Аналіз судової практики судів цивільної, господарської та ад мі ністративної юрисдикції свідчить про значну кількість судових справ за участю іноземних осіб. Так, за їх участю в порядку цивільного судочинства розглядаються спори у сфері шлюбно-сімейних правовідносин (розірвання шлюбу, поділ спільного майна подружжя, визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів, встановлення факту проживання осіб однією сім'єю та ін.), спадкових правовідносин (визнання права власності, стягнення боргу тощо), трудових правовідносин (зокрема стягнення заборгованості з заробітної плати, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу), житлових правовідносин (наприклад, скасування охоронного свідоцтва (броні)). Розглядаються судами також справи за участю іноземних осіб, що випливають з правочинів (зокрема визнання договору, довіреності недійсними), права інтелектуальної власності (наприклад, про захист авторських прав та відшкодування моральної шкоди), деліктів (відшкодування шкоди, завданої злочином, каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, тощо). Крім того, у порядку окремого провадження може бути встановлено, серед іншого, факт постійного проживання іноземця чи особи без громадянства в Україні.
Господарськими судами найчастіше розглядаються спори за участю іноземних осіб, які випливають із зовнішньоекономічних контрактів (стягнення грошових коштів за договором, визнання договору чи його частини недійсними, розірвання договору тощо), у сфері права інтелектуальної власності (захист авторських прав, визнання недійсною в Україні міжнародної реєстрації торговельної марки та ін.), про банкрутство тощо.
© Н. Чучкова, 2014 310  Адміністративним судам підвідомчі публічно-правові спори за участю іноземних осіб і суб'єктів владних повноважень щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового захисту (зокрема з приводу скасування рішень уповноважених суб'єктів владних повноважень про відмову в наданні статусу біженця чи втрату статусу біженця), щодо добровільного або примусового повернення, примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України (оскарження рішень про визнання нелегальним мігрантом, видворення за межі України, заборону в'їзду в Україну або про відмову в перетині державного кордону України тощо) та щодо їх перебування в Україні (наприклад, оскарження рішення про відмову у видачі посвідки на постійне проживання). Також до компетенції адміністративних судів належать спори за позовами компетентних суб'єктів владних повноважень про затримання, примусове утримання в пункті тимчасового перебування іноземців або осіб без громадянства.
Розгляд справ за участю іноземних осіб має свою специфіку, що пов'язано з особливостями їх правового статусу, наявністю додаткових джерел правового регулювання (відповідних дво- і багатосторонніх міжнародних актів), спеціальних правил міжнародної підсудності, ускладненою процедурою вручення процесуальних документів за кордоном та витребування доказів з-за кордону тощо.
Тому судові справи за участю іноземних осіб становлять окрему групу судових справ, а участь таких осіб у цивільному, господарському та адміністративному процесах України є самостійним предметом наукового дослідження.
Аналіз юридичної літератури (зокрема наукових праць В. Беляневича,
С. Бичкової, В. Бігуна, Н. Голубєвої, Р. Еннана, О. Кармази, В. Коцюби, В. Кравчука, Л. Логуш, В. Комарова,
В. Матвійчука, Ю. Притики, М. Смо- ковича, В. Тертишнікова, Г. Цірата, Ю. Черняк, С. Фурси, М. Штефана та ін.) свідчить, що питання правового регулювання участі іноземних осіб у цивільному, господарському та адміністративному процесах України висвітлювалися здебільшого шляхом коментування відповідних статей процесуальних кодексів чи шляхом розміщення у підручниках та навчальних посібниках коротких параграфів з зазначеної теми. Однак вчені майже не проводили порівняльного аналізу правового регулювання участі іноземних осіб у цивільному, господарському та адміністративному процесах України.
Зазначене зумовлює актуальність обраної теми дослідження, метою якого є здійснення порівняльного аналізу правових норм Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), Господарського про цесуального кодексу України (далі - ГПК України) та Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в аспекті участі іноземних осіб у відповідних судових процесах.
Процесуальні аспекти участі іноземних осіб у судах цивільної, господарської та адміністративної юрисдикції в Україні в цілому врегульовано відповідними процесуальними кодексами на належному рівні.
Так, питанню участі іноземних осіб у цивільному процесі України присвячено, окрім загальних правових норм ЦПК України, спеціальний розділ 10 "Провадження у справах за участю іноземних осіб" (статті 410-419). У статті 410 ЦПК України окреслено коло суб'єктів права на звернення до суду за захистом (такими суб'єктами є іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи), міжнародні організації). У цій статті також закріплено основний принцип цивільного процесуального статусу іноземних осіб - принцип поширення на них національного правового режиму, який передбачає, що іноземні особи користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни та юридичні особи держави перебування, за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Стаття 414 ЦПК України передбачає відсильну норму щодо підсудності цивільних справ за участю іноземних осіб (підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України). Наступні норми ЦПК України (статті 415-419) регулюють питання надання міжнародної правової допомоги, тобто допомоги, яка надається судами та установами юстиції однієї держави судам та установам юстиції іншої держави у зв'язку з розглядом судових справ.
ГПК України також містить окремий розділ 15 "Провадження у справах за участю іноземних суб'єктів господарювання" (статті 123-129), в якому, подібно до ЦПК України, закріплено принцип поширення на іноземних суб'єктів господарювання національного правового режиму (ст. 123), міститься відсильна норма щодо підсудності справ господарським судам України (ст. 124) та встановлено загальні правила надання міжнародної правової допомоги (статті 125-129).
У КАС України не передбачено окремого розділу щодо особливостей провадження в адміністративних справах за участю іноземних осіб. Процесуальні питання такої участі врегульовані в межах загальних правових норм КАС України. Так, право іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб на звернення до суду за захистом та принцип поширення на зазначених осіб національного правого режиму закріплено у ст. 6 КАС України "Право на судовий захист", а надання міжнародної правової допомоги врегульовано ч. 6 ст. 115 та статтями І151-1155 КАС України. Цей Кодекс також містить правові норми щодо адміністративної процесуальної правоздатності іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб (ч. 1 ст. 48 КАС України), щодо можливості іноземних осіб бути позивачами (ч. 2 ст. 50 КАС України) і відповідачами (ч. 4 ст. 50 КАС України) та щодо особливостей провадження у справах за адміністративними позовами суб'єктів владних повноважень з приводу видворення іноземців та осіб без громадянства (ст. 1835 КАС України).
Проведений аналіз правових норм ЦПК України, ГПК України та кАс України в аспекті участі іноземних осіб у цивільному, господарському та адміністративному процесах України дозволив виявити низку спільних та відмінних ознак у правовому регулюванні зазначеної категорії справ.
Спільним для всіх кодексів є закріплення права іноземних осіб на звернення до суду за захистом та на судовий захист, поширення на таких осіб національного правового режиму і наявність інституту судових доручень про надання міжнародної правової допомоги.
Відмінним для цих нормативно- правових актів на підставі правил підвідомчості є коло суб'єктів, які наділені правом на звернення до суду за захистом: в порядку цивільного судочинства до загальних судів вправі звертатися іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи), міжнародні організації; в порядку господарського судочинства - іноземні суб'єкти господарювання; в порядку адміністративного судочинства - іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи.
Крім цього, суттєва відмінність КАС України від ЦПК України та ГПК України полягає у відсутності окремого розділу щодо особливостей провадження в адміністративних справах за участю іноземних осіб. На нашу думку, виокремлення такого розділу в КАС України є доцільним, зважаючи на наявні особливості участі іноземних осіб у судовому процесі.
Також КАС України не містить окремих правових норм щодо підсудності адміністративних справ за участю іноземних осіб, однак аналіз статей 18-21, 1835 цього Кодексу дає змогу виокремити декілька спеціальних правил визначення територіальної підсудності відповідних справ.
По-перше, у разі звернення іноземної особи, яка проживає (знаходиться, перебуває) за кордоном, до суду з адміністративним позовом про оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної іноземної особи, така справа розглядається за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень у суді України. Тобто іноземна особа позбавлена передбаченого ч. 2 ст. 19 КАС України права вибору місця розгляду відповідної справи між власним місцем проживання та місцем знаходження відповідача.
По-друге, ст. 1835 КАС України виключає можливість застосування встановленого ч. 1 ст. 19 КАС України загального правила визначення підсудності за місцезнаходження відповідача щодо позовів з приводу видворення іноземців та осіб без громадянства. Ця стаття передбачає, що розгляд таких справ здійснюється за місцезнаходженням позивача (компетентного суб'єкта владних повноважень).
Зазначене свідчить про відсутність у іноземних осіб права оскаржувати правові акти, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень у судах іноземних держав, а також про виключну підсудність справ за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень з приводу видворення іноземця чи особи без громадянства судам України. У такий спосіб КАС України виключає можливість виникнення колізійних питань щодо підсудності адміністративних справ за участю іноземних осіб. Водночас для цивільних і господарських справ питання міжнародної підсудності є одним з основних процесуальних питань, що вирішується судом під час розгляду справи за участю іноземних осіб.
Цікавою є правова норма КАС України щодо обов'язку суду забезпечити іноземну особу, яка не володіє державною мовою України, перекладачем, у разі, якщо така особа внаслідок неспроможності оплатити послуги перекладача буде позбавлена судового захисту (ч. 2 ст. 68 КАС України). У випадку залучення перекладача за ініціативою суду відповідні витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України.
На відміну від КАС України, ЦПК України та ГПК України не передбачають обов'язку суду забезпечити іноземну особу перекладачем. У цьому аспекті КАС України встановлює вищий ступінь захисту прав, свобод та інтересів іноземних осіб, що виправдано з огляду на публічно-правовий характер спорів і вищий ступінь ризику необґрунтовано порушити права, свободи та інтереси іноземних осіб, наприклад, тих осіб, які з поважних причин (війна, стихійне лихо, репресії та ін.) нелегально перетнули кордон України та потребують правового захисту з боку органів державної влади України.