1. Рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини

238

239

і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою Україною, мас преюдиціальне значення для суду, який вирішус питання про допустимість доказів.

1. Права та свободи людини, їх гарантії в Україні визнаються найвищою соціальною цінністю, визначаючи зміст і спрямованість діяльності держави (ст. З Конституції України). Пріоритет цього конституційного припису в КПК особливо підкреслюється запровадженням кримінальної процесуальної преюдиції. Преюдиція похідна від презумпції істинності вироку і означає обов'язковість рішення одного суду для іншого. Преюдиції використовують на практиці в тих випадках, коли дії особи, або фактичні обставини, які мають значення для кримінального провадження, були встановлені і вирішені іншим судом. Такий інститут застосовується щодо доведених фактів і доказів, які їх обґрунтовують, фактів, що мають кримінально-правові наслідки і входять до предмета доказування. По суті, про це йдеться також у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", де роз'яснюється, що "відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими для виконання на всій її території усіма без винятку органами державної влади..., установами, посадовими особами".

2. Преюдиціальне значення для кримінального судочинства України мають рішення Міжнародного кримінального суду та Європейського суду з прав людини. Так, у ст. 46 "Обов'язкова сила судових рішень та їх виконання" розділу II "Європейський Суд з прав людини" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держави, які ратифікують цю конвенцію, зобов'язані "виконувати остаточне рішення суду у будь-якій справі, в якій вони є сторонами". У ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 р. це положення було поширено на інші рішення Європейського суду з прав людини, і зобов'язано суди України застосовувати при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Це означає, що рішення Європейського суду з прав людини для судів України мають нормативний і право-застосовний характер.

Виходячи з положень коментованої статті і викладених міркувань, докази, що обґрунтовють порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, в раніше винесених рішеннях судів України, Міжнародного кримінального суду, Європейського суду з прав людини, включаються в процедуру доказування пізніших проваджень і мають для суду преюдиціальне значення, тобто не підлягають повторному дослідженню.

Також преюдиціальне значення мають рішення будь-яких судів України стосовно тих самих суб'єктів і тих самих обставин.