1. Санітарно-захисні зони створюються навколо об´єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об´єктів від територій житлової забудови.
2. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об´єктів, об´єктів соціальної інфраструктури та інших об´єктів, пов´язаних з постійним перебуванням людей.
3. Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.

До частини першої. Санітарно-захисні зони - території з обмеженим режимом викори­стання, де забороняється будівництво житлових об´єктів, об´єктів соціальної інфраструктури та інших об´єктів, пов´язаних з постійним перебуванням людей, що встановлюються навколо шкідливих об´єктів з метою захисту населення та територій від їх впливу (таке визначення випливає із коментованої норми).

Спеціальні положення про зони санітарної охорони передбачені, зокрема, у ст. 24 ЗУ "Про охорону атмосферного повітря", ст. 45 ЗУ "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", ст. 15 ЗУ "Про видобування та переробку уранових руд", ст. 20 ЗУ "Про електроенергетику".

Перелік об´єктів, що можуть потребувати створення санітарно-захисних зон, є відкритим, оскільки в цілому методика визначення потенційно шкідливих, небезпечних об´єктів будується на оціночних критеріях, теорії ризику тощо.

До частин другої та третьої. Розмір та особливості правового режиму санітарно-захисних зон визначаються окремо в кожному випадку в залежності від виду об´єкта, навколо якого передбачається виділення такої зони, виду та інтенсивності його діяльності тощо.

Основою для встановлення санітарно-захисних зон є санітарна класифікація підприємств, виробництв та об´єктів, що наведена у додатку №4 до Державних санітарних правил пла­нування та забудови населених пунктів затверджених наказом МОЗ України №173 від 19.06.1996. Підприємства за шкідливістю поділяються на 5 класів, відповідно до яких встановлюються санітарно захисні зони від 50 до 3000 м.

Окрім наведеного акта, розміри санітарно-захисних зон передбачаються іншими актами законодавства про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення (насамперед, санітарними нормами і правилами): п. З Правил охорони електричних мереж, затверджених ПКМ від 04.03.1997 №209, наказом МОЗ України "Про затвердження державних санітарних правил та норм" №239 від 01.08.1996, п.п. 3.5, 3.6. Державних санітарних правил та норм "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України", затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.1999 №28, Санітарними правилами і нормами розміщення, влаштування та експлуатації малих ферм для утримання тварин (худоби, птиці, звірів) у населених пунктах Української РСР. СанПиН №5.02-12/Н від 12.07.1989, "Основними санітарними правилами забезпечення радіаційної безпеки України", затвердженими наказом МОЗ України від 02.02.2005 №54 та ін.

Розміри та режим санітарно-захисних зон визначаються також нормативними докумен­тами у галузі будівництва: ДБН. Б.2.4-1-94 "Планування і забудова сільських поселень", п. 10 ДБН 360-92** "Планування і забудова міських і сільських поселень", ДБН Б.2.4-3-95 "Планування і забудова сільських поселень. Генеральні плани сільськогосподарських підприємств", ДБН Б.2.4-4-97 "Планування і забудова сільських поселень. Планування та забудова малих сільськогосподарських підприємств та селянських (фермерських) госпо­дарств", тощо.