На відміну від п. 11 ст. 32 КПК 1960 p., коментований пункт дає більш широкий перелік осіб, які в кримінальному провадженні вважаються близькими родичами та членами сім'ї. В основу цього переліку покладені кровні (родинні) зв'язки, шлюбні або спеціально встановлені законом, а членства в сім'ї- ще й зв'язки, що виникають в результаті постійного спільного проживання, побуту, ведення спільного господарства. Близькими родичами є подружжя (чоловік і дружина), батько і мати (в тому числі прирівняні до них вітчим і мачуха), діти (син, дочка і прирівняні до них пасинок і падчерка), рідні брати і сестри (зокрема неповнорідні), дід, баба, прадід і прабаба, внуки і правнуки. До близьких родичів прирівнюються усиновлювачі та усиновлені (діти обох статей), а також опікун чи піклувальник і особа, яка знаходиться під опікою чи піклуванням.

Родинними зв'язками пов'язані між собою й інші особи: дядьки і тітки, племінники і племінниці, двоюрідні брати і сестри, двоюрідні внуки тощо, але вони не охоплюються у кримінальному провадженні терміном "близькі родичі". За певних умов вони можуть бути віднесені до "членів сім'ї". Конституційний Суд України, даючи тлумачення поняття "член сім'ї", виходить з об'єктивної відмінності його змісту залежно від галузі законодавства (сімейного, житлового, соціального захисту тощо), яке використовує цей термін (рішення Конституційного Суду України в справі від 3 червня 1999 р. № 5-рп/99).

Членами сім'ї в контексті коментованого пункту можуть бути не лише близькі родичі чи особи, пов'язані між собою подальшими родинними зв'язками, а й інші особи, які не наділені такими зв'язками. Членство в сім'ї визначається на поєднанні не лише родинних, а й інших критеріїв, зокрема: спільному проживанні ("під одним дахом"), спільному побуті, веденню спільного господарства. Для визначення змісту терміна "член сім'ї" у кримінальному провадженні вирішальне значення мають не стільки родинні чи зареєстровані шлюбні зв'язки, скільки тривалі зв'язки, що виникають зі спільного проживання та ведення спільного господарства (спільний бюджет, витрати, харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла тощо).

2) Головуючий у контексті п. 2 ст. З КПК - це професійний суддя, який керує ходом судового засідання під час підготовчого судового засідання, а також

24

ходом судового розгляду кримінальної справи в суді першої інстанції, апеляційного і касаційного провадження, при перегляді судових рішень Верховним Судом України та за нововиявленими обставинами. Головуючим є не лише суддя, який здійснює керівництво ходом судового засідання при розгляді справи судом колегіально, а й у випадках, коли розгляд справи здійснюється ним одноособово. Про одноособовий і колегіальний розгляди кримінальних справ див. коментар до ст. 31 КПК.

3) Державне обвинувачення - термін, яким позначається процесуальна діяльність прокурора (державного обвинувача), спрямована на доведення перед судом вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Підтримання державного обвинувачення прокурором та забезпечення ним доведення вини обвинуваченого у всіх справах публічного обвинувачення є конституційними засадами судочинства (п.п. З і 5 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

4) Дізнання - це форма досудового розслідування кримінальних проступків, яке здійснюється слідчими органів досудового розслідування, а також у встановлених законом випадках співробітниками інших підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки та органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.

5) Досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка розпочинається органом досудового розслідування з моменту внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 2 ст. 214 КПК). В ній вчиняються необхідні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на розкриття кримінальних правопорушень, встановлення осіб, які їх вчинили, та інших обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Досудове розслідування завершується прийняттям рішення про закриття кримінального провадження або направленням до суду прокурором обвинувального акта, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності чи клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, чи про звільнення особи від кримінальної відповідальності і закриття кримінального провадження.

6) Досудове слідство - одна з форм досудового розслідування кримінальних правопорушень, що здійснюється одноособово слідчим чи слідчою групою органу досудового розслідування.

7) Закон України про кримінальну відповідальність - чинні закони України, які визначають діяння, віднесені до кримінальних правопорушень, та встановлюють за їх вчинення кримінальну відповідальність. В Україні такими законами є Кримінальний кодекс України та Закон України про кримінальні проступки. Жодними іншими законами, крім законів про внесення змін і доповнень до названих законів, діяння не може бути визнане кримінальним правопорушенням.

8) Керівник органу досудового розслідування - службова особа, яка є начальником або його заступником відповідного слідчого підрозділу в органах досудового розслідування. Слідчі підрозділи (Головне слідче управління,

 25

слідче управління, слідчий відділ, слідче відділення) створюються в органах внутрішніх справ, органах безпеки, органах, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органах державного бюро розслідувань. Керівник органу досудового розслідування діє у кримінальному провадженні у межах своїх повноважень (див. коментар до ст. 39 КПК).

9) Керівник органу прокуратури - службова особа, яка очолює відповідну прокуратуру в Україні. Такими особами є Генеральний прокурор України, прокурор АР Крим, прокурори областей, міст Києва і Севастополя, міжрайонні прокурори, прокурори міста, району, прокурори спеціалізованих прокуратур, а також заступники прокурорів. Система, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначається Законом України "Про прокуратуру". В межах кримінального провадження керівники органів прокуратури відповідного рівня наділяються встановленими законом повноваженнями: доручати мотивованою постановою здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, скасовувати незаконні та необгрунтовані постанови слідчих і підпорядкованих прокурорів, розглядати й вирішувати скарги на дії слідчого чи прокурора нижчого рівня (ст. 308 КПК), подавати апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України незалежно від їх участі в судовому провадженні, а також їх доповнювати, змінювати або відкликати (див. коментар до ст. 36 КПК).

10) Кримінальне провадження - процесуальна діяльність органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді і суду у зв'язку з вчиненням кримінального правопорушення. Кримінальне провадження здійснюється стадійно. У ньому необхідно виділити такі стадії: 1) внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань; 2) досудове розслідування; 3) підготовче судове засідання; 4) судовий розгляд і ухвалення судового рішення за його результатами; 5) апеляційне провадження; 6) касаційне провадження; 7) перегляд судових рішень Верховним Судом України; 8) перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами; 9) виконання судових рішень. Одні з цих стадій є обов'язковими для кримінального провадження, інші мають факультативний характер (реалізуються залежно від наявності підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом).

11) Малолітня особа - дитина, яка не досягла віку чотирнадцяти років. Особа, яка не досягла зазначеного віку, не може бути суб'єктом кримінального правопорушення. Вчинення нею суспільно небезпечного діяння не тягне за собою кримінальної відповідальності. У випадку вчинення малолітньою особою суспільно небезпечного діяння у віці до одинадцяти років кримінальне провадження, якщо воно було розпочате, підлягає закриттю за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК). Вчинення суспільно небезпечного діяння малолітнім у віці від одинадцяти років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність за таке кримінальне правопорушення, може потягти за собою кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру (ст. 498 КПК).

26

12) Неповнолітня особа - це особа, яка не досягла віку вісімнадцяти років. Нею є малолітня особа (дитина) та особа (дитина) у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (ст. 6 Сімейного кодексу України). Особи, які досягли віку від чотирнадцяти до шістнадцяти років притягаються до кримінальної відповідальності за умисне вчинення лише окремих злочинів, вичерпний перелік яких дає Кримінальний кодекс України (ч. 2 ст. 22 КК). Особливості кримінального провадження щодо неповнолітніх врегульовані главою 38 КПК (ст.ст. 484-502).

13) Відповідно до п. 12 коментованої статті обвинувачення - це термін, яким позначається твердження про вчинення конкретною особою кримінального правопорушення (кримінального проступку чи злочину), висунуте в порядку, встановленому КПК. Це твердження має містити характеристику (опис) кримінального правопорушення, його юридичну кваліфікацію, а також конкретні докази, одержані у встановленому КПК порядку.

14) Терміном "притягнення до кримінальної відповідальності" позначається кримінальна процесуальна діяльність органів досудового розслідування та прокурора, починаючи з моменту повідомлення особі прокурором або слідчим за погодженням з прокурором про те, що вона підозрюється у вчиненні злочину (див. коментар до ст.ст. 276-279 КПК). Така особа з цього часу або з часу затримання набуває статусу підозрюваного. З надходженням обвинувального акта з доданими до нього матеріалами до суду підозрюваний набуває статусу обвинуваченого.

15) В п. 15 коментованої статті дається перелік службових осіб прокуратур усіх рівнів, які охоплюються терміном "прокурор" та діють в межах, визначених КПК.

16) Правильне й однозначне розуміння вжитого у коментованому Кодексі терміна "розмір мінімальної заробітної плати" має важливе значення для застосування такого виду заходів забезпечення кримінального провадження, як накладення слідчим суддею чи судом грошового стягнення на його учасників за невиконання процесуальних обов'язків (неприбуття підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого, цивільних позивача і відповідача на виклик органу, який веде провадження, без поважних причин або неповідомлення про причини свого неприбуття - ч. 1 ст. 139, ч. 2 ст. 326 КПК; невиконання поручителем або батьками, опікунами, піклувальниками взятих на себе зобов'язань щодо забезпечення належної поведінки підозрюваного чи обвинуваченого у разі застосування до них запобіжних заходів у вигляді особистої поруки чи передання під нагляд - ч. 4 ст. 180, ч. 5 ст. 493 КПК.

Розмір мінімальної заробітної плати не є сталою величиною. Він встановлюється щороку Законом України "Про державний бюджет" у помісячному та потижневому розмірі станом на 1 січня календарного року і змінюється протягом року. Для кримінального провадження значення має розмір місячної мінімальної заробітної плати. З 1 жовтня 2012 р. її розмір становить 1118 гривень, а з 1 жовтня 2012 р. - 1134 гривень.

 27