Актуальність теми. Швидка зміна характеру громадських відносин в українському суспільстві, непослідовність і недостатня ефективність реалізації положень Концепції адміністративної реформи, певні труднощі розв'язання питань удосконалення національної правової системи, зокрема щодо правового статусу, функцій і структури органів виконавчої влади, зумовлює необхідність здійснення подальших наукових досліджень.

Здійснювані державою та її органами великомасштабні комплексні заходи з протидії злочинності й іншим правопорушенням є ще недостатніми для ефективного впливу на зміцнення правопорядку в суспільстві. Закони, які приймаються, поки що не забезпечують вирішення сьогоденних потреб реґулювання та охорони суспільних відносин, забезпечення надійної громадської безпеки.

Очевидним є факт, що чинна структура системи органів внутрішніх справ недостатньою мірою вирішує проблеми впровадження нових принципів її діяльності. Пояснюється це, по-перше, надмірною централізацією системи органів внутрішніх справ. По-друге, діяльність органів внутрішніх справ ні організаційно, ні функціонально ще не перебудована відповідно до принципів правової держави. По-третє, незважаючи на прийняті закони, ще недостатньо чітко визначено адміністративно-правовий статус органів внутрішніх справ (міліції).

У суспільстві реалізація приписів нормативно-правових актів, виконання управлінських рішень безпосередньо здійснюються на місцевому рівні. Саме тому, на погляд автора, одним із перспективних шляхів поліпшення діяльності системи органів внутрішніх справ є оновлення статусу пiдроздiлiв мiлiцiї громадської безпеки, більш чітке визначення їх компетенції, форм і методів взаємодії з іншими правоохоронними органами та громадськістю.

Питання правового реґулювання організації та діяльності мiлiцiї громадської безпеки постійно досліджувалися вченими як України, так і інших країн. Зокрема, дисертантом вивчено й використано праці: В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, О.К. Безсмертного, К.С. Бєльського, Ю.П. Битяка, І.І. Веремеєнка, П.А. Вороб'я, І.П. Голоснiченка, С.Т. Гончарука, Є.В. Додiна, М.М. Дорогих, М.І. Єропкiна, А.П. Закалюка, Д.Д. Iльїна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, А.П. Клюшниченка, Л.М. Колодкiна, Ф.Є. Колонтаєвського, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, Я.Ю. Кондратьева, В.В. Копєйчикова, О.П. Коренєва, Ю.Ф. Кравченка, Є.Б. Кубка, В.В. Лазарева, О.І. Луньова, М.І. Мельника, Л.Л. Попова, А.О. Селіванова, В.Д. Сорокіна, В.Д. Сущенка, Ю.О. Тихомирова, А.П. Шергiна та ін.

Разом із тим, треба зазначити, що проблеми адміністративно-правового реґулювання діяльності міліції громадської безпеки у вітчизняній науці комплексно не досліджувались. А відсутність відповідної монографічної літератури свідчить як про складність цих питань, так і про недостатню увагу до них із боку вчених-правознавців. Беззаперечна наукова значущість теоретичного розроблення проблематики в цій сфері та її актуальність зумовлюють потребу в проведенні поглибленого дослідження цілісного механізму адміністративно-правового реґулювання діяльності міліції громадської безпеки.

Актуальність дисертаційної роботи зумовлюється також і тією обставиною, що в цей час здійснюються заходи з реформування окремих систем управління, модернізації державної служби та пошуку оптимальної структури органів внутрішніх справ України.

Дисертацію виконано з урахуванням сучасних розробок суспільних наук. Її нормативною базою стали чинні в Україні основоположні (основні) конституційні й адміністративно-правові акти. При підготуванні дисертації автором використано публікації з питань методики управління органами внутрішніх справ. Оскільки дослідження має комплексний характер, поряд із юридичною вивчалася політична та соціологічна література, публікації в пресі, статистичні матеріали й результати конкретних соціологічних досліджень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження перебуває в безпосередньому зв'язку з державними планами й програмами науково-дослідної роботи та відповідає планам наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України ("Пріоритетні напрями фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 років", затверджені наказом МВС України від 30 червня 2002 р. № 635), Національної академії внутрішніх справ України ("Основні напрями наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 1995-2000 роки") та Плану науково-дослідної роботи Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України (п. 4.37). Актуальність цього напряму досліджень обґрунтовано в Концепції адміністративної реформи в Україні (затвердженій указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810), у Концепції розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період до 2005 року (схваленій рішенням колеґії МВС України від 18 грудня 2000 р. № 9км/1) тощо.

Метою дисертаційного дослідження є вдосконалення правового реґулювання організації та діяльності пiдроздiлiв мiлiцiї громадської безпеки з забезпечення охорони громадського порядку й громадської безпеки шляхом внесення конкретних пропозицій і надання рекомендацій. Для досягнення цієї мети дисертантом вирішувалися такі завдання:

1) визначити місце мiлiцiї громадської безпеки в системі державної виконавчої влади та місцевого самоврядування;

2) дати оцінку соціальної ролі мiлiцiї громадської безпеки в Україні та проаналізувати правові норми, які закріплюють її адміністративно-правовий статус, завдання i функції;

3) здійснити аналіз обов'язків i прав мiлiцiї громадської безпеки з точки зору їх збалансованості й забезпечення конституційних принципів верховенства права та законності, захисту прав людини й громадянина;

4) узагальнити досвід місцевої (муніципальної) мiлiцiї (поліції) та розробити варіант проекту Положення про відділ (управління) мiлiцiї, який утримується за рахунок коштів відповідного органу місцевого самоврядування;

5) дослідити механізм адміністративно-правового реґулювання діяльності міліції громадської безпеки;

6) розкрити й співвіднести поняття громадського порядку, правопорядку, особистої та громадської безпеки як об'єктів правоохоронної діяльності міліції громадської безпеки;

7) розробити сучасну модель механізму адміністративно-правового реґулювання діяльності міліції громадської безпеки;

8) визначити роль адміністративно-правового статусу працівника міліції громадської безпеки у формуванні іміджу й авторитету органів внутрішніх справ;

9) внести пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правової бази організації та діяльності мiлiцiї громадської безпеки, реорганізації її структури й управління з урахуванням розвитку місцевого самоврядування в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у сфері організації та діяльності пiдроздiлiв мiлiцiї громадської безпеки.

Предмет дослідження становить сукупність нормативно-правових актів, інших складових механізму адміністративно-правового реґулювання, які визначають організаційно-правові засади діяльності пiдроздiлiв мiлiцiї громадської безпеки з урахуванням положень Концепції адміністративної реформи в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сучасні загальнонаукові методи та прийоми пізнання, наукові концепції державного управління, адміністративного права та процесу, соціології тощо. У роботі використано діалектичний, структурно-функціональний, системно-структурний, порівняльно-правовий, історичний та інші методи наукового пізнання, які дозволили врахувати всі взаємопов'язані питання, об'єктивно оцінити ефективність правоохоронної діяльності мiлiцiї громадської безпеки та реалізувати можливості порівняльно-правового, конкретно-соціологічного, історичного та логічного аналізів.

Діалектичний метод використано під час дослідження змісту складових механізму адміністративно-правового реґулювання діяльності міліції громадської безпеки (р. 2 п. 2.2). На підставі системно-структурного методу визначено місце міліції громадської безпеки в системі органів внутрішніх справ, а за допомогою структурно-функціонального методу з'ясовано компетенцію та особливості адміністративно-правового статусу її підрозділів (р. 1 п. 1.1, п. 1.2). Порівняльно-правовий метод дав можливість проаналізувати організацію діяльності місцевої (муніципальної) міліції (поліції), а історичний метод - уточнити особливості її функціонування в інших країнах (р. 1 п. 1.3). Соціологічні методи (спостереження, анкетування, iнтерв'ю-вання тощо) застосовано при збиранні й аналізі інформації, виробленні пропозицій щодо вдосконалення адміністративно-правового реґулювання діяльності міліції громадської безпеки.

Емпіричну базу дослідження склали опитування 829 практичних працівників міліції громадської безпеки, у тому числі анкетуванням (395) та інтерв'юванням (434) щодо проблемних питань удосконалення правового реґулювання діяльності її підрозділів. Крім того, дисертантом використовувалися інформаційні, статистичні й аналітичні матеріали МВС України щодо адміністративної діяльності міліції громадської безпеки.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше на рівні наукового розроблення комплексно вивчається проблема адміністративно-правового статусу міліції громадської безпеки. На підставі проведеного дослідження дисертантом сформульовано ряд понять, положень, пропозицій і висновків, які стосуються теоретичних, правових та організаційних питань удосконалення правового реґулювання діяльності міліції громадської безпеки як цілісної системи підрозділів у структурі органів внутрішніх справ з урахуванням специфіки реалізації повноважень місцевого самоврядування щодо зміцнення правопорядку. До основних із них можна віднести насамперед такі:

уперше:

- розроблено сучасну концепцію механізму правового реґулювання діяльності міліції громадської безпеки за умов спеціальних адміністративних режимів і визначено ґарантії його забезпечення;

- сформульовано поняття правопорядку як об'єкта правоохорони та визначено його вплив на дієвість механізму адміністративно-правового реґулювання діяльності міліції громадської безпеки;

- доведено залежність стану громадського та правового порядку від балансу інтересів держави й органів місцевого самоврядування в організації діяльності міліції громадської безпеки;

- розроблено варіант проекту Положення про управління (відділ) місцевої міліції в структурі органів внутрішніх справ України (на підставі аналізу організації діяльності місцевої (муніципальної) міліції (поліції) країн Європи та з урахуванням національних особливостей);

удосконалено:

- правове реґулювання діяльності міліції громадської безпеки шляхом внесення пропозицій щодо змін і доповнень чинного законодавства, подальшої систематизації та уніфікації відомчих нормативних актів;

- систему складових механізму правового реґулювання діяльності міліції громадської безпеки за умов функціонування адміністративно-правових режимів;

- адміністративно-правовий статус працівника міліції громадської безпеки як головного чинника у формуванні позитивного іміджу та підвищення авторитету органів внутрішніх справ;

набули подальшого розвитку: