1.  Одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору ренти у разі, якщо:

1) платник безстрокової ренти прострочив її виплату більш як на один рік;

2)  платник безстрокової ренти порушив свої зобов´язання щодо забезпечення виплати ренти;

3) платник безстрокової ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які явно свідчать про неможливість виплати ним ренти у розмірі і в строки, що встановлені договором.

2.  Одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору ренти також в інших випадках, встановлених договором ренти.

ЦК передбачає забезпечення прав одержувача ренти як слабшої сторони, дозволяє обмежити можливість розпорядження рентою платника ренти як власника. Необхідність обмеження платника ренти в праві розпорядження майном, яке було передане одержувачем ренти, виникає у зв´язку з тим, що обов´язок останнього носить тривалий характер і не є виключною можливість недобросовісного виконання. Важливим є те, що необхідно гарантувати одержувачеві ренти реальну можливість отримати виконання в грошовому еквіваленті або ж повернути майно.

Одержувач ренти вправі вимагати розірвання договору у випадках, вказаних у законі або договорі. Дане право одержувача ренти пов´язане з порушенням платником ренти зобов´язань, які вже відбулися, або можуть відбутися в майбутньому у зв´язку зі зміною тих чи інших обставин. Такими підставами слід вважати таке: а) платник безстрокової ренти прострочив її виплату більш як на один рік; б) платник безстрокової ренти порушив свої зобов´язання щодо забезпечення виплати ренти; в) платник безстрокової ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які явно свідчать про неможливість виплати ним ренти у розмірі і в строки, встановлені договором.

Сторони при укладанні договору можуть передбачити й інші підстави, такі, як істотна зміна складу та призначення майна.