Конституцією України гарантується право громадянам України на індивідуальні чи колективні звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст. 40).

У той же час ст. 8 гарантує право людини і громадянина на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України, нормами якої передбачено дві форми прийняття та розгляду звернень громадян: несудову і судову.

Кожна з форм має як загальну норму, якою є Конституція України, так і нормативні акти, притаманні тільки відповідній формі.

Так, порядок прийняття та розгляду несудових звернень, а це в основному пропозиції, заяви та скарги на роботу суду, регулюються Законом України "Про звернення громадян"[63], Указом Президента України "Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення" від 19.03.1997 р. № 241/97[64], Указом Президента України "Про до- 
даткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення" від 13.08.2002 р. № 700/2002[65], Законами України "Про статус народного депутата України"[66], "Про статус депутатів місцевих рад"[67] у частині розгляду депутатських звернень і запитів.

Порядок прийняття та розгляду судових звернень громадян регулюється процесуальними кодексами. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни мають право звернутися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та їхніх посадових осіб відповідно до функціональних обов'язків із: 
1) зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їхньої статутної діяльності; 2) заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів; 3) скаргою про порушення цих прав та інтересів. Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються поради, рекомендації щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також думки стосовно врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного й громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією України та чинним законодавством їхніх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їхньої діяльності.

Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за собою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Статтею 5 Закону України "Про звернення громадян" установлено вимоги щодо складання звернень громадян незалежно від їхньої форми. Письмові звернення громадян мають містити: прізвище, ім'я, по батькові; місце проживання; суть порушеного питання (прохання чи вимоги); підпис заявника (заявників); дату.

Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі до журналу, де фіксується його зміст) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства (тобто у представника є довіреність). Звернення може бути як індивідуальним, так і колективним.

Письмові звернення, що не містять даних про прізвище, ім'я, по батькові й місце проживання автора, а також подані в інтересах інших осіб за відсутності відповідних повноважень, що підлягають оформленню у встановленому законом порядку, відповідно до ст. 5 Закону України "Про звернення громадян" розгляду не підлягають та повертаються за рішенням керівника заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніше як через 10 днів від дня його надходження.

Забороняється відмовляти у прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Громадяни мають право подавати звернення українською чи іншою мовою, прийнятною для сторін. Рішення щодо звернень громадян та відповіді на них оформлюються за вимогами законодавства про мови. Такі рішення та відповіді можуть бути викладені в перекладі мовою спілкування заявника.

Не допускається розголошення одержаних зі звернень відомостей про особисте життя громадян без їх згоди чи відомостей, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом, та іншої інформації, якщо це ущемлює права і законні інтереси громадян. Не допускається з'ясу-вання даних про особу громадянина, які не стосуються звернення. На прохання громадянина, висловлене в усній формі або зазначене в тексті звернення, не підлягає розголошенню його прізвище, місце проживання та роботи. Ця заборона не поширюється на випадки повідомлення інформації, що міститься у зверненні, особам, які мають відношення до вирішення справи.

Законом України "Про статус народних депутатів" передбачені також депутатські звернення та депутатський запит.

Депутатське звернення - викладена у письмовій формі пропозиція народного депутата до посадових осіб державних органів, керівників підприємств, установ, організацій здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення, викласти позицію із питань, віднесених до їхньої компетенції.

Депутатський запит - це вимога народного депутата, народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь із питань, віднесених до їхньої компетенції.

Звернення, крім тих, що підлягають розгляду, установленому кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним законодавством, підлягають розгляду в місячний термін, а ті, що не потребують додаткового вивчення і перевірки, - не пізніше 15 днів з дня надходження. Якщо у місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник суду або його заступник установлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. Однак загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів. При цьому термін розгляду пропозицій, заяв і скарг встановлюється з дня, наступного за днем, з якого починається термін (таким днем є день надходження та реєстрації їх у суді), по день відправлення заявнику відповіді на його звернення. Якщо останній день терміну розгляду звернення випадає на вихідний або святковий неробочий день, то останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день.

Не підлягають розгляду:

• повторні звернення від того ж громадянина одним і тим самим органом з того самого питання, якщо перше звернення розглянуте по суті;

• у випадку, якщо звернення не має необхідних даних для ухвалення обґрунтованого рішення. Таке звернення у п'ятиденний термін повертається з відповідними роз'ясненнями заявнику;

• звернення, термін розгляду яких передбачено ст. 17 Закону України "Про звернення громадян";

• звернення осіб, визнаних судом недієздатними;

• звернення, що надійшло поштою, в якому поставлено питання, що не належить до компетенції місцевого суду. В термін, що не перевищує 5 днів, його пересилають відповідному органу, про що сповіщається громадянину, який подав заяву, або ж повертають заявнику з пропозицією звертатися по допомогу до юридичної консультації.

Депутатське звернення обов'язкове для розгляду не пізніше 10 днів з моменту одержання. У разі неможливості розгляду звернення народного депутата у визначений строк його повідомляють про це офіційним листом з викладенням причин продовження строку розгляду. Строк розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження, не може перевищувати 30 днів з моменту його одержання.

Депутатський запит має бути розглянутий не пізніше як у 15-денний термін з дня його отримання або в інший термін, установлений Верховною Радою України. Якщо запит із об'єктивних причин не може бути розглянутий у встановлений термін, голова суду зобов'язаний письмово повідомити про це Голову Верховної Ради України та народного депутата, що вніс запит, і запропонувати інший термін, який не повинен перевищувати одного місяця після отримання запиту.

У разі отримання звернення з найменуванням "депутатський запит", що фактично є депутатським зверненням, необхідно розглядати його як звернення в терміни, передбачені для депутатського звернення, про що повідомити 
депутата.

Рішенням Конституційного Суду України від 19.05.1999 р. дано офіційне тлумачення ст. 86 Конституції України та ст. 12, 19 Закону України "Про статус народного депутата України", а також встановленого ст. 86 Конституції України права народного депутата України на запит, яке є обмеженим і не поширюється на питання, пов'язані зі здійсненням правосуддя у конкретних справах. Звернення народного депутата України як члена парламенту з вимогою чи пропозицією до судів, голів судів або безпосередньо до суддів саме з питань здійснення правосуддя у тих чи інших конкретних справах неприпустиме[68]*.

Отже, згідно з цим рішенням народний депутат України не має права звертатися з вимогами чи пропозиціями до судів, голів судів та до суддів стосовно конкретних судових справ. Такі звернення мають бути повернені з відповідним роз'ясненням щодо ст. 129 Конституції України, ст. 12 Закону України "Про статус суддів" та рішення Конституційного Суду України з цього питання.

Традиційно (ще з радянських часів) судді, крім відправлення правосуддя, здійснювали прийом громадян. Обґрунтовувалося це високою метою забезпечення всебічної турботи і уваги до громадян з боку працівників суду. Донедавна у більшості судів України судді вели прийом громадян, під час якого фактично виконували роль адвоката і консультували громадян щодо складання позовних заяв, часто висловлюючи думки про перспективи справи. Це, безперечно, давало підстави для сумнівів у неупередженості судді. Досвід європейських країн свідчить, що у більшості з них судді не ведуть такого прийому, що дозволяє їм зосередитися власне на відправленні правосуддя.