18. Договір має обов'язковий для сторін характер, тому його виконання забезпечується певними юридичними засобами. Відповідно до ч. 2 коментованої статті у разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Таким чином, в СК України передбачено спрощений порядок примусового виконання договорів щодо утримання. Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15.05.2006 р. у разі невиконання батьком (матір'ю) свого обов'язку за договором стягнення аліментів здійснюється не за судовим рішенням, а на підставі виконавчого напису нотаріуса органом державної виконавчої служби. Такий порядок дозволяє добросовісній стороні договору уникнути судової процедури, яка пов'язана з істотними витратами часу й сил.

При посвідченні договору нотаріусом роз'яснюється зміст ч. 2 ст. 189 Сімейного кодексу України з одночасним зазначенням про це у тексті договору, у частині можливості стягнення аліментів у безспірному порядку на підставі виконавчого напису у разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором (п. 181 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 p.).

Виконавчий напис вчинюється відповідно до Закону України "Про нотаріат" від 2.09.1993 р. № 3425-ХІІ1. а також Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 3.03.2004 р. (далі - Інструкція), і підлягає примусовому виконанню відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-IV2 (див. коментар до ст. 78 СК України).

У разі виникнення спору щодо виконання обов'язку з утримання за договором особа може також звернутися до суду.

19. Договірне зобов'язання з утримання припиняється з підстав, що встановлені у гл. 50 Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин (ст. 8 СК України). Сторони можуть передбачити в договорі спеціальні підстави його припинення (сплив строку, досягнення дитиною певного віку, розірвання шлюбу тощо). За таких обставин договір вважатиметься припиненим від дня настання обставин, визначених сторонами, якщо інше не встановлено в договорі. Договір подружжя про надання утримання може бути розірваний за згодою сторін. У цьому випадку договір вважатиметься розірваним з моменту нотаріального посвідчення його розірвання. Договір може бути визнаний недійсним відповідно до цивільного законодавства.

Припинення договору про сплату аліментів на дитину у зв'язку із закінченням строку його дії або на інших передбачених у договорі підставах, не приводить до припинення зобов'язання батьків щодо утримання дитини. Зобов'язання щодо утримання дитини виникає не з договору, а із закону й припиняється при настанні обставин, установлених законом. У разі припинення договору платник більше не зобов'язаний надавати утримання відповідно до його умов, зокрема в розмірі й строки, які визначені в договорі. Іншими словами, якщо дитина не досягла повноліття на момент припинення договору, той з батьків, з ким проживає дитина, може звернутися до суду для примусового стягнення аліментів. Припинення договору позбавляє можливості стягувати аліменти на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Таким чином, за загальним правилом зобов'язання по утриманню дитини не може припинятися за домовленістю сторін. Припинення договору про сплату аліментів на дитину означає не припинення зобов'язання щодо утримання дитини, а тільки те, що обов'язок щодо утримання не може бути виконаний примусово на умовах, передбачених договором. У разі припинення або визнання недійсним договору вступають у дію закріплені в СК України імперативні норми.