Д. Патерсона лише за те, що він одержав без оплати п'ять квитків на бейсбол у керівництва команди. У Великій Британії при призначені на високу посаду кожен претендент зобов'язаний представити повний список своїх фінансових інтересів, при цьому вказати компанії, де розміщені інвестиції, яка власність йому належить тощо. Такі ж дані щодо дружини і дорослих дітей. Після детальної перевірки претендента запрошують до спеціального комітету, де йому можуть порадити відмовитися від співпраці з тією чи тією компанією, запропонувати перекласти заощадження до інших фондів чи банків. Такі "поради" обов'язкові для виконання. Для високих чиновників розроблений та затверджений спеціальний статут, де детально описані не лише фінансові та бізнес-обов'язки, а й принципи поведінки, ставлення до роботи тощо. Порушення статуту призводить не лише до негайного звільнення, а й до втрати державної пенсії та пільг [10].
У сучасній Франції прокуратура також почала перевірку фінансових операцій вищих чиновників, у тому числі міністра фінансів, який не задекларував свій рахунок у Швейцарському банку [11]. Чому не запозичити цей досвід нам - українцям?!
Щоб змінити ситуацію в Україні на краще треба також значно посилити роль громадськості, оскільки окремому громадянину важко протистояти цьому злу, яким би свідомим він не був. Вже не один рік точиться дискусія навколо необхідності розробки і прийняття закону України "Про громадський контроль". Необхідність його очевидна, особливо у напрямі посилення протидії корупції. Він не лише підняв би роль громадськості, давши їй в руки необхідні важелі, а й активізував роботу державних структур, особливо правоохоронних органів, допоміг їм очиститися від людей, які прийшли не служити вітчизні, а вирішувати свої особисті питання.
Ще один важливий антикорупцій- ний важіль - це реформування підходів до регулювання основних сфер суспільного життя. В Україні розпочата адміністративна реформа і як проект - правильно. Створено проектну структуру, комітет, потім центр з імплементації, але вже на наступному етапі стався збій: робочі групи очолили керівники міністерств, які мають реформуватися. Проте світовий досвід свідчить, що влада сама себе не може реформувати. Це абсолютно глухий кут, оскільки бюрократія завжди знаходила спосіб провести реформи так, щоб її інтереси не постраждали. Відомий український економіст
О. Пасхавер зазначає, що будь-яку реформу, чи то пенсійну, чи то реформу ЖЕКів, має здійснювати не міністерство, яке реформується, а спеціальне агентство з реформи, яке очолює політик. У жодному разі вирішальне слово в агентстві не можуть мати керівники міністерств, які реформуються [12].
Які, на нашу думку, основні напрями такої реформи? Це передусім заходи щодо позбавлення держави непритаманних їй видів діяльності, відмови від того, що значно краще можуть виконувати приватні структури. Це допуск приватної ініціативи до вирішення багатьох питань життєдіяльності суспільства. А поки що держава ув'язнена у щоденному втручанні у приватне життя, в рутині необхідності реагувати на кожний окремий "чих", що через свою масовість не дає їй змоги зосередитися на стратегічних питаннях розвитку суспільства. Серед функцій, від виконання яких держава може звільнитися, слід назвати передусім управління сферами культури, освіти, охорони здоров'я і навіть ЖЕКів, залишивши за собою лише встановлення регулятивних засад та контроль за їх діяльністю. У США навіть тюрми передані у приватні руки і від цього суспільство нічого не втратило.
Ще один стратегічний напрям - це прискорене формування середнього класу. Сьогодні частка населення, яку соціологи відносять до середнього класу в структурі суспільства, становить лише 24,6 %, тоді як у Данії - 44,5 %, Німеччині - 85,1 %, Франції - 85,8 %. Як це пов'язано з корупцією, правопорядком загалом? У розвинутих країнах для середнього класу важливі такі атрибути державності, як чесні вибори, справедливий суд, прозора конкуренція. Саме цей прошарок суспільства готовий активно захищати вказані цінності, все здобуте чесною працею, свою гідність, громадянські права і свободи. В таких умовах корупції все важче шукати свою нішу у структурі влади і суспільства, оскільки середній клас становить більшість населення країни, контролює владу, виступає як стабілізатор і носій його цінностей [13].
І нарешті ключове питання для реальної протидії корупції - це розмежування бізнесу і влади. В чому небезпека такого зрощування? Найпростіша і найзрозуміліша відповідь на це запитання - це коли бізнесмен, потрапляючи у структури влади, продовжує займатися бізнесом, використовуючи важелі влади у своїх особистих або корпоративних інтересах. Це стосується і тих, хто формально передав свій бізнес родичам, а фактично продовжує ним займатися, при цьому використовуючи свої адміністративні важелі. Розповсюджена і така форма зрощування влади і бізнесу, за якої чиновник, навіть не маючи свого особистого бізнесу, "кришує" злочинний бізнес інших суб'єктів, одержуючи за це певну плату. Йому, на жаль, не соромно за державу, як відомому герою кінофільму "Біле сонце пустелі". Ця "хвороба" стала особливо небезпечною саме зараз, у період трансформації суспільства, при зміні форм власності, переході від планової до ринкової економіки. Крім того, з'явилися умови для безпосереднього або лобістського тиску бізнесу на апарат чиновників з метою правового оформлення таких переходів через механізм приватизації, участі чиновників у легальному чи нелегальному розподілі державної чи комунальної власності, у створенні нових ринкових структур тощо [14; 15].
Тим часом Закон України "Про статус народного депутата" забороняє депутату займатися бізнесом, а Закон України "Про засади запобігання та протидії корупції" кваліфікує таку поведінку як корупцію, з відповідними наслідками. Проте це не означає, що багаті люди не можуть бути при владі. У розвинутих країнах у випадках переходу бізнесмена до державної служби, управління його активами передається не члену сім'ї, а незалежному органу. Напевно, так слід зробити і в нашій державі. Залишати і надалі це питання не вирішеним означатиме, що влада і бізнес будуть продовжувати зрощуватися, а це загрожує ще більшим поширенням корупції. Нинішня практика формальної передачі управління бізнесом члену сім'ї нічого не змінює, оскільки чиновник продовжує управляти ним. Це лише "криша" для використання свого службового становища у бізнесових відносинах.
Не менш актуальна проблема - обмеження масштабів тіньової економіки, яка без прикриття чиновників не може функціонувати у таких розмірах - до 50 % [16]! Є декілька чинників того, що майже половина економіки України функціонує в тіні, приховується від держави. Перша - це безгосподарність самої держави. За даними Фонду державного майна України, через 15 років після проголошення незалежності, держава не мала навіть повного обліку підприємств, які їй належали, не говорячи вже про управління ними й одержання прибутку. Друга причина - у тінь економіку штовхає відсутність комфортних умов для бізнесу, а саме: високі податки, тиск чиновницького апарату та кримі- налітету, відсутність свободи бізнесу та конкурентного середовища. І третя причина - максимально високий рівень корумпованості контролюючих органів, які своїм тиском, безперервними перевірками штовхають бізнес ховатися від держави, а правоохоронці за хабарі "кришують" його. Спеціалісти стверджують, що навіть для бухгалтера середньої кваліфікації при бажанні не становить жодної проблеми виявити "тіньові" фінансові операції, але в житті перемагає корупція. Аналіз кримінальних справ відносно податківців переконує, що більшість з них пов'язана саме з укриттям виявлених зловживань. У європейських країнах зовсім інша реакція на зловживання у бізнесі. Як стверджують німці, у них на батьківщині податкові органи одного дня можуть прийти і запитати у бізнесмена, чому він працює без прибутку, це що - таке хобі? І закрити фірму.
Прем'єр-міністр України М. Азаров на прес-конференції у листопаді 2011 р. зазначив, що за 10 місяців 2011 р. надходження до пенсійного фонду становили 102 млрд грн. При цьому бюджетна сфера (тобто держава) внесла 50,5 млрд грн, а бізнес - 51 млрд. Це при тому, що частка держави у ВВП становить усього 14 %, а приватного бізнесу - 86 %! Це означає, що значна частина бізнесу функціонує в "тіні" і не сплачує податки. За оцінками Федерації роботодавців України, у "тіні", тобто одержують зарплату в конвертах, з якої не нараховуються податки, працюють близько 5 млн громадян! А сума доходів, які приховуються таким чином від оподаткування, мінімум у 4 рази перевищує сьогоднішній дефіцит пенсійного фонду [17, 7].
У тінь економіку України штовхає і відсутність свободи бізнесу як необхідної умови його розвитку. Як зазначає президент Американо-української ділової ради В. Морган: "Україна все ще лише частково відкрита для бізнесу. Для досягнення дійсно стабільного розвитку необхідно стати країною, відкритою для бізнесу повністю. Майже всі рейтингові агентства світу ставлять Україну в число останніх 20 % країн, коли мова заходить про свободу бізнесу, простоту його ведення, раціональну нормативно-правову базу, однакові для всіх умови його ведення тощо. Поки це не відбудеться - економіка України буде розвиватися повільно і хворобливо" [18]. За індексом економічної свободи (дослідження центру Heritage Foundation), Україна посідає 164 місце зі 183 країн світу! За рейтингом Всесвітнього економічного форуму, Україна з глобальної конкурентоспроможності посідає 83 місце зі 142 країн. А щодо легкості ведення бізнесу опинилася аж на 152 місці зі 182 країн [18]! Тому владі недостатньо вирішувати проблеми однієї, двох чи трьох компаній, притягуючи їх керівників до відповідальності, необхідно змінити всю систему функціонування бізнесу.
Також потребує суттєвого удосконалення законодавче забезпечення антикорупційної діяльності. Закон України "Про засади запобігання та протидії корупції" - це лише перший крок у цьому напрямку. Серйозного доопрацювання потребують багато інших законів України, зокрема: "Про державну службу", "Про статус народних депутатів", "Про місцеве самоврядування", "Про місцеві державні адміністрації" та ін. На нашу думку, терміново треба повернутися до раніше скасованого Закону України "Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень". Така відповідальність юридичних осіб - обов'язкова вимога Конвенції організації об'єднаних націй проти корупції, яку Україна ратифікувала. Такі ж рекомендації містяться у Конвенції Ради Європи про корупцію у контексті кримінального права, яка передбачає відповідальність юридичних осіб за дачу хабара, посередництво та відмивання грошей, вчинених в особистих інтересах будь-якою особою, яка діяла як приватна особа, чи як представник тієї чи тієї юридичної особи або обіймає керівну посаду у цієї юридичної особи. Ця норма є однією з обов'язкових рекомендацій об'єднання GRECO (група держав проти корупції) Ради Європи і діє у більшості розвинених країн. Нагадаємо про нещодавній скандал у США навколо керівників компанії "Мерседес", яких викрито у наданні "відкатів" посадовим особам у різних країнах світу за поставку автомобілів до цих країн. У результаті цього матеріальну відповідальність понесли не лише керівники, а й компанія загалом, заплативши штраф у розмірі понад 100 млн доларів [19].