Також слід пам'ятати, що відповідно до вимог ст. 92 МК, якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

У світлі сучасної проблеми поширення вірусних інфекцій серед тваринного світу, зокрема птахів, Держмитслужбою України надаються рекомендації та вимоги щодо митного оформлення та проведення митного контролю і необхідних процедур при імпорті м'яса та м'ясопродуктів, зокрема вказуються необхідні заходи, шляхи перетинання кордону України такою продукцією та документи, необхідні для ввозу її на митну територію України.

Другою обов'язковою умовою ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту є сплата податків та зборів.

При ввезенні товарів та транспортних засобів на митну територію України декларант обов'язково повинен сплатити податки та збори, передбачені чинним законодавством з урахуванням пільг та особливостей щодо певних товарів.

Порядок сплати податків і зборів встановлено чинним законодавством, зокрема: Законом України від 05.02.1992 р. №2097-ХІІ "Про Єдиний митний тариф" (із змінами та доповненнями), Законом України від 05.04.2001 р. №2371-111 "Про Митний тариф України", Законом України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", Декретом Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 26.12.1992 р. №18-92.

У Законі України від 05.02.1992 р. №97-ХІІ "Про Єдиний митний тариф" (зі змінами та доповненнями) передбачені випадки звільнення від сплати мита, зниження ставок тощо.

Згідно з Законом України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Аналогічні правові норми в частині визначення дати податкового зобов'язання закладено в положеннях ст. 17 Закону України "Про Єдиний митний тариф", згідно з якою мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації.

Відповідно до Порядку справляння податку на додану вартість та акцизного збору у разі ввезення товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1997 р. №66, акцизний збір сплачується за ставками, чинними на день подання вантажної митної декларації.

При здійсненні митного оформлення товарів, що імпортуються в Україну, митні органи мають неухильно дотримуватись норм вищезазначених актів податкового законодавства.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах", давальницька сировина, що ввозиться на митну територію України іноземним замовником, обкладається ввізним митом за ставками Єдиного митного тарифу України, податками та зборами, що справляються при ввезенні товарів відповідно до законодавства. Сплата ввізного мита, податків та зборів (крім митних зборів) провадиться українським виконавцем шляхом видачі органу державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця простого**авальованого векселя із строком платежу, що дорівнює строку здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більш як 90 календарних днів з моменту оформлення вантажної митної декларації. Підставою для митного оформлення давальницької сировини, що ввозиться на митну територію України, є подання українським виконавцем митному органу копії векселя (письмового зобов'язання), авізованого (взятого на облік) органом державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця, та копії зовнішньоекономічного контракту на переробку давальницької сировини.

За частину давальницької сировини або готової продукції, отриманої як плата за виконану роботу, український виконавець сплачує ввізне мито, податки та збори, що справляються при ввезенні товарів (робіт, послуг).

Третьою і останньою умовою при ввозі товарів та продукції на митну територію України є дотримання заходів нетарифного регулювання та інших обмежень. Щодо останніх - законодавець прямо в статті, що коментується, не називає які це обмеження, але розуміє їх при цьому в широкому значенні.

Нетарифне регулювання - це введення обмежень на ввезення товарів на митну територію України або вивезення товарів за її межи. Нетарифне регулювання полягає у встановленні режимів квотування та ліцензування на певні види товарів та продукції.

Так, відповідно до Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 01.08.2002 р. №232 "Про порядок ліцензування імпорту товарів в Україну, які є об'єктом застосування спеціальних заходів" (із подальшими змінами та доповненнями) затверджені названий Порядок ліцензування імпорту товарів в Україну, щодо якого застосовуються спеціальні заходи згідно з рішеннями Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, Інструкція з оформлення спеціальних ліцензій, Інструкція з оформлення заявки на спеціальну ліцензію.

Спеціальні ліцензії видаються на імпорт в Україну товарів, щодо яких застосовуються спеціальні заходи згідно з рішеннями Комісії. Обсяг спеціальної квоти встановлюється на квотовий період та не може перевищувати обсяг, визначений відповідним рішенням Комісії. Квотовий період та особливості розподілу квоти протягом квотового періоду визначаються відповідним рішенням Комісії. Якщо обсяг спеціальної квоти за квотовий період використаний неповністю, то допускається перенесення на наступний квотовий період його залишку в межах шести відсотків обсягу, установленого для квотового періоду, якщо інше не передбачене відповідним рішенням Комісії. Термін дії спеціальної ліцензії на митній території України - 90 днів від дати її підписання, крім випадків, коли закінчується відповідний квотовий період.

Ще одним заходом нетарифного регулювання імпорту є ліцензування ввезення товарів на територію України шляхом видачі компетентним державним органом спеціального дозволу - ліцензії. Ліцензування може вводитись по окремим товарам або країнам. На території України діє єдиний порядок ліцензування експортно-імпортних операцій, основою якого є перелік товарів, що ліцензуються, та загальний порядок видачі ліцензій. Видача ліцензій здійснюється Міністерством економіки України або іншим уповноваженим органом. Одержувачами ліцензій є суб'єкти ЗЕД, які зареєстровані на території України, незалежно від форми власності. Видані ліцензії мають іменний характер та не можуть бути передані іншому суб'єкту ЗЕД.

Щодо обмежень, що встановлюються законодавцем, відповідно до ст.18 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", дозволяється імпорт товарів на митну територію України, які відповідають за своїми технічними, фармакологічними, санітарними, ветеринарними, фітосанітарними і екологічними характеристиками відповідним стандартам та вимогам, чинним на території України.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" забороняється імпорт товарів, що здійснюється з порушенням прав інтелектуальної власності, будь-яких товарів, про які наперед відомо, що вони можуть спричинити збитки здоров'ю або становити загрозу життю населення та тваринного світу, або привести до зруйнування навколишнього середовища, а також імпорт продукції та послуг, які пропагують ідеї війни, расизму та расової дискримінації, геноциду тощо, що суперечить нормам Конституції України