Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 86. Вклади учасників та засновників господарського товариства

1.  Вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

2. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.

3.  Забороняється використовувати для формування статутного фонду товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу. Фінансовий стан засновників - юридичних осіб щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду господарського товариства у випадках, передбачених законом, повинен бути перевірений належним аудитором (аудиторською організацією) у встановленому порядку, а майновий стан засновників - громадян має бути підтверджений декларацією про їх доходи і майно, завіреною відповідним податковим органом.

1. За загальним правилом, засновники та учасники господарського товариства можуть робити свої вклади у формі майнових об'єктів (будинків, споруд, обладнання тощо), цінних паперів, майнових прав (у тому числі на користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), грошових коштів у національній та/або іноземній валюті. Якщо цією частиною статті 86 ГК визначаються загальні правила щодо вкладів засновників та учасників господарських товариств, то спеціальні встановлюються законами "Про банки і банківську діяльність" [61] (ст. 32), "Про страхування" [459] (ч. 4-6 ст. 2), "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" [297] (ч. 1 ст. 10) та Ін.

2.  Оцінка вкладу засновника/учасника в гривнях рівнозначна його частці у статутному фонді товариства і відповідно - у пов'язаних з цим можливостях (участі в розподілі прибутку товариства, його майна у разі ліквідації, але насамперед - можливості впливу на товариство шляхом участі в управлінні його справами). Якщо в персональних товариствах (повному та командитному) можливості щодо управління справами товариства в учасників, які несуть повну додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства, рівні та не залежать від розміру їх часток, то в об'єднаннях капіталів (акціонерному товаристві, товаристві з обмеженою відповідальністю і товаристві з додатковою відповідальністю) це питання вирішується інакше. Формально всі учасники (за винятком власників привілейованих акцій) мають право брати участь в управлінні справами товариства шляхом участі в загальних зборах учасників товариства, рішення на яких приймаються простою чи кваліфікованою більшістю голосів. Однак кількість голосів учасника, якими він може оперувати на загальних зборах (у тому числі при обранні складу виконавчого та контрольного органів), прямо пропорційна його частці у статутному фонді (тобто залежить від грошової оцінки його вкладу). Відтак, грошова оцінка вкладу, зробленого у формі майна, цінних паперів, майнових прав, стає вирішальною у визначенні розміру частки учасника, який використав таку форму вкладу. Зрозумілим у зв'язку з цим є прагнення таких осіб завищити подібну оцінку, що призводить до негативних наслідків для решти учасників - відповідного зменшення їх часток. Для попередження подібних зловживань встановлюються правові механізми оцінки вкладів, зроблених у негрошовій формі. Господарський кодекс відносить вирішення цього питання на локальний рівень. Отже, порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом (п. "є" ст. 36 Закону "Про господарські товариства" - щодо акціонерних товариств; ст. 7 Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" [371] - щодо державних та комунальних часток у господарських товариствах за участю держави чи територіальної громади).

3. З мстою захисту Інтересів кредиторів товариства забороняється використовувати для формування його статутного фонду кошти, що підлягають поверненню або мають цільове призначення, зокрема: бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит і під заставу. Запобіганню зловживанням з боку засновників має сприяти перевірка або підтвердження їх фінансового стану. Спроможність засновників - юридичних осіб здійснити відповідні внески до статутного фонду господарського товариства підлягає (згідно з установленим порядком) перевірці незалежним аудитором (аудиторською організацією) у передбачених законом випадках (зокрема, щодо засновників відкритих акціонерних товариств - ч. 4 ст. 13 Закону "Про господарські товариства"). Майновий стан засновників - громадян має бути підтверджений декларацією про їх доходи І майно, завіреною відповідним податковим органом.

Підтвердження майнового стану засновників особливого значення набуває для кредиторів персональних товариств, оскільки відповідно до закону кредитори, претендуючи на повне покриття боргу товариства, можуть розраховувати не лише на майно товариства, а й на сукупність майна, що належить на праві власності його учасникам з повною відповідальністю.

Цієї статтею визначаються загальні правила щодо вкладів засновників та учасників господарських товариств, а спеціальні правила встановлюються законами "Про банки і банківську діяльність" (ст. 32), "Про страхування" (ч. 4-6 ст. 2), "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" (ч. 1 ст. 10) та ін.

Випадки обов'язкової аудиторської перевірки майнового стану засновників певних видів господарських організацій (комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств, холдингових компаній, довірчих товариств, інвестиційних фондів, інших фінансових посередників, а також державних підприємств у процесі їх корпоратизації та приватизації тощо) визначаються пунктами 2 і 4 статті 10 Закону України від 22 квітня 1993 р. "Про аудиторську діяльність" та іншими законами.

Примітка. У Цивільному кодексі питанню вкладів присвячена частина 2 статті 115, яка передбачає форми вкладу (гроші, цінні папери, інші речі та майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом) та порядок оцінки вкладів - за згодою учасників товариства (як загальне правило), а у визначених законом випадках - обов'язковість незалежної експертної їх перевірки.