1. Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.

2. Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини.

3. Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону.

4. Сплата штрафу за доставку вантажу з простроченням не звільняє перевізника від відповідальності за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок прострочення.

1. Зміст договору перевезення вантажу становить обов'язок перевізника доставити вантаж до пункту призначення у встановлений строк.

Строк доставки вантажу - це строк, протягом якого вантаж, прийнятий до перевезення, повинен бути доставлений перевізником до пункту призначення. Вказаний строк визначається з урахуванням швидкості руху транспортного засобу, його технічних характеристик, маршруту руху тощо. Своєчасна доставка вантажу - умова належного виконання перевізником свого основного обов'язку. Порушення даного строку призводить до прострочення доставки вантажу і відповідальності перевізника.

Загальне правило доставки вантажу визначає обов'язок перевізника доставляти вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами, а якщо такі не встановлені, то сторони вправі встановити цей строк у договорі.

Строки доставки вантажів залежать від особливостей роботи того чи іншого виду транспорту.

На залізничному транспорті відповідно до статей 41, 116 Статуту залізниць України та Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21 листопада 2000 р. № 644, строк доставки вантажу визначається виходячи з відстані, за яку нараховується провізна плата. Якщо Укрзалізницею встановлюються тимчасові відхилення від шляхів прямування вантажів, за якими обчислюється провізна плата, то строк доставки вантажів, що пройшли за відхиленим напрямком, обчислюється виходячи з відстані з урахуванням цього відхилення. Обчислення строку доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної у перевізних документах календарним штемпелем станції відправлення. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, строк доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на котрий призначено навантаження, про що у накладній робиться відповідна відмітка. У разі затримки вантажу в процесі перевезення строк доставки збільшується на строк: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви у перевезенні, що сталася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, що сталися з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення строку доставки, та її тривалість повинна бути зроблена відмітка у перевізних документах, що завіряється підписом працівника станції і календарним штемпелем. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого строку доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого строку доставки.

Статут автомобільного транспорту УРСР зобов'язує автотранспортні підприємства і організації перевозити вантажі по найкоротшому маршруту, відкритому для руху автомобільного транспорту, а в регулярному міжміському сполученні - по найкоротшому маршруту, відкритому для регулярних перевезень вантажів у міжміському сполученні, за винятком випадків, коли за шляховими умовами більш раціональним є перевезення Із збільшенням пробігу. Автотранспортне підприємство або організація зобов'язані при прийманні замовлення довести до відома вантажовідправника про збільшення відстані перевезення. У цьому разі провізна плата стягується за фактичну відстань перевезення. Автотранспортні підприємства і організації несуть встановлену законом відповідальність за правильність вказаних ними у товарно-транспортних документах відстані перевезень і тарифного класу вантажу (ст. 70).

Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР визначає обов'язок перевізника доставляти вантаж у пункт призначення у встановлений строк. У зв'язку з цим вантажовідправник під час подання вантажу до перевезення має визначити у накладній швидкість перевезення. Якщо перевезення даного виду вантажу можливо лише визначеною щодо нього швидкістю, вантажовідправник повинен зазначити у накладній тільки її (п. 76, 89).

Згідно із статтею 160 КТМ перевізник зобов'язаний доставляти вантажі у встановлені строки, а якщо вони не передбачені - у звичайно прийняті. Не вважається порушенням договору девіація судна, тобто будь-яке його відхилення від наміченого курсу з метою рятування па морі людей, суден і вантажів, а також інше розумне відхилення, якщо воно не викликане неправильними діями перевізника. Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення доставки вантажу внаслідок девіації судна.

Особливість правового регулювання строків доставки вантажу полягає у тому, що вони регулюються не лише транспортними кодексами, статутами та правилами перевезення вантажів, а й спеціальними правилами визначення і обчислення таких строків на тому чи іншому виді транспорту (Правила обчислення строків доставки вантажів у каботажі (РД 31.10.31-88), затверджені Міністерством морського флоту СРСР від 1 березня 1988 р.№24; Правила обчислення термінів доставки вантажів, затверджені наказом Мінтрансу України від 21 листопада 2000 р. № 644, тощо).

2. Прострочення доставки свідчить про неналежне виконання перевізником свого обов'язку за договором перевезення вантажу, а тому є підставою господарсько-правової відповідальності перевізника.

Характерною ознакою відповідальності перевізника за прострочення у доставці вантажу є презумпція його вини. Вона полягає у тому, що перевізника може бути звільнено від відповідальності, якщо він доведе: прострочення доставки вантажу сталося не з його вини.

У транспортних кодексах, статутах і правилах перевезення наводиться перелік підстав, які звільняють перевізника від відповідальності.

Згідно з пунктом 189 Статуту внутрішнього водного транспорту Союзу РСР перевізник звільняється від відповідальності за прострочення доставки вантажу:

- якщо прострочення сталося внаслідок обставин, які перевізник не мав можливості передбачити та усунення котрих від нього не залежало;

- за наявності повідомлення про припинення руху, що було опубліковано в установленому порядку;

- якщо вантажоодержувач не вивіз доставлений з простроченням вантаж протягом доби, а за умов суднової відправки - протягом трьох діб після оголошення або повідомлення про його прибуття;

-  якщо вантажоодержувач протягом 24-х годин з моменту прибуття судна не прийняв його під вивантаження.

Підставами звільнення автотранспортних підприємств або організацій від відповідальності за прострочення доставки вантажу є:

- явища стихійного характеру (замети, повені, пожежі тощо);

- аварія на підприємстві, внаслідок якої його роботу припинено на строк не менше трьох діб;

- тимчасове припинення або обмеження перевезення вантажів автомобільними шляхами у встановленому порядку (ст. 132 Статуту автомобільного транспорту УРСР).

Статут залізниць України визначає, що залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо воно сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин, а також, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції протягом доби після одержання повідомлення про його прибуття або якщо у цей же строк одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, який прибув (ст. 116).

Повітряний перевізник не несе відповідальність за прострочення у доставці вантажу, якщо доведе, що ним вжито всіх необхідних заходів для запобігання простроченню або якщо таких заходів неможливо було вжити. Повітряний перевізник звільняється від відповідальності, якщо прострочення сталося внаслідок несприятливих метеорологічних умов (ст. 94 Повітряного кодексу України).

Згідно з Правилами обчислення строків доставки вантажів у каботажі (РД 31.10.31-88) морський перевізник звільняється від відповідальності за прострочення у доставці вантажу, якщо:

- прострочення сталося внаслідок явищ стихійного характеру або подій, які мають характер непереборної сили;

- в установленому порядку оголошено заборону або обмеження перевезень вантажів у даному сполученні;

- вантаж прямого змішаного залізнично-водного сполучення прибув у пункт перевалки на морський транспорт після закінчення строку обов'язкового приймання вантажів до перевезення;

- прострочення доставки вантажу сталося внаслідок відхилення судна від наміченого курсу з метою рятування на морі людей, транспортних засобів і вантажів;

- якщо вантажоодержувач не вивіз доставлений з простроченням вантаж протягом п'яти діб після оголошення або повідомлення про його прибуття;

- за інших обставин (п. 6 Правил).

3. За прострочення у доставці вантажу до перевізника застосовуються штрафні санкції як вид господарсько-правової відповідальності. Видом вказаних санкцій є штраф, який перевізник зобов'язаний сплатити внаслідок неналежного виконання свого обов'язку за договором перевезення вантажу. Розміри штрафу встановлюються транспортними кодексами, статутами й іншими нормативно-правовими актами.

Так, згідно із статтею 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам -суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу в розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків такої плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Згідно з пунктом 188 Статуту внутрішнього водного транспорту Союзу РСР за прострочення у доставці вантажу перевізник сплачує вантажоодержувачу штраф у розмірі:

10 % провізної плати за прострочення до 1/10 строку;

20 % вказаної плати за прострочення до 2/10 строку;

30 % провізної плати за прострочення до 3/10 строку;

40 % зазначеної плати за прострочення до 4/10 строку;

50 % провізної плати за прострочення понад 4/10 строку.

Згідно із статтею 138 Статуту автомобільного транспорту У РСР за прострочення у доставці вантажу при міжміських перевезеннях автотранспортні підприємства або організації сплачують вантажоодержувачам штраф у розмірі 12 процентів провізної плати за кожну добу прострочення. Загальна сума названого штрафу не може перевищувати 60 процентів провізної плати. Сплата штрафу за прострочення у доставці вантажу не звільняє автотранспортні підприємства або організації від відповідальності за спричинені цим простроченням втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу.

Згідно з пунктом 5 Правил обчислення строків доставки вантажів у каботажі (РД 31.10.31-88) морський перевізник сплачує штраф у розмірі:

10 % провізної плати за прострочення до 1/10 строку;