Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 312. Право на вибір роду занять

1.  Фізична особа має право на вибір та зміну роду занять.

2.  Фізичній особі може бути заборонено виконувати певну роботу або обіймати певні посади у випадках і в порядку, встановлених законом.

3. Використання примусової праці забороняється.

Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншими рішеннями суду, а також робота чи служба відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Важливою гарантію всебічного та гармонійного розвитку особистості є право на вибір роду занять, яке передбачене коментованою статтею. Дане право означає, що фізична особа наділена можливістю вільно на власний розсуд, з урахуванням свого інтересу і мети, а також відповідно до власних здібностей та можливостей обирати та змінювати рід занять, виконувати певну роботу або обіймати певні посади. Під поняттям «робота» слід розуміти діяльність, яка спрямована на створення чи переробку певного матеріалізованого об´єкта, а також місце виконання такої діяльності. «Посада» — це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця юридичної особи, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Право вільного вибору роду занять гарантується також і свободою укладення трудового договору.

Однак в окремих випадках для реалізації права на вільний вибір роду занять фізична особа має відповідати певним вимогам, а також здійснити окремі додаткові заходи. Так для того, щоб обіймати посаду науково-педагогічного працівника, фізична особа має відповідати певним вимогам, а також пройти відповідний конкурс (ч. З ст.48 Закону України «Про вищу освіту»), на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією громадянин України не молодший двадцяти п´яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою (ст.7 Закону України «Про статус суддів») тощо.

Право на вільний вибір роду занять може бути обмежений шляхом заборони виконувати певну роботу або обіймати певні посади у випадках і в порядку, встановлених законом. Наприклад, посаду державного службовця не можуть обіймати особи, які мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади, або ж є близькими родичами чи свояками особам, в безпосереднє підпорядкування чи підлеглість яких вони підпадають (ст.12 Закону України «Про державну службу»). Інколи обмеження права на вибір роду занять може бути здійснено внаслідок накладення кримінально-правової санкції позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльність на підставах і в порядку, що передбачений ст.55 КК України.

Гарантією вільного вибору роду занять є заборона примусової праці. Під поняттям «примусова праця» слід розуміти працю, яку особа не обрала добровільно. Однак ЦК не вважає примусовою працею:

а)  військову або альтернативну (невійськову) службу, які здійснюється на підставах та в порядку, що передбачений в Законах України «Про загальний військовий обов´язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу» тощо;

б) роботу чи службу, яка виконується особою за вироком чи іншими рішеннями суду, до яких, наприклад, можна відносити такі санкції кримінального права, як громадські (ст.56 КК України) та виправні (ст.57 КК України) роботи тощо;

в)  роботу чи службу відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан, що здійснюється на підставах і в порядку, що передбачений Законами України «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про правовий режим воєнного стану» тощо.