1. Під час кримінального провадження кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, інших форм спілкування.

2. Втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо досягти цієї мети.

3. Інформація, отримана внаслідок втручання у спілкування, не може бути використана інакше як для вирішення завдань кримінального провадження.

1. Зміст закріпленої у коментованій статті засади грунтується на ст. 31 Конституції України та нормах названих у коментарі до ст. 13 КПК міжнародно-правових актів. Ними кожній особі гарантується таємниця листування, телефонних розмов та іншої кореспонденції. Коментована стаття поширює цю конституційну гарантію на кримінальне провадження як загальне правило, забороняючи під час нього її порушувати, крім випадків, встановлених КПК.

2. Спілкування, про яке йдеться у кримінальному провадженні, - це пе-редання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої за допомогою засобів зв'язку будь-якого типу: поштовим зв'язком, транспортними комунікативними мережами, електронними інформаційними системами. Обмеженням

 61

таємниці спілкування (втручанням до неї) є такі дії, які забезпечують можливість одержати відомості, що були предметом спілкування, за умови, що його учасники можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб. Під листуванням необхідно розуміти обмін листами, листівками, телеграмами, бандеролями, іншими поштовими відправленнями, в яких міститься певна інформація. Телефонні розмови - це обмін інформацією голосом у реальному часі за допомогою телекомунікаційних мереж (провідних чи електромагнітних систем тощо). Під телеграфною кореспонденцією слід розуміти будь-які повідомлення (телеграми), що передаються за допомогою телеграфу. Іншими формами спілкування є повідомлення осіб за допомогою більш сучасних форм зв'язку -телефаксом, пейджинговим зв'язком, електронним тощо.

3. Однією із засад діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку є забезпечення прав користувачів на таємницю інформації (ст. З Закону України "Про поштовий зв'язок"). Так само заборонено зняття інформації з телекомунікаційних мереж, крім випадків, передбачених законом (ст. 9 Закону України "Про телекомунікації"). На суб'єктів, які надають послуги поштового зв'язку та телекомунікаційні послуги, названими законами покладається обов'язок зберігати таємницю листування, телефонних розмов та іншої інформації, що передається засобами зв'язку або через комп'ютер.

4. Таємниця спілкування не є абсолютною. Частина 2 коментованої статті на основі ст. ЗО Конституції України, ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що у випадках, передбачених КПК, та з дотриманням встановлених ним умов і підстав, втручання у таємницю спілкування під час кримінального провадження можливе. Загальні положення про втручання у приватне спілкування (обмеження права на його таємницю) у кримінальному провадженні визначені ст. 258 КПК (див. коментар до неї).

5. У кримінальному провадженні втручання у таємницю спілкування здійснюється шляхом використання таких негласних слідчих (розшукових) дій, як: а) накладення арешту на кореспонденцію (ст. 261 КПК); б) зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК); в) зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК).

6. Коментована норма-засада визначає мету обмеження таємниці спілкування під час кримінального провадження, його умови та підставу. Метою втручання у спілкування є виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину (тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років; особливо тяжким - на строк понад десять років або довічне позбавлення волі - ст. 12 КК України), встановлення обставин такого злочину та особи, яка його вчинила.

Умовою, яка визначає можливість втручання у таємницю спілкування, є неможливість в інший спосіб досягти названої мети. Легітимною підставою для втручання є ухвала слідчого судді апеляційного суду (його голови або за його визначенням іншим суддею цього суду).

62

7. Частина 3 коментованої статті зобов'язує органи і службових осіб, які ведуть кримінальне провадження, використовувати одержану в результаті легітимного втручання у таємницю спілкування інформацію лише для вирішення завдань кримінального провадження. Забороняється використання таких відомостей для цілей, не пов'язаних із кримінальним провадженням, а також ознайомлення з ними учасників провадження чи будь-яких інших осіб.

Відомості (інформація) та її носії, які не використані з різних причин у кримінальному провадженні або які прокурор не визнає необхідним для подальшого проведення досудового розслідування, повинні бути невідкладно знищені на підставі його рішення (ст. 255 КПК). Лише у разі, якщо одержана у зазначений спосіб інформація свідчить про ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у цьому провадженні, але може бути використана в іншому кримінальному провадженні, вона зберігається і передається до нього на підставі ухвали слідчого судді, що постановляється за клопотанням прокурора (ст. 257 КПК).