Актуальність теми. Конституція України, закріплюючи за громадянами України широку систему прав і свобод, передбачає одночасно дієві способи їх забезпечення. У період будівництва правової соціальної держави та формування громадянського суспільства на перший план висувається проблема досягнення такого становища, коли права, свободи та законні інтереси людини і громадянина захищені найбільш повно. Адже реалізація прав та інтересів особи залежить, насамперед, від рівня їх забезпеченості, тобто створення таких умов і засобів, за яких сама можливість порушення прав була б зведена до мінімума, а у разі, коли таке порушення допущено, можна було б швидко і в повному обсязі ліквідувати чи мінімізувати його наслідки.

Основним гарантом закріплених за громадянами правових можливостей виступає держава Україна, яка вимагає неухильного дотримання законності, насамперед, від службових осіб державних установ та організацій.

Тенденція, що намітилася у нашій країні на створення законодавчих норм, спрямованих на посилення організованості і правопорядку, свідчить про новий етап розвитку законності в Україні, подальше зміцнення прав і свобод громадян.

Ось чому аналіз норм права, які регулююють відносини з відшкодування шкоди, виявлення основних тенденцій їхнього розвитку, розробка рекомендацій, спрямованих на їх удосконалення та практика їх застосування виступають як важливе й актуальне завдання науки цивільного права. Актуальність цієї проблематики обумовлена також новизною нормативного матеріалу, складністю суспільних відносин, що виникають при відновленні майнового стану потерпілого, особливою правовою і політичною значимістю питань захисту інтересів громадян.

Важливо відзначити, що до виходу Закону України від 1 грудня 1994 року "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" (далі - Закон України від 1 грудня 1994 року) існувало лише декілька монографічних досліджень цієї теми; вони були здійснені представниками науки кримінально-процесуального права, і цивільно-правові питання у них висувались на другорядні позиції або зовсім не розглядались. Ці питання досліджувались і представниками цивільно-правової науки, але в системі проблем деліктної відповідальності. Однак, новітнє законодавство ставить нові проблеми, що потребують вивчення і подальшої наукової розробки.

Метою даного дисертаційного дослідження є аналіз встановлення правової природи відносин по відшкодуванню шкоди, завданої незаконними діями службових осіб дізнання та досудового слідства в системі органів внутрішніх справ України (далі - ОВС України), та причин їх виникнення, а також обґрунтування ряду теоретичних висновків і практичних рекомендацій, спрямованих на подальше удосконалення цивільного законодавства і практики його застосування.

Для досягнення цієї мети ставились такі задачі: розглянути генезу становлення і розвитку інституту відшкодування, визначити його поняття, зміст і правові основи; встановити критерії відшкодування шкоди, завданої незаконними діями службових осіб дізнання і досудового слідства, та обґрунтувати цивільно-правовий характер даних правовідносин; проаналізувати юридичну природу такого відшкодування та виокремити його характерні ознаки; виділити особливості правовідносин по відшкодуванню шкоди, завданої незаконними діями службових осіб дізнання і досудового слідства; розкрити правову природу відшкодування шкоди, завданої незаконними діями службових осіб дізнання і досудового слідства; з'ясувати особливості правовідносин по відшкодуванню шкоди, завданої незаконними діями службових осіб дізнання і досудового слідства в системі ОВС України; надати рекомендації стосовно вдосконалення чинного законодавства, окреслити перспективи та основні напрями його розвитку.

Поряд з цим, в дослідженні розглядаються  деякі загальні проблеми цивільного права: поняття шкоди, її характер; співвідношення загальних і спеціальних норм, що регулюють правовідносини з відшкодування шкоди; значення вини як підстави відповідальності тощо.

Методологічну основу дисертаційного дослідження складають теорія пізнання, вчення про державу і право, Конституція України, а також найважливіші правові джерела. У ході написання роботи автором застосовувалися історичний, логічний аналіз, метод порівняльно-правового дослідження.

Діалектичний метод пізнання соціальних процесів дозволив виявити особливості правовідносин по відшкодуванню шкоди, завданої незаконними діями службових осіб дізнання і досудового слідства в системі ОВС України. Правовідносини розглянуті в дисертації з урахуванням їх історичного розвитку, що свідчить про використання історичного методу дослідження. Догматичний аналіз норм чинного законодавства сприяв виявленню в ньому прогалин та дозволив сформулювати пропозиції щодо вдосконалення правових норм у сфері відшкодування шкоди, завданої незаконними діями службових осіб дізнання і досудового слідства ОВС України. Разом із загальнонауковими методами дослідження, такими як аналіз і синтез, використано й спеціальні методи правового аналізу (порівняльно-правовий), безпосередні методи наукового пізнання (вивчення нормативно-правових актів, документів, статистичних даних).

Теоретичною основою дослідження стали праці учених-правознавців: М.М.Агаркова, С.С.Алексеєва, Б.Т.Безлепкіна, І.А.Бірюкова, Г.М.Бєлякової, Д.В.Бобрової, О.В.Дзери, Т.Н.Добровольської, Г.В.Єрьоменко, Т.І.Ілларіонової, Ю.М.Козлова, О.О.Красавчикова, В.В.Лазарєва, М.С.Малеіна, М.Ф.Маслова, Г.К.Матвеєва, Ю.Г.Матвеєва, Н.І.Мірошникової, В.Т.Нора, О.А.Підопригори, Л.А.Прокудіної, І.Б.Протаса, А.М.Савицької, В.Т.Смирнова, А.О.Собчака, Р.О.Стефанчука, В.О.Тархова, Р.О.Халфіної, Є.О.Харитонова, Я.М.Шевченко, С.І.Шимон та ін.

Більшість робіт вказаних авторів присвячені дослідженню загальних питань цивільно-правового регулювання відносин по відшкодуванню шкоди, у тому числі відшкодуванню шкоди, завданої незаконними діями працівників правоохоронних органів. Однак, питання відшкодування шкоди, завданої незаконними діями службових осіб дізнання і досудового слідства в системі ОВС України, залишається поза увагою науковців. Дискусійною є насьогодні значна кількість теоретичних та практичних питань цього правового інституту.

Наведені обставини не лише обумовили вибір даної теми дослідження, але й свідчать про її актуальність як для виконання безпосереднього дослідження в даній сфері, так і для становлення і розвитку деліктних зобов'язань, що виникають з відшкодування шкоди, завданої незаконними діями службових осіб дізнання і досудового слідства в системі ОВС України.

 Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що це одне з перших в українській юридичній науці, в сучасних умовах, комплексне дослідження цивільно-правового інституту відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями службових осіб дізнання та досудового слідства в системі ОВС України.

Проведені дисертантом дослідження дали можливість обґрунтувати і вперше винести на захист такі основні положення:

1. Додатково доведено концепцію науковців про те, що відносини по відшкодуванню шкоди, завданої громадянину службовими особами дізнання і досудового слідства в системі ОВС України, є цивільно-правовими, а не кримінально-процесуальними. Оскільки лише на вимогу потерпілого органи дізнання та досудового слідства зобов'язані вжити заходів щодо відновлення його доброго імені, щодо захисту його честі і гідності, а також визначити розмір завданої йому шкоди, така ініціатива суб'єктів свідчить про виникнення цивільно-правових відносин, які регулюються нормами Закону України від 1 грудня 1994 року.

2. Вперше запропоновано на законодавчому рівні визначити поняття "характер шкоди", доводиться необхідність такого визначення з метою максимального практичного застосування.

3. Вноситься пропозиція про необхідність врегулювання у Законі від 1 грудня 1994 року відшкодування "упущеної вигоди", доводиться необхідність такого врегулювання через призму дослідження судової практики.

4. Автором вперше запропоновано доповнити норми Закону України від 1 грудня 1994 року положеннями щодо розширення переліку випадків, коли у громадянина виникає право на відшкодування шкоди при розслідуванні кримінальної справи та її розгляді в суді (ушкодження майна при незаконному обшуку; неправильна виписка повістки про виклик до органів дізнання чи досудового слідства, що призвело до витрат на поїздку тощо).

5. Пропонується надати право на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями службових осіб правоохоронних органів, у разі смерті громадянина особам, що проживали з ним однією сім'єю (подружжя, яке перебувало у фактичному шлюбі), за умови проживання з ним (нею) їхньої дитини віком до 3-х років, а якщо дитина має вади фізичного та психічного розвитку,  - до досягнення нею 6 років.

6. В результаті аналізу правовідносин, що виникають при розгляді судами справ про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями службових осіб дізнання і досудового слідства в системі ОВС України, зроблено висновок про необхідність законодавчого врегулювання мінімальної та максимальної меж відшкодування моральної шкоди.

7. Запропоновано доповнити норми Закону України від 1 грудня 1994 року положеннями, в яких надати право громадянину у разі завдання йому шкоди службовими особами правоохоронних органів звертатись з позовом до суду у разі незгоди з постановою про відшкодування завданої йому шкоди.

8. Наведено додаткові аргументи щодо права потерпілого на відшкодування шкоди незалежно від вини службових осіб, протиправними діями яких її завдано.

У роботі містяться і деякі інші теоретичні положення, а також рекомендації, спрямовані на удосконалення чинного законодавства та практики його застосування.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані автором висновки і пропозиції можуть бути використані у процесі подальшого вдосконалення діючого цивільного законодавства, спрямованого на поліпшення діяльності органів внутрішніх справ по дотриманню законності при здійсненні дізнання та досудового слідства, та при розробці нових нормативних актів з питань відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання та досудового слідства. Положення дисертації можуть бути використані при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників з цивільного права, а також слугувати теоретичними джерелами вивчення програмних цивільно-правових питань.

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана на кафедрі цивільного права Національної Академії внутрішніх справ України. Кафедрою проведене обговорення роботи, здійснене її рецензування. Основні положення дисертаційного дослідження викладені в опублікованих роботах, а також у наукових повідомленнях, зроблених на двох науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції "Організаційно-правові питання реформування досудового слідства в Україні (грудень 2002 р., м. Донецьк); науковій конференції молодих учених "Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті" (грудень 2002 р., м. Харків).

Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано чотири статті у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, та тези двох доповідей на конференціях.