Стаття 193. Визначення державного земельного кадастру

 

 

  1. Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та пра­вовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
  2. Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.

До частини першої. Як бачимо, у законодавчому визначенні поєднані одразу три різних підходи до визначення кадастру - через "роботи", "відомості" та "документи", що навряд чи можна вважати послідовним. На наш погляд, державний земельний кадастр - це сукупність юридично значимих задокументованих відомостей про земельні ділянки. А от ведення державного земельного кадастру - це, дійсно, система робіт.

У спеціальній землевпорядній літературі кадастр також визначається як "методично організований публічний реєстр даних про всі юридичні об´єкти на земній поверхні у межах певної країни або регіону, який ґрунтується на зніманні кордонів цих об ´сктів"4".

У міжнародній практиці456 земельний кадастр визначається як заснована зазвичай на земельних ділянках (парцелах) сучасна