1. Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

2.  Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб´єктом підприємницької діяльності.

3.  Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа — суб´єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Цивільним кодексом України значно звужений суб´єктивний склад за договором факторингу. Клієнтами факторингу можуть бути фізичні та юридичні особи, які є суб´єктами підприємницької діяльності. Таким чином, за змістом цієї статті договір факторингу може застосовуватись тільки в сфері підприємницької діяльності.

Стаття 1080. Недійсність заборони відступлення права грошової вимоги

1. Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов´язань або відповідальності перед боржником у зв´язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Отримавши грошову вимогу фактор стає зацікавленим в її скорішому виконанні, та навряд чи піде на можливі поступки боржнику. Останній, навпаки, не зацікавлений в зміні свого партнера-кредитора. Тому боржники в багатьох випадках наполягають на включення у договір умови про заборону передачі будь-якою із сторін будь-яких прав, які виходять з договору, третій особі без дозволу іншої сторони. У цьому випадку це було б важливою перепоною для отримання фінансування за договором факторингу.

Клієнт та його боржник можуть укласти угоду про заборону передання грошової вімоги або її обмеження, але це не звільняє клієнта від зобов´язань або відповідальності перед боржником внаслідок передання грошової вимоги на порушення укладеної між ними угоди про заборону або обмеження факторингу.