1.  Фізична особа має право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

2. Фізична особа має право на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості.

Цензура процесу творчості та результатів творчої діяльності не допускається.

Право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, що передбачено

у даній статті, є важливою гарантію всебічного та гармонійного розвитку особи у суспільстві. Під поняттям «свободи літературної, художньої, наукової і технічної творчості» слід розуміти можливість особи на власний розсуд та відповідно до своїх можливостей визначати сферу, зміст та форму творчості.

Проте свобода творчості не тотожна поняттю вседозволеність. І тому у випадку, коли дана творчість суперечить закону чи моральним засадам суспільства, наприклад, пропагує ідеї фашизму, расизму, тероризму та інших суспільне небезпечних явищ, то така може і повинна бути обмежена.

Гарантією здійснення даного права є заборона здійснювати цензуру творчої діяльності. Поняття «цензура» законодавче не визначено, що породжує суттєві проблеми при застосуванні цієї норми. На нашу думку, під цим поняттям слід розуміти будь-яке неправомірне втручання в процес творчої діяльності, який здійснюється з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, а також з боку інших фізичних та юридичних осіб. Причому цензура може здійснюватись як активними діями (редагування, заборона до друку тощо), так і пасивними (відмова від виконання обов´язку сприяти творчій діяльності).

Цивільно-правові регулювання та охорона творчості, яка знаходить своє втілення у певних матеріалізованих результатах творчості (твори науки, літератури, мистецтва, винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо) здійснюється відповідно до Книги IV ЦК (див. коментар до Книги IV ЦК).