Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 224. Умови проведення заочного розгляду справи

 

1. У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

2. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

3. У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.

 

1. Для розгляду цивільної справи в порядку заочного провадження необхідне дотримання передбачених законом умов та правил. Процедура заочного провадження можлива при наявності одночасно кількох умов:

1) неявка в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або 

2) якщо повідомленні відповідачем причини неявки визнані неповажними;

3) згода позивача на таке вирішення справи.

Заочне рішення може ухвалюватися лише у справах позовного провадження. Норми гл. 8 ЦПК, які регулюють порядок заочного розгляду справи, розміщені в межах розділу ІІІ ЦПК «Позовне провадження» і встановлюють особливості розгляду справ у порядку позовного провадження, а не окремого провадження, наказного чи іншого провадження.

Повідомлення сторін про час та місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог ст.74-76 ЦПК. Якщо ж в матеріалах справи немає доказів інформування відповідача про час та місце розгляду справи, то він не може вважатися повідомленим належним чином. У цих випадках не буде підстав для заочного розгляду цивільної справи.

2. Слід звернути увагу, що відповідно до ст.27 ЦПК участь у судових засіданнях - це право, а не обов’язок сторін. Тому не можна вважати основою заочного провадження один лише факт неявки відповідача в судове засідання. Необхідним елементом є відсутність заяви відповідача про розгляд справи у його відсутності або визнання неповажними причин неявки. Якщо відповідач повідомив суд про причини неявки в судове засідання і вони визнані судом поважними, то суд відкладає розгляд справи відповідно до п.2 ч.1 ст.169 ЦПК. Якщо ж від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності, то говорити про можливість заочного розгляду справи також немає підстав.

3. Для заочного провадження значення має лише факт неявки відповідача, оскільки наслідки неявки позивача інші - або відкладення розгляду справи (п.3 ч.1 ст.169 ЦПК), або ж залишення заяви без розгляду (ч.3 ст.169 ЦПК).

4. Говорячи про неявку відповідача, як умову заочного розгляду справи, слід мати на увазі як особисту відсутність відповідача в залі судового засідання, так і відсутність його представника.[113] Коли відповідач фактично присутній в залі судового засідання, але не бере активної участі у справі, то таку його поведінку не можна прирівнювати до неявки, і постановлене при цьому рішення не буде вважатися заочним.

Слід звернути увагу на те, що суди по різному тлумачать поняття «неявка в судове засідання відповідача» з точки зору стадій судового розгляду. Як зазначається в узагальненні практики ухвалення заочних рішень, зробленому ВС України, одні суди вважають, що заочне рішення можна ухвалити тільки тоді, коли відповідач не з’являється до суду зі стадії підготовки справи до слухання і до ухвалення судового рішення. Деякі судді вважають, що заочне рішення може бути ухвалене, коли відповідач не з’явився в судове засідання після оголошеної перерви в судовому засіданні, а також його неявки в стадії проведення судових дебатів. Представники ж ВС зробили висновок, що неявка відповідача в судове засідання після оголошеної перерви, зупинення провадження у справі та поновлення її слухання не дає підстав для ухвалення заочного рішення, оскільки відповідач брав участь у попередніх засіданнях, йому роз’яснювали його права та обов’язки, він висловлював свою думку і ставлення до позовних вимог.[114]

5. При множинності учасників на боці відповідача (ст.32 ЦПК) заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів. Така норма введена, очевидно, з тією метою, аби запобігти ситуації, коли одне і те ж рішення суду щодо одних відповідачів вважатиметься заочним, а щодо інших - звичайним[115]. Адже в такому випадку проблемним на практиці виявиться питання оскарження такого рішення суду та набрання ним чинності.

6. Пропозиція провести заочний розгляд справи може виходити від будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, або від суду. Якщо у справі бере участь кілька позивачів, то для заочного розгляду справи потрібна згода (відсутність заперечень) усіх позивачів. Якщо позивач подає суду клопотання про проведення заочного розгляду справи, то, очевидно, що він погоджується із заочним розглядом. Тому в такому випадку його згоду окремо запитувати не потрібно. 

Згода позивача на заочний розгляду справи може бути висловлена усно або письмово. Якщо позивач не згоден на заочний розгляд справи, то суд відкладає розгляд справи. 

7. Як наголошує ВС України у п.30 Постанови Пленуму №2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», − заочний розгляд судом цивільної справи відповідно до статті 224 ЦПК допускається лише у тому разі, коли відповідач або всі відповідачі у справі, якщо їх було кілька, повідомлені належним чином про час і місце судового розгляду, не з’явилися в судове засідання при відсутності в ньому їх представників і від них не надійшло повідомлення про причини неявки чи зазначені ними причини визнані неповажними або такі особи залишили залу судового засідання до його закінчення і проти такого розгляду справи не заперечує позивач та ним не було змінено предмета або підстави позову чи розміру позовних вимог. У разі внесення таких змін заочний розгляд справи провадиться у випадку неявки за зазначених вище умов відповідача (всіх відповідачів) після одержання ним (ними) повідомлення суду про ці зміни.[116] Водночас слід мати на увазі, що позивач вправі змінити підстави або предмет позову лише до початку розгляду справи по суті (ч. 2 ст. 31 ЦПК).