17) Відповідно до п. 17 коментованої статті слідчий - це службова особа органу досудового розслідування, яка уповноважена здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень (кримінальних проступків і злочинів) у межах визначеної КПК підслідності. Всі процесуальні дії слідчий вчиняє самостійно за винятком тих, які вимагають погодження s прокурором та слідчим суддею, і несе відповідальність за їх законність і своєчасність. На сьогодні посади слідчих, крім органів досудового розслідування (ст. 38 КПК), є також в органах прокуратури. Слідчі органів прокуратури на час дії Перехідних положень та відповідно до Прикінцевих положень (розділи X та XI КПК) продовжують досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне становище згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державну службу", особами, посади яких віднесено до 1-3 категорій посад, суддями та керівниками правоохоронних органів. Вони також продовжують досудове розслідування злочинів, передбачених ст.ст. 402-421, 423-435 Кримінального кодексу України. З утворенням і початком діяльності Державного бюро розслідувань України, яке має бути створене не пізніше п'яти років з дня набрання чинності КПК, досудове слідство в органах прокуратури ліквідується. Досудове розслідування названих кримінальних правопорушень перейде до підслідності визначених КПК органів досудового розслідування (ст. 38 КПК).

Повноваженнями слідчого користуються також співробітники оперативних підрозділів (див. коментар до ст. 41 КПК) під час виконання за письмовим дорученням слідчого чи прокурора окремих слідчих (розшукових) дій та негласних (розшукових) дій у кримінальному провадженні. Проте вийти за межі цих доручень вони не вправі.

18) Слідчий суддя - учасник досудового провадження, якого вперше введено до вітчизняного кримінального провадження КПК з метою здійснення у встановленому законом порядку судового контролю за дотриманням прав, свобод та законних інтересів суб'єктів провадження органами досудового розслідування і прокурором при застосуванні ними заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі затримання особи та вжиття запобіжних заходів на досудовому розслідуванні. Слідчий суддя дає дозволи (шляхом винесення ухвали) для проведення слідчих (розшукових) дій, які обмежують конституційні права громадян на недоторканність житла чи іншого володіння особи (обшук, їх огляд), недоторканність особи (відібрання біологічних зразків у разі відмови особи добровільно їх надати), для проведення окремих негласних (розшукових) дій; розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування.

Слідчі судді місцевих загальних судів обираються в кожному суді на загальних зборах суддів цього суду. Функції слідчого судді щодо розгляду клопотань слідчого, погодженого з прокурором чи прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій в апеляційних судах здійснює його голова або за його призначенням інший суддя цього суду.

28

19) Сторонами кримінального провадження є його учасники, які на основі змагальності виконують кримінальні процесуальні функції обвинувачення і захисту від обвинувачення. КПК виконання функції обвинувачення покладає на орган досудового розслідування та прокурора. У випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді функція обвинувачення, яка набуває приватного характеру, може здійснюватися потерпілим (див. коментар до ст. 340 КПК), його представником (адвокатом) чи законним представником неповнолітнього потерпілого (близьким родичем або членом сім'ї, опікуном чи піклувальником).

На відміну від КПК 1960 р. (ст.ст. 161 і 261), коментований Кодекс і його п. 19 ст. З не відносить до сторін кримінального провадження цивільного позивача і цивільного відповідача. Проте, незважаючи на ту обставину, що участь цих учасників провадження має факультативний характер, оскільки залежить від пред'явлення у ньому цивільного позову, а наявність цивільного відповідача ще й від того, хто несе відповідальність за заподіяну кримінальним правопорушенням матеріальну і моральну шкоду, цивільний позивач і цивільний відповідач як учасники провадження ще на стадії досудового провадження наділяються процесуальними правами відповідно потерпілого і підозрюваного та обвинуваченого в частині, що стосується цивільного позову. Ці права однозначно визначаються їх учасниками на стороні обвинувачення (цивільний позивач) чи захисту (цивільний відповідач). Невіднесення п. 19 коментованої статті цивільного позивача і цивільного відповідача відповідно до сторони обвинувачення чи захисту зумовило його суперечність з п. 26 коментованої статті. 20, 21, 22) У п.п. 20, 21, 22 коментованої статті дається вичерпний перелік судів загальної юрисдикції, які відповідно до ст. 125 Конституції та ст.ст. 26 і 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є судами першої, апеляційної та касаційної інстанції. Суд першої інстанції (районні, районні в місті, міські та міськрайонні суди) розглядає по суті і вирішує справи, що надійшли до нього з обвинувальним актом прокурора, його клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до неповнолітніх, звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження. При цьому він з'ясовує всі обставини справи, досліджує докази і на їх підставі ухвалює своє рішення (вирок, ухвалу).

Апеляційні суди (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя) - суди другої (апеляційної) інстанції- справ про кримінальні правопорушення по суті не розглядають і не вирішують. Вони переглядають судові рішення судів першої інстанції під кутом зору їх законності, обгрунтованості та вмотивованості. У випадку встановлення порушення цих вимог апеляційний суд може змінити чи скасувати ухвалене судом першої інстанції рішення повністю або частково і а) ухвалити своє рішення; б) закрити кримінальне провадження; в) призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Суд касаційної інстанції - Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ - за наявності обгрунтованої касаційної скарги

 29

перевіряє лише правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального (кримінального) та процесуального права і надану ними правову оцінку обставин. Він вправі за результатами розгляду залишити оскаржене рішення без змін, змінити його, скасувати судове рішення і закрити провадження або призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції. Верховний Суд України за чинним законодавством не є судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції. Він переглядає судові рішення у справах про кримінальні правопорушення лише з підстав, передбачених ст. 445 КПК (див. коментар до неї).

23) У п. 23 коментованої статті дається перелік суддів всіх судових інстанцій, які на професійному рівні вирішують кримінальні справи, переглядають їх рішення в апеляційному та касаційному порядках, а також у Верховному Суді України. Суддею в Україні є її громадянин, який у визначеному законом порядку призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в будь-якому суді України (голова суду, його заступник, суддя) і на професійній основі здійснює правосуддя у справах про кримінальні правопорушення. Під час здійснення правосуддя у кримінальних справах у судах першої інстанції за участі присяжних (див. коментар до ст. 383 КПК) суддею є також присяжний.

Не є суддею в значенні коментованого пункту суддя у відставці, хоча за ним зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для суддів (ч. 5 ст. 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

24) Пункт 24 коментованої статті визначає термін "судове провадження", під яким слід розуміти провадження у справах про кримінальні правопорушення у суді першої інстанції після надходження до нього обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності з відповідними матеріалами. Судове провадження охоплює підготовче судове засідання (ст. 314 КПК), судовий розгляд і вирішення справи про кримінальне правопорушення в суді першої інстанції, включаючи особливі порядки провадження щодо кримінальних проступків та провадження за участі присяжних (гл. 30 КПК), провадження в суді апеляційної і касаційної інстанцій та у Верховному Суді України, а також при перегляді судових рішень щодо кримінальних правопорушень за нововиявленими обставинами. Крім того, терміном "судове провадження" охоплюється діяльність суду, пов'язана з відновленням втрачених матеріалів кримінального провадження (ст.ст. 529-531 КПК) та виконанням судових рішень - зверненням судових рішень до виконання (ст. 535 КПК), вирішенням питань, що виникають під час виконання вироків (ст. 537 КПК).

Терміном "судове провадження" не охоплюється діяльність слідчого судді, пов'язана з виконанням покладених на нього функцій на досудовому розслідуванні кримінальних правопорушень.

25) У п. 25 коментованої статті дається визначення терміна "учасник кримінального провадження". Цим терміном коментований КПК охоплює сторони

30

кримінального провадження (з боку обвинувачення - орган досудового розслідування і прокурор; з боку захисту - підозрюваний, обвинувачений, їх законний представник (у випадку їх неповноліття) і захисник (адвокат), виправданий і засуджений та їх захисник у контрольних стадіях провадження), потерпілого і його представника чи законного представника, цивільного позивача і цивільного відповідача та їх представників і законного представника цивільного позивача, особу, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), заявника, який звернувся до уповноваженого органу державної влади з заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення, свідка та його адвоката, понятого, заставодавця (у випадку внесення застави не підозрюваним чи обвинуваченим), перекладача, експерта, спеціаліста, секретаря судового засідання та судового розпорядника.

Наведений у п. 25 перелік учасників кримінального провадження не є вичерпним. До нього необхідно додати представника адміністрації дитячої установи, якій передано під нагляд неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого як запобіжний захід (ст. 493 КПК), представників служби в справах дітей та кримінальної міліції в справах дітей, які беруть участь у судовому розгляді кримінальних справ про обвинувачення неповнолітніх (ст. 496 КПК), особистого поручителя, який бере участь у кримінальному провадженні у випадку застосування до підозрюваного чи обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистої поруки (ст. 180 КПК). Перелічені особи наділяються відповідним процесуальним статусом і є учасниками кримінального провадження.