Перевірка транспортабельності вантажу під час прийняття його до перевезення має суттєве юридичне значення, оскільки недотримання цього правила у частині огляду тари (упаковки) може призвести у наступному до втрати або пошкодження вантажу і як наслідок - до відповідальності перевізника. Правила перевезень встановлюють принцип, згідно з яким перевізник не несе відповідальність за пошкодження або втрату вантажу внаслідок недоліків тари (упаковки), які не можна було помітити під час зовнішнього огляду вантажу при прийманні його до перевезення. Отже, перевізник повинен перевірити зовнішній стан тари (упаковки) і її відповідність умовам перевезення і при цьому не зобов'язаний перевіряти відповідність держстандартам і технічним умовам. Перевізник вправі відмовити у прийнятті до перевезення вантажу, тара (упаковка) якого не забезпечують його збереження під час перевезення, або зробити відповідне застереження у перевізному документі (п. 9.2.1 Правил повітряних перевезень вантажів, ст. 142, 153 КТМ, п. 10.16 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, п. З Правил приймання вантажів до перевезення, п. 71 Статуту внутрішнього водного транспорту Союзу РСР).

На забезпечення збереження вантажів під час прийняття їх до перевезення спрямоване маркування вантажів, тобто нанесення на них певних надписів і умовних знаків.

Маркування вантажів здійснюється відповідно до правил перевезення вантажів і за умов втрати перевізного документа є засобом визначення належності вантажу і місця його призначення. Визначають відправникове (наноситься вантажовідправником) і транспортне (наноситься перевізником) маркування вантажів. Щодо вантажів, які потребують особливого поводження під час навантажувально-розвантажувальних робіт і транспортування з визначенням запобіжних заходів під час роботи з ними, застосовується спеціальне маркування (позначки "обережно", "не кантувати" тощо).

Неправильне або неточне маркування вантажів може бути причиною їх доставки не за призначенням, затримання у доставці тощо. Тому правилами перевезення вантажів різними видами транспорту передбачено обов'язкове здійснення маркування під час прийняття вантажів до перевезення (п. 8.18 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, ст. 142 КТМ, п. 9.2 Правил повітряних перевезень вантажів, п. 15 Правил приймання вантажів до перевезення, п. 72 Статуту внутрішнього водного транспорту Союзу РСР).

Вантажовідправник має право застрахувати вантаж. Вказане право регулюється транспортними кодексами, статутами і правилами перевезення. Порядок страхування встановлюється спеціальними нормативно-правовими актами, як-то: Законом України "Про страхування", Порядком і правилами проведення обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2002 р. [234], іншими нормативними актами (див. коментар до ст. 352- 355 ГК).

4. Під час подання вантажу до перевезення вантажовідправник зобов'язаний передати перевізнику всі документи на вантаж, як того вимагають портові, митні, санітарні правила тощо. У випадках коли для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи, вантажовідправник зобов'язаний передати останні перевізникові разом з вантажем. Ці документи, як правило, засвідчують стан вантажу, його якість чи інші властивості на момент подання до перевезення. Наприклад, стан певної категорії вантажів (нафтоналивні, зернові тощо) визначається сертифікатами, а щодо продуктів тваринного походження - ветеринарними посвідченнями.

До спеціальних документів можна віднести декларацію про вантажі і декларацію про небезпечні вантажі, які є документами, що містять інформацію про вантаж, необхідну для забезпечення належного розміщення та безпечного морського перевезення відповідно до Положення про порядок підготовки та подання інформації про вантаж для його безпечного морського перевезення, затвердженого наказом Мінтрансу України від 14 грудня 1998 р. № 497.

Під час прийняття до перевезення радіоактивних матеріалів, вантажовідправник зобов'язаний повідомити перевізнику номери сертифікатів безпеки згідно з пунктом 4 Положення про основні засади організації перевезення радіоактивних матеріалів територією України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 1997 р. [186]

Відповідно до Закону України "Про карантин рослин" [302] перевезення підкарантинних вантажів, що можуть бути переносниками карантинних шкідників, хвороб рослин і бур'янів з господарств, населених пунктів, районів, областей та Автономної Республіки Крим, на території яких введені карантинні обмеження або оголошено карантин, проводиться тільки за умови пред'явлення відправником карантинного сертифіката, що видається місцевою Державною інспекцією з карантину рослин, у зоні діяльності якої перебуває відправник.

Спеціальні документи додаються до перевізного документа відповідно до правил перевезення окремих видів вантажів тим чи іншим видом транспорту.

5. 3 прийняттям вантажу до перевезення у перевізника виникає обов'язок видати вантажовідправнику документ, що засвідчує приймання ним вантажу до перевезення.

На залізничному транспорті перевізник видає вантажоодержувачу накладну. Дата приймання вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції відправлення. Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція відправлення видає відправнику квитанцію.

Приймання вантажів до перевезення повітряним транспортом оформлюється видачею вантажної накладної.

На внутрішньому водному транспорті вантаж вважається прийнятим до перевезення з моменту видачі вантажовідправнику вантажної квитанції, а дата приймання засвідчується календарним штемпелем порту чи пристані на звороті накладної, подорожньої відомості і квитанції.

Особливим є порядок приймання вантажів на автомобільному транспорті. Приймання вантажу засвідчується підписом шофера (як представника перевізника, який повинен пред'явити посвідчення і путьовий лист) на всіх примірниках товарно-транспортної накладної, один з яких залишається вантажовідправникові.

Для перевезення вантажу морським транспортом вантажовідправник повинен скласти за своїм підписом і передати перевізнику документи на вантаж. Одним з таких документів є вантажевий ордер. У ньому містяться дані про назву вантажу, його характеристики, вид упаковки тощо. На підставі вантажевого ордера перевізник складає штурманську розписку. Під нею слід розуміти підписаний помічником капітана документ, що засвідчує прийняття вантажу на борт судна. Після закінчення навантаження кількість і вага вантажу, які зазначено у штурманській розписці, заносяться у коносамент.