Всього на сайті:

Дисертацій з права онлайн: 61

Підручників з права онлайн: 37

НПК кодексів України онлайн: 16

  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/lanosorg/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 307.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/lanosorg/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 307.
  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/lanosorg/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 410.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/lanosorg/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 410.
  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/lanosorg/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 344.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/lanosorg/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 344.

ВСТУП

Сторінки матеріалу:

Актуальність теми дослідження. В процесі реформування українського суспільства в умовах державної незалежності важливе місце посідає правова реформа, проведення якої є життєво необхідними внаслідок змін в економічному соціальному та політичному житті країни. Її прискорення стало надзвичайно актуальним після вступу України до Ради Європи в листопаді 1995 року, з яким пов´язано прийняття державою певних зобов´язань, у тому числі й у правовій сфері. Формування національної системи законодавства в умовах розбудови України, як незалежної держави спрямовано на забезпечення конституційних засад організації держави, принципу верховенства права, про який говорить ст. 8 Конституції України: "В Україні визнається і діє принцип верховенства права" [ 1 ], та втілення гуманістичних принципів побудови держави та права. Важлива роль у проведенні правової реформи поряд з іншими фундаментальними галузями правової науки належить адміністративному праву.

 Адміністративна реформа є невід´ємною складовою демократичних перетворень в країні. Її концепція затверджена Указом Президента України № 810 від 27.07. 1998 року. Зміст адміністративної реформи полягає, з одного боку, у комплексній перебудові  існуючої в Україні системи державного управління всіма сферами суспільного життя. З іншого - у розбудові деяких інститутів державного управління, яких Україна ще не створила як суверенна держава.

 Метою адміністративної реформи є поетапне  створення такої системи державного управління, що забезпечить становлення України як високо розвинутої, правової, цивілізованої європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури  та демократії, дозволить їй  стати впливовим чинником у світі та Європі. Її метою є також формування системи державного управління, яка стане  близькою до потреб і запитів людей, а головним пріоритетом її діяльності  буде служіння народові, національним інтересам. Ця система  державного управління буде підконтрольною народові, прозорою, побудованою на наукових принципах і ефективною.

 Ключове місце  у правовому забезпеченні адміністративної реформи посідає  адміністративне право. Ця фундаментальна галузь українського публічного права органічно пов´язана з виконавчою владою, являючи собою, з одного боку, її правові засади, а з іншого - важливий засіб, форму її здійснення. На сучасному  етапі розвитку нашого суспільства метою адміністративно-правового регулювання є встановлення і регламентація таких взаємовідносин громадян,  у яких кожній людині має  бути гарантовано реальне додержання і охорона у сфері виконавчої влади належних їй прав і свобод, а також ефективний захист цих прав і свобод у випадках їх порушення.

Слід також зазначити, що сучасний процес державотворення в Україні зумовлює живий інтерес до широкого кола питань, пов´язаних із здійсненням цілеспрямованої діяльності різних соціальних суб´єктів щодо зміцнення законності і правопорядку в країні, утвердження, забезпечення і охорони прав і свобод людини і громадянина, закріплених Конституцією України.

Особливої гостроти набула проблема боротьби з адміністративними проступками та іншими правопорушеннями, які створюють серйозну загрозу розбудові молодої незалежної держави. Деліктогенна ситуація залишається одним з найбільш небезпечних соціальних явищ, а заходи, що вживаються для її стабілізації з боку держави, бажаного результату поки що не дають. Це значною мірою пояснюється тим, що діяльність різних державних правоохоронних органів зосереджена переважно на виявленні та розкритті вже вчинених адміністративних проступків та інших правопорушень, тобто основні зусилля спрямовуються на боротьбу з наслідком, яким є проявлення адміністративної деліктності, а не з її причинами та умовами. Заходи ж намічені в багатьох державних програмах боротьби з правопорушеннями, злочинністю та окремими її проявами щодо їх профілактики правопорушень, виконуються не завжди і не належним чином.

Разом з тим давно відомо, що профілактика є найефективнішим і найгуманнішим способом боротьби з правопорушеннями, потребуючи в той же час комплексних зусиль як з боку суспільства і держави в цілому, так і окремих її структур.

Значний вклад в дослідження зазначених питань було здійснено в такій науці, як кримінологія (від лат. crimen - злочин та грец. λоуоδ - вчення) - " це наука про закономірності злочинності та її стримування. Вона вивчає злочинність як процес вчинення злочинів, причини злочинної поведінки та особу злочинця, вивчає заходи щодо попередження злочинів " [ 130, с. 5]. Однак, на думку дисертанта, кількість досліджень (як теоретичних, так і практичних) в сфері вивчення злочинів, їх причин та умов, заходів щодо їх попередження досить значна, проте такі дослідження в галузі адміністративного права, зокрема щодо вивчення поняття та сутності адміністративного проступку, причин та умов його вчинення, особи правопорушника, та дослідження заходів щодо профілактики адміністративних проступків належним чином не велися.

Враховуючи вищезазначене, можна висловити думку про необхідність, важливість, актуальність повернення саме до цієї проблеми. Безумовно, адміністративні делікти не мають великої громадської небезпеки для суспільства, але вони дезорганізовують діяльність органів державної влади і управління посягають на громадський порядок, власність права й свободи громадян. В окремих випадках вони переростають у злочини. Зокрема, це питання стосується значної кількості громадян, які вчинили адміністративні проступки. Адже тільки у 2001 році по Україні було складено біля 17.5 млн. протоколів про адміністративні правопорушення, це, не враховуючи велику  латентність адміністративних проступків

Тому з´ясування сутності такого виду адміністративного делікту, як адміністративний проступок, причин його вчинення та заходів щодо їх профілактики, - буде одним з перших кроків до якісної, всебічної адміністративно-правової реформи в державі, а глибоке дослідження зазначених проблем набуває особливого змісту та актуальності.

Зв´язок з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п. 4.9 Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр. (затверджені рішенням колегії МВС України № 4КМ/2 від 28 лютого 1995 року)) і Університету внутрішніх справ ( п. 4.9 Головних напрямків наукових досліджень Університету внутрішніх справ на 1996-2000 рр.). Це дослідження відповідає Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України № 1376 від 25 грудня 2000 року.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та узагальнень практики його застосування визначити сутність адміністративного проступку, його місце серед інших правопорушень, дослідити причини та умови, що сприяють вчиненню адміністративних проступків, поняття, змісту, організації основних форм, методів профілактики адміністративних проступків, а також шляхів її удосконалення.

Об´єктом дослідження є суспільні відносини, які складаються в сфері профілактики адміністративних проступків.

Предметом дослідження є  організація, основні напрямки, форми та методи профілактики адміністративних проступків уповноваженими суб´єктами профілактичної діяльності.

Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішуються наступні завдання:

  • Визначення сутності адміністративного проступку його місця серед інших правопорушень;
  • Дослідження системи та видів адміністративного проступку;
  • Аналіз складу адміністративного проступку, його структури та значення;
  • Дослідження розвитку вчення про причини та умови вчинення правопорушень;
  • Визначення системи та видів причин та умов вчинення адміністративного проступку;
  • Дослідження особи правопорушника та його протиправної поведінки;
  • Аналіз сутності та змісту профілактики адміністративних проступків;
  • Дослідження особливостей загальносоціальної та спеціальної профілактики адміністративних проступків;
  • Визначення основних напрямків вдосконалення профілактики адміністративних проступків.

Методи дослідження Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів та прийомів наукового пізнання. Для аналізу адміністративного проступку, як соціально-правового явища використовувалися методи аналізу та синтезу (підрозділ 1.1). Як загальнонауковий метод використовувався системний підхід для визначення проблемних питань щодо соціально-правової характеристики адміністративного проступку (підрозділ 1.1). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 1.3, 2.3, 3.1, 3.2). Методи класифікації та групування застосовувалися для виділення окремих видів адміністративних проступків (підрозділ 1.2). За допомогою історичного методу досліджено розвиток вчення про причини та умови вчинення правопорушень (підрозділ 2.1); за допомогою методів групування аналізу та синтезу, порівняльного методу визначені причини вчинення адміністративних проступків та умови, що їм сприяють (підрозділ 2.2). Вивчення особи, яка вчинила адміністративний проступок здійснене за допомогою системного методу, методів аналізу та синтезу (підрозділ 2.3). Статистичні методи були використані при дослідженні причин та умов вчинення адміністративних проступків, особи, яка їх вчинила при досліджені основних методів профілактики адміністративних проступків (підрозділи 2.2, 2.3, 3.2). Компаративний метод та метод документального аналізу використовувалися для вироблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства та діяльності уповноважених суб´єктів щодо профілактики адміністративних проступків (підрозділ 3.3, додатки).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці, розробки фахівців в галузі адміністративного права, кримінології, соціології, теорії управління -  Авер´янова В.Б., Андрєєвої О.Б., Антонян Ю.М., Бандурки О.М., Бахраха Д.М., Битяка Ю.П., Васильєва А.С., Герасименка Є.С., Голосніченка І.П., Додіна І В., Єропкіна М.І., Зелінського А.Ф., Зуй В.В., Ігошева К.Є., Калаянова Д.П., Ківалова С.В., Клюшніченка О.П., Колпакова В.К., Комзюка А.Т., Коренєва Д.П., Кудрявцева В.М., Лазарева Б.М., Лук´янця Д.М., Новикова В.В., Остапенка О.І., Павловського Р.С., Пєткова В.П., Попова Л.Л., Самощенка І.С., Скакун О.Ф, Тарасенка О.М., Тихомірова Ю.О., Філонова В.П., Юсупова В.А., та інших. Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, Закони України, акти президента та Кабінету Міністрів України, а також нормативно правові акти міністерств та відомств України, які регулюють питання профілактики адміністративних проступків. Емпіричну базу дослідження складають статистичні матеріали щодо профілактики адміністративних проступків різними уповноваженими суб´єктами, а також  статистичні дані щодо причин вчинення адміністративних проступків та умов, що їм сприяють.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших комплексних досліджень проблем сутності адміністративного проступку, причин їх вчинення та умов, які їм сприяють, а також основних організаційно-правових заходів їх профілактики. В межах здійсненого дослідження одержано такі результати, що мають наукову новизну: