- якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання документа про арешт коштів, то банк обліковує його на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про відсутність коштів для його виконання.

Під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про звільнення коштів з-під арешту.

Якщо на кошти накладено арешт і на рахунку арештована сума коштів менша, ніж та, що зазначена в документі про арешт коштів, то банк не приймає до виконання платіжні доручення клієнта і повертає їх.

Кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги на примусове списання коштів за тим рішенням суду, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про звільнення коштів з-під арешту.

Якщо до банку надійде платіжна вимога на примусове списання коштів за іншим виконавчим документом, ніж той, для забезпечення виконання якого накладено арешт, і на цьому рахунку немає інших (крім арештованих) коштів, то банк повертає таку платіжну вимогу без виконання.

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Після списання за платіжною вимогою суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

4. Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмету спору, наприклад, укладати договір, проводити платежі, передавати майно. При цьому не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення в майбутньому. Зокрема, не допускається забезпечення позову шляхом заборони органам управління юридичних осіб приймати рішення, виконувати статутні функції, здійснювати господарську діяльність.

Законом не визначається коло осіб, яким можна заборонити вчиняти певні дії щодо предмету спору. Тому, за загальним правилом, заборонити вчиняти певні дії щодо предмету спору можна й тим, хто зобов‘язаний вчинити ці дії за іншим судовим рішенням. На практиці мають місце випадки, коли в порядку забезпечення позову суд забороняє державним виконавцям або іншим особам (наприклад, відповідачам) вчиняти дії, спрямовані на виконання іншого судового рішення.

Так, наприклад, на виконання наказу господарського суду виконком міської ради зобов‘язаний оформити позивачеві свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Однак зацікавлена особа звертається до суду з позовом про право власності на це майно і суд в порядку забезпечення позову забороняє виконкому міської ради видавати свідоцтво про право власності на спірне майно або ще більше – забороняє вчиняти будь-які дії щодо цього спірного майна. Обидва судових рішення підлягають примусовому виконанню через державну виконавчу службу. Постає запитання: виконувати чи утриматися від виконання? Адже як би виконавець не вчинив, він порушить судове рішення.

Така правова ситуація є наслідком конфлікту судових рішень, тобто рішень судових органів, які суперечать або виключають одне одного. Це може використовуватися юристами для нейтралізації невигідних судових рішень, створення потрібної преюдиції, затягування та унеможливлення виконання рішення, уникнення кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення.

На нашу думку, у разі виникнення такої ситуації державний виконавець повинен звертатися за роз‘ясненням до суду або обох судів на підставі ст. 28 Закону України “Про виконавче провадження” і керуючись п.1 ч.1 ст. 35 цього Закону зупиняти провадження.

5. Якщо заборона вчинення дій обмежує активну поведінку, то встановлення обов´язку вчинити певні дії має на меті обмежити пасивну поведінку особи, щодо якої вживаються заходи забезпечення позову.

При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті. Так, якщо предметом позову є виселення відповідача зі спірного житлового приміщення, то суд не може виселити відповідача з цього приміщення в порядку забезпечення позову, адже це було б вирішенням спору по суті і у разі відмови у цьому позові, породило б новий спір – про вселення.

6. Заборона іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов´язання стосується не відповідача, а осіб, які, які як правило, не є учасниками спору. Неможливість виконання рішення суду в майбутньому може бути зумовлена тим, що відповідач розтратить або знищить одержане.

7. Зупинення продажу описаного майна, якщо подано позов про право власності на це майно або про виключення його з опису є спеціальним способом забезпечення, який застосовується лише у справах за позовами про визнання права власності або про виключення майна з опису.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту (ст. 59 Закону „Про виконавче провадження”).

8. Ще один спеціальний засіб забезпечення позову - зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Відповідно до ст.18-1 Закону України «Про виконавче провадження» серед виконавчих документів, які можуть бути оскаржені в судовому порядку є:

– виконавчі написи нотаріусів;

– посвідчення комісій по трудових спорах;

– постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

– рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;

– рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень у передбачених законом випадках;

– постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу;

– рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на Державну виконавчу службу.

Відповідно до п.4-2 Постанови №6 Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1978р. «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», прийнявши заяву про виключення майна з опису, суддя має зупинити виконання рішення, по якому звернено стягнення на майно. Якщо виконавче провадження знаходиться в іншому суді, необхідно повідомити цей суд про пред’явлення позову для зупинення виконавчого провадження.

На наш погляд, суд зобов‘язаний застосовувати спеціальні заходи забезпечення позову в усіх випадках, коли про це найшла відповідна заява від позивача.

9. Новим способом забезпечення є передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. Цей спосіб може виявитися ефективним, коли особа, яка володіє спірною річчю, умисно затягує розгляд справи. Вигода для неї очевидна: до тих пір, поки рішення суду не набере сили, вона користується спірною річчю і її захищає презумпція правомірності володіння. Коли ж річ вилучать, то затягування втрачає сенс.

10. Коментована стаття передбачає, що судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову, надаючи право суду визначити, які саме. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову одночасно або послідовно. Разом з тим, виходячи з принципу змагальності та вимог до змісту заяви про забезпечення позову, а також враховуючи те, що у зв‘язку із забезпеченням позову виникає право на відшкодування завданої цим шкоди, вважаємо, що саме заявник повинен обгрунтувати, які саме заходи забезпечення позову слід застосувати суду, а суд не має права застосовувати інші заходи.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.34 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження підлягає обов´язковому зупиненню у випадках зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. Таким чином, зупинення стягнення на підставі виконавчого документа є спеціальним видом забезпечення позову.

11. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв´язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв´язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому що б засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю. Так, арештовуючи грошові кошти на рахунку, суд повинен обмежуватися сумою, що не перевищує ціну заявленого позову та судових витрат.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

12. Застосування деяких видів забезпечення позову обмежується законом. Так, не допускається забезпечення позову шляхом:

а) накладення арешту на заробітну плату, соціальні виплати, допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями;

б) накладення арешту на предмети, що швидко псуються;

в) зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов´язку вчиняти певні дії тимчасовому адміністратору, ліквідатору банку або Національному банку України при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку (додатково див. Закон України від 07.12.2000р. „Про банки та банківську діяльність” Розділ V).

При розгляді справ, предметом яких є оскаржене рішення загальних зборів господарського товариства, судам необхідно враховувати, що заборона проводити такі збори порушує право на участь у них та управлінні товариством тих його учасників, котрі не оскаржили це рішення, і суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.