До охоронюваної законом таємниці також належать: 1) таємниця усиновлення (ст. 228 Сімейного кодексу України); 2) лікарська таємниця (ст. 286 Цивільного кодексу України, ст. 40 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 p.); комерційна таємниця (ст.ст. 505, 507 ЦК); банківська таємниця (ст. 1076 ЦК, ст. 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 p.). Чинне законодавство України передбачає й інші види таємної інформації, яка не підлягає розголошенню, а винні у її розголошенні притягаються до встановленої законом відповідальності (нотаріальна таємниця, адвокатська, журналістська, таємниця сповіді, таємниця нарадчої кімнати суддів). Інформація про такі таємниці не може бути предметом відкритого судового розгляду.

9. Від легітимного обмеження засади гласності і відкритості судового провадження необхідно відрізняти її порушення. Порушення цієї засади буде в разі, якщо судовий розгляд відбувається не в залі судових засідань або в іншому наперед оголошеному для публіки і доступному для неї місці, а в приміщенні, про яке не було заздалегідь повідомлено, доступ до нього незручний або й взагалі ускладнений (наприклад, у кабінеті судді, який не пристосований для судового розгляду, в якому тісно навіть його учасникам; в будівлі, у якій діє пропускний режим, тощо).

10. Частина 7 коментованої статті регулює оприлюднення судового рішення за результатами судового розгляду. Рішення суду, ухвалене у відкритому судовому засіданні, оголошується повністю. Рішення, яке ухвалювалося у закритому засіданні, також проголошується прилюдно в залі судового засідання, але під час його оприлюднення пропускається інформація, яка була одержана та досліджена у закритому засіданні суду і підлягає подальшому захисту від розголошення. Подальший захист від розголошення передбачає неможливість надання такого рішення для ознайомлення суб'єктам громадянського суспільства. Однак у рішеннях суду (вироках, ухвалах), які ухвалювались за результатами відкритого судового розгляду, також почасти міститься інформація щодо особистого життя та особистих (приватних) інтересів учасників провадження чи інших осіб. Оприлюднення такої інформації може порушити права цих осіб на невтручання в їх особисте (приватне) і сімейне життя (ст. 32 Конституції України). З метою уникнення такої ситуації у випадках опублікування судового рішення необхідно його знеособлювати і фабулізувати - виключати із тексту найменування суду, прізвища суддів, учасників провадження, викласти лише фабулу рішення без деталей, а особливо відвертої, шокуючої, хоч і важливої

100

для справи, інформації. Те, що призначене для суддів, не завжди слід доводити до відома громадськості. Гласність судових актів також вимагає обмеження.

11. Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22 грудня 2005 р. кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. На Державну судову адміністрацію України названим Законом покладено обов'язок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень судів загальної юрисдикції. Внесені до Реєстру рішення є відкритими для доступу на офіційному веб-порталі судової влади. Проте в них не можуть розголошуватися відомості, які дають можливість ідентифікувати фізичну особу. Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями. Вони можуть публікуватися в друкованих виданнях, з них можна робити електронні копії тощо.