До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об´єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам´ятки при­роди, заповідні урочища), а також штучно створені об´єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам´ятки садово-паркового мистецтва).

Аналогічний за обсягом перелік наведений у ч. 2 ст. 61 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища". Більш детальна класифікація об´єктів природно-заповідного фонду (а отже, і земель фонду) передбачена у ст. З ЗУ "Про природно-заповідний фонд України", де передбачений поділ об´єктів не лише на природні та штучні, а і на об´єкти загальнодержавного та місцевого значення, а також поділ об´єктів залежно від походження та інших особливостей (ч.ч. 2-4 статті).

Згідно із коментованою нормою, на місцевості землі природно-заповідного фонду мають позначатися державними знаками та аншлагами відповідно до Положення, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 29.03.1994 №30.

До 1991 р. в Україні було створено 15 заповідників та 3 національні природні парки. На 1999 р. в Україні існувало вже 20 заповідників та 9 національних природних парків. У 2001 р. - 16 природних, 4 біосферних заповідника, 11 національних природних парків, 17 ботанічних садів, 7 зоопарків, 19 дендропарків, а також 30 регіональних ландшафтних парків175. Щороку створюється більш як один заповідник чи парк.

Станом на 01.01.2005 площа земель під об´єктами природно-заповідного та іншого при­родоохоронного призначення становила 2,7 млн. га. або 4,5 % території країни. Найбільше таких земель у Криму, на заході та півночі країни, недостатньо - на сході та на південному

сході"6.