей і майна для підприємницької та іншої не забороненої законом діяльності, обмежує втручання держави в економіку. В нових умовах господарювання захист працівника не повинен протиставлятися розвитку ринкових механізмів, підвищенню ефективності виробництва, оскільки від цього залежить можливість працевлаштування громадян і зростання їх добробуту. Саме тому виникає необхідність дослідження правового статусу роботодавця, який традиційно вважається більш сильною стороною трудових правовідносин.

Перехід України до нових механізмів господарювання і виникнення у зв'язку з цим різноманітних підприємств і організацій, що базуються на різних формах власності, зміцнення їх юридичної та економічної самостійності, розвиток соціального партнерства призвели до зміни правового становища роботодавців, виникненню у них нових прав та обов'язків, появи нових повноважень, що вимагають детального вивчення. Якісний склад роботодавців, а також різноманіття та специфіка правових відносин, що виникають при реалізації прав даних осіб чи при виконанні покладених на них обов'язків, вимагають теоретичного аналізу.

Незважаючи на актуальність проблеми правового статусу роботодавця, вона поки що не дістала належної наукової розробки. В Україні за період її існування як незалежної держави комплексного дисертаційного дослідження даного суб'єкта не проводилось. Наукові роботи, що ґрунтуються на нормах законодавства колишнього СРСР, орієнтованого перш за все на інтереси держави, були виконані в умовах відсутності економічної свободи і не відповідають новим економічним умовам. А сучасні роботи О.М. Ярошенка[1] та І.М. Якушева[2]  лише частково торкаються проблем правового статусу роботодавця. Вищенаведене обумовлює необхідність системного аналізу правової особистості роботодавця з урахуванням економічних і соціальних аспектів, комплексного дослідження природи відносин працівника і роботодавця.

  Конструкція "власник підприємства, установи, організації", що застосовується в КЗпП для визначення іншої, ніж працівник, сторони правовідношення,  більш характерна не для трудового, а для цивільного права. Це вимагає законодавчого закріплення поняття "роботодавця" та визначення юридичної особистості цього суб'єкту, його прав і обов'язків. 

Крім того, про недосконалість нормативного регулювання правового становища роботодавця свідчить допустимість різних тлумачень в науці трудового права таких понять як "роботодавча правосуб'єктність", "компетенція", "органи роботодавця". В чисельних поправках, які вносилися до КЗпП та закони України, терміни трудового права отримали різну смислову основу. У зв'язку з цим вимагає вирішення проблема галузевої єдності термінології.

Вітчизняний законодавець визнає в якості роботодавців фізичних та юридичних осіб. Що ж стосується структурних підрозділів, філій та представництв юридичних осіб, то можливість  їх виступати в якості роботодавців  є спірною вже протягом багатьох десятиліть. Сьогодні у світлі прийняття нового Трудового кодексу України це питання потребує нового дослідження.

Незалежно від виду, будь-який роботодавець наділений певними правами та обов'язками у сфері юридичних та економічних відносин. Їх аналіз дозволяє розкрити правовий та економічний аспекти статусу роботодавця, визачити зміст роботодавчої правосуб'єктності у відповідності з новими економічними (ринковими) реаліями. Велика кількість позовів про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівникові роботодавцем, обумовлюють актуальність і необхідність теоретичної розробки та нормативного врегулювання питань матеріальної відповідальності роботодавця. Якщо питання про працівника як суб'єкта матеріальної відповідальності широко висвітлено і досліджено в юридичній літературі, то питання про роботодавця як суб'єкта матеріальної відповідальності перед працівником вимагає ретельного  вивчення. Необхідно розглянути і нормативне закріплення обов'язку роботодавця відшкодовувати не отриману працівником заробітну плату в усіх випадках незаконного позбавлення працівника можливості працювати з вини роботодавця. Крім того, потребує визначення можливість працівника вимагати  компенсації моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення його трудової честі й гідності, не тільки в грошовій формі, але і наданням права вимагати від роботодавця спростування відомостей, що ганьблять працівника.

Аналіз діяльності роботодавця передбачає виявлення значення і  встановлення природи його управляючих підсистем у системі керівництва працею, серед яких традиційний інтерес викликає керівник підприємства. Нові реалії в економіці зумовлюють встановлення диференційованого підходу в регулювання праці керівника, що пов'язано, головним чином, з особливостями правового положення даного суб'єкту трудового права (учасника суспільних відносин, що складаються у сфері застосування найманої праці).  Необхідність юридичного впливу на керівника як на особу, що наділена владними повноваженнями та має право приймати рішення в галузі організації і управління працею, не викликає сумніву. Однак комплекс питань, пов'язаних із правовою природою відносин найманого керівника та власника організації, не знайшов законодавчого закріплення. Крім того, потребує визначення правовий статус арбітражного керуючого та правова природа  відносин, що виникають за його участю у разі визнання роботодавця банкрутом.

         Україна стоїть перед необхідністю істотного корегування курсу соціально-економічної політики, щоб забезпечити оптимальне співвідношення вирішення соціальних задач та забезпечення економічного зростання. Важливе місце в реалізації цієї політики займає подальший розвиток соціального партнерства, що зумовлює розробку нового погляду на зміст і значення колективно-договірного регулювання відносин у сфері праці.

Соціальне партнерство - це форма співпраці для досягнення компромісу між інтересами працівників, роботодавців і органів державної влади або місцевого самоврядування, що передбачає вирішення задач не політичних, а економічного і соціально-трудового характеру. З розвитком сфери договірного регулювання формуються нові соціальні зв'язки між працівниками і роботодавцями у процесі трудової діяльності не лише в межах підприємства, а й на інших рівнях - регіону, галузі, держави. Розширюється коло суб'єктів цих відносин, у зв'язку з чим виникає необхідність чіткого визначення їх правового статусу. Роботодавець як суб'єкт колективно-договірного регулювання має свої власні цілі й задачі, що зумовлюються його інтересами. У рамках соціально-трудових відносин у роботодавця виникають певні права, обов'язки, повноваження, що визначають його правове становище у колективно-договірному процесі та вимагають детального вивчення.

Характеристика правового становища роботодавця як сторони  колективно-договірного процесу буде неповною без  розгляду питання про відповідальність за недотримання процедури колективних переговорів, невиконання чи неналежне виконання умов колективно-договірного акту, а також визначення змісту інституту паритетної відповідальності сторін колдоговору.

Реалізація інтересів роботодавців на національному, галузевому і регіональному рівнях пов'язана з необхідністю створення відповідних організацій (об'єднань), метою яких є представництво і захист роботодавців.  Права та обов'язки організацій роботодавців, а також механізм їх реалізації потребують детальної теоретичної розробки з урахуванням міжнародного досвіду та законодавчого вдосконалення.

Наукова і практична значимість зазначених питань, недостатня розробленість їх в науці трудового права, а також дискусійний характер багатьох проблем обумовили вибір теми цього дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами планами. Тема дисертаційного дослідження узгоджена з цільовою комплексною програмою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого на 2001-2005 роки "Проблеми удосконалення юридичних гарантій реалізації трудових і соціальних прав в умовах ринкової економіки" (номер державної реєстрації 0186.0.070864).

         Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає у комплексному дослідженні правового статусу роботодавця в нових економічних умовах; визначенні поняття даного суб'єкта трудового права; виявленні особливостей в регулюванні діяльності керівника; розгляд роботодавця як сторони соціального партнерства  і розробка пропозицій  щодо вдосконалення законодавства України. Для реалізації мети дослідження ставилися  такі основні задачі:

- визначити поняття "суб'єкт трудового права", "роботодавець";

- розкрити зміст юридичних категорій, що характеризують правове становище роботодавця як суб'єкта трудового права;

- обгрунтувати відмінність трудової правосуб'єктності роботодавця від компетенції його органів;

- проаналізувати особливості правового регулювання діяльності керівника організації;

• визначити правовий статус арбітражного керуючого як специфічного суб'єкта трудового права;

- розкрити права та обов'язки роботодавця як учасника колективно-договірного процесу;

- визначити роль та функції об'єднань роботодавців у соціально-трудових відносинах;

- сформувати науково обґрунтовані пропозиції по вдосконаленню законодавства, що регулює комплекс відносин за участю роботодавця як суб'єкта трудового права.

         Об'єктом дослідження є правовий статус роботодавця як суб'єкта трудового права в сучасних умовах.

         Предметом дослідження є  індивідуальні трудові правовідносини та відносини у сфері соціального партнерства за участю роботодавця.